Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Мій тренер ляпасом запускає в мені режим бійця», ‒ луцький пауерліфтер

10:00 04.03.2016
1249

«Без плюхи я, як сонна муха», – каже пауерліфтер Юрій Білюга з Луцька про свої тренування. Він вже вісім років займається силовим триборством, і у минулому році встановив рекорд України зі станової тяги.

Зараз Юрій готується до весняного чемпіонату з пауерліфтингу WPAU і паралельно працює персональним тренером. Паблік «Сила и мощь» дізнався у Юрія про мотивацію, чарівні ляпаси і роль городу у змаганнях.

– Коли ви вперше прийшли до залу?

– Це було в 2008 році, і моїм першим тренером став Валерій Дружинович. Потім я прийшов до Вадима Шумакова, а третім став, є і буде заслужений тренер України Олег Хом’як. Наставників я змінював тоді, коли розумів, що вже виріс як спортсмен під їхнім керівництвом. Тим паче, мій перший тренер більше жимовик, а мені хотілося подальшого прогресу.

– Що надихнуло займатися саме пауерліфтингом?

– Я з самого малку хотів бути сильним і завжди любив підіймати залізо. Я навчався у спортивному інтернаті з посиленою фізпідготовкою, і там мене надихнули штангісти і ті їхні здорові ноги. Ці спортсмени відпочивали та проживали у нас під час змагань. При цьому я схоплював все на льоту і швидко вчився.

– У пауерліфтингу багато тренерів для мотивації б’ють спортсменів перед підходом по спині або щокам. Ваш наставник не виключення. Чи не ображало це вас спочатку?

– Ні, мене це навпаки злить, заводить ту агресію правильну. Без тої плюхи я як сонна муха. Мій тренер ляпасом запускає в мені режим бійця, і це вже наша традиція. О-о-о, а на змаганнях він ще більше мотивує, налаштовує бути відповідальнішим!

– А які вправи даються тяжче за інші?

– Найскладніших, мабуть, немає, але є ті, які не до кінця розумію. Але я люблю пауерліфтинг у всіх його проявах та обличчях.

– У жовтні 2015 року ви встановили новий рекорд України зі станової тяги. Як довго готувалися до цього?

– Вірите, я не готувався. Тренер сказав «треба», зарядив чарівну плюху і я пішов тягнути. При цьому не нервував, бо наставник забороняє думати під час змагань. Сумніви якщо і були, то тренер розвіяв їх лящем. А той весь день я провів у роботі – на городі робив сходи. Чесно скажу, я й не знав про те, що можу встановити національний рекорд. Я йшов, щоб тягнути. А якби я цього не зробив, то як би дивився в очі своєму тренеру? Я мусив, я зобов’язаний.

– Які призи ви отримали після такого відмінного результату?

– А такі – медаль, грамоту і звання майстра спорту міжнародного класу. А найголовніше – це ніжні обійми дружини та приємний поцілунок.

– Як проходить ваше звичайне тренування у залі?

– У нас дуже дружня атмосфера, і я тренуюсь по три години три рази на тиждень. Завжди ставлю ціль і добиваюся її. Крім того, я дуже шаную своїх колишніх тренерів за те, що у мене не було ніяких травм. У тому числі завдяки кропіткій розминці хвилин так на 35.

– Як ви при цьому харчуєтеся? Чи є якісь особливі вподобання?

– Я їм все підряд, у цьому плані я не перебірливий. До того ж, режим в інтернаті, поставлений роками, зробив свій внесок в мій і без того високий метаболізм.

– Які у вас плани на майбутнє?

– Планую досягти майстра спорту (IPF) ФПУ і стати чемпіоном України. Також хочу поїхати з тренером на Європу і стати одним із найсильніших пауерліфтерів європейської частини континенту та усього світу.

Бліц-опитування для чемпіона:

– Книга, прочитана останньою – «Бодибілдінг» Сергія Струкова.

– Фільми, які надихнули останнім часом – «У погоні за щастям» з Уілом Смітом у головній ролі, «Воїн» з Томом Харді и «Стукач» з Дуейном Джонсоном.

Довідка. Юрій Білюга, 31 рік. Народився в Сніжному Донецької області, живе у Луцьку. Одружений, є син. Тренується у залі «Інтератлетика». Переможець Кубку Рівненської області по пауерліфтингу і жиму лежачи. Рекордсмен України зі станової тяги (вага снаряду – 285,5 кг у категорії до 100 кг). Сума трьох вправ – 659,5 кг.





Коментарі
22 вересня
Вчора
20.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин