(Не)безпечне місто: чому у Луцьку досі немає системи відеонагляду

Чернівці – 385. Тернопіль – 371. Рівне – 85. Луцьк – нуль… Такою є кількість відеокамер на вулицях різних міст Західної України. 
Ідея встановити камери на вулицях Луцька з’явилася ще 10 років тому, втім місто і досі лишається «сліпим» та небезпечним, - пише інтернет-видання «Волинь24».

ЛУЦЬК – ЄДИНЕ МІСТО БЕЗ СИСТЕМИ ВІДЕОНАГЛЯДУ

Десятки камер на всіх виїздах з міста та в найбільш людних місцях. Доступ до відео – просто в інтернеті. Такою є система відеонагляду в багатьох українських містах, і такою її планували у Луцьку. 

Пенсіонерку Валентину Голян грабували уже двічі. Жінка переконана: навіть в 90-ті на луцьких вулицях було більш безпечно. 

«Ну от, в минулому році то у мене ланцюжка зняли. І того ж самого літа зняли у сусідки у парку. Сусіда побили у парку. Ішов ввечері по сигарети у магазин, слухайте», - бідкається жінка.
У суді Валентина Йосипівна не змогла свідчити проти чоловіка, якого затримали. Каже, не була впевнена на 100%, що саме він її грабував. А от якби поруч були «камери»…

Лучанка Ніна Агафонова щодня ходить на роботу пішки. Одного ранку теж стала жертвою нападника.

«Ми бились з ним дуже сильно... дуже на психіку воно дає. Тому що я майже півроку не ходила сюдою. Я реально боялася. Тобто страх якийсь був. Навіть якщо це був день - я йшла і постійно оглядалась», - показує місце біля залізничного вокзалу, де все сталося, Ніна Агафонова.

КАМЕРИ ПОГАНІ, ЧИ ГРОШЕЙ НЕМАЄ?

На питання, чому ж проект загальмували, у чиновників – відразу два пояснення.

На початку лютого 2018 року виконувач обов’язків Луцького міського голови Григорій Пустовіт в ефірі ток-шоу «Протилежний Погляд. LIVE» зазначав: ми зустрічалися з розробниками. Висловили з самого початку своє незадоволення, тому що були питання стосовно камер, їх спроможності, якості».

Хоча представники фірми, яка виконує роботи, запевняють: жодних претензій від луцької влади не чули. 

Інша версія, чому проект не закінчили – не було грошей. 

«В бюджеті міста не було коштів. Влада планувала, що ми передбачимо кошти при перевиконанні бюджету за 9 місяців. Але перевиконання не було. Ні за 9, ні за 10. Ну і кошти не передбачились і проект стоїть. Ми маємо чинний договір. Ми його там, якби, продовжили додатковою угодою», - пояснює ще одну причину провалу проекту начальник департаменту капітального Леонід Карабан.

На питання, чому, на його думку, влада не змогла знайти на це кошти, як це зробили в інших обласних центрах Західної України, чиновник відповідає емоційно: «Ну Карабан не ділить бюджету. Карабан не ділить. Є директор департаменту фінансів. Є міська влада. Карабан виконавець. Дали гроші - виконуєм. Нема грошей - не виконуємо. Все». 

Минулий 2017 рік Луцьк закінчив із залишком у бюджеті розвитку понад 250 мільйонів гривень! Тож пояснення про «не було грошей» виглядає нелогічним. Крім того, гроші для відеоспостереження виділили із держбюджету. Щоправда, не на прохання луцької влади, а після звернення поліції.

«Ніколи не займався цим питанням, але якось у бесіді з керівником поліції… каже, в місті щось почали. І от було б непогано продовжити це питання про оптоволоконні мережі, і щоб в подальшому підключатися там і так далі. Ну, кажу, давайте. Якщо це підходить до питання програми «Безпечне місто», то давайте. Там треба близько трьох мільйонів. Але у міській раді мені про це сказали зараз осінню. Поки ці гроші вдалось залучити, поки Уряд їх перерахує і так далі», - розповідає Народний депутат України Ігор Лапін.

Якщо гроші – не проблема, чому ж тоді система досі не працює? У кулуарах говорять: міські чиновники хотіли «протягти» свою фірму, тому попереднього підрядника просто перестали фінансувати.

«З неофіційних джерел, один із заступників нинішнього міського голови, нинішнього, діючого, він був незадоволений тим підрядником, хотів іншого підрядника завести, свого, так званого, чи знайомого. З якою метою – це вже інша справа. Тому через цю сукупність причин: непрофесіоналізм, бажання дошкулити попередній команді, і можливі якісь особисті інтереси, вони цю надзвичайно важливу справу для міста нинішня тимчасова влада міська не робить», - висловлює власну думку екс-заступник міського голови Сергій Григоренко. 

ЗАПЛУТАЛИСЯ В ЦИФРАХ

На що саме чиновники витратили два роки і чотири з половиною мільйони гривень? Скільки наразі встановили камер – розібратися непросто. Леонід Карабан, який від міської ради відповідає за проект, каже, що 5. А представник фірми-підрядника Олег Олейник нарахував 10.

«На даний момент в місті встановлено і в тестовому режимі проведено 10 відеокамер. На площі Грушевського 2 камери оглядових. На кільце Площа Грушевського одна на право, а друга у сторону розважального центру. І обладнано два виїзди з міста. Це на Ківерці і на Вишків. Там стоять камери для розпізнання номерів і так дальше. Там обладнані опори, відповідні камери стоять. Можете проїхати подивитися», - впевнено відповідає Олег Олейник.

Із майбутньою серверною – кімнатою, куди буде сходитись уся інформація із відеокамер на монітори – секретів іще більше. Журналістів впустили сюди лише після півроку вмовлянь. Те, що у звітах гучно називають Центром управління системою «Безпечне місто», наразі – кімната із купою непід’єднаних дротів та кількома комп’ютерами, які навіть не дістали з коробок.

«Практично рік не включається обладнання. Ми просто проходимо і дивимся чи все в порядку і так дальше. Тому зараз включити і прямо зараз продемонструвати я не в змозі», - каже Олег Олейник. 

БЕЗ ВІДЕО З КАМЕР ЧАСТО НЕМОЖЛИВО ДОВЕСТИ ВИНУ У СУДІ

Окрім грабежів, нападів, дрібного хуліганства, у Луцьку немало й інших злочинів, наприклад, ДТП. У таких ситуаціях відеозйомка була б не менш корисною.

«Ми фактично із листопада 16 року намагаємося довести те, що водій вчинив злочин. Керувавши своїм транспортним засобом, він наїхав на малолітню дитину, яка переходила дорогу буквально за моєю спиною. І дійсно дуже важко доказати, що була вина водіїв. Оскільки він мав технічну можливість уникнути наїзду на цього пішохода. Позаяк фактично у нас нема ні свідків цієї транспортної пригоди і не відеокамер спостереження, які могли б значно полегшити розслідування даної справи, а також і судове слідство по даній справі. Була б відеокамера - було б видно безпосередньо саму автотранспортну пригоду. Тоді уже з впевненістю можна було б сказати, чи є у діях водія вина чи немає там цієї вини. А таким чином, власне, через таку малу кількість доказів ми вже два роки судимось, намагаємось довести вину водія», - розповідає адвокат Олег Огородник. 

Показовою є й інша історія. Кілька тижнів тому у Луцьку відбулася стрілянина між двома кримінальними угрупуваннями. Ідентифікувати злочинців вдалося саме завдяки вуличним камерам. Але не луцьким, бо тут їх – немає. А тим, які встановлені у Княгининку….

«У нас буквально вже через 2-3 години була інформація, на яких машинах приїхали підозрювані особи і даже було видно їхнє обличчя. Ми би і без тих камер теж встановили, але це було би не 3 години – доба, дві доби. Тобто, ми втрачаємо оперативність», - зізнається Олег Кічук.

Поліцейський переконаний, що така система у місті потрібна як для профілактики так і для розслідування злочинів. Але чому її досі нема – не береться аналізувати. Припускає лиш, що у міста можуть бути інші пріоритети розвитку. 

Пріоритети влади дійсно можуть бути різними. Причини вибору – не завжди зрозумілими. Але поки чиновники зволікають, сотні жителів бояться ходити вулицями «сліпого» Луцька.

Роман КОЛЮХОВ