Андрій Бондарчук: «Щоб облагородити Луцьк, в першу чергу потрібно розпочати зі своєї квартири»

09 Вересня 2015, 16:50
2880

Депутат Верховної Ради першого скликання Андрій Бондарчук розповів про свої сподівання щодо майбутнього Луцька та як у нього відібрали посвідчення почесного громадянина міста.

У 2013 році за багаторічну самовіддану працю, високий професіоналізм, активну громадсько-політичну діяльність в житті Луцька, визначний особистий внесок у розвиток національної культури, участь у становленні Української держави та створенні Музею волинського братства Андрію  Бондарчуку, журналісту, письменнику, народному депутату, керівнику Волинської асоціації народних депутатів, голові Волинського крайового братства імені святого апостола Андрія Первозванного надано звання «Почесний громадянин міста Луцька».

– Чи пишаєтеся званням почесного громадянина міста?

– Безперечно. Це моральна нагорода і визнання заслуг перед містом. Це звання, що носиш в собі, не медаль або орден, а визнання представників міста. Воно додає не тільки гордості, а й накладає певні обов’язки, які треба підтверджувати своїми діями. Тому це звання надається і як заслуга, і як аванс, а його потрібно відробляти.

– Якими пільгами почесного громадянина користуєтеся?

– Єдиною пільгою, якою я користуюсь, це безплатний проїзд в міському транспорті. Коли тільки отримав звання, то деякі водії не хотіли безплатно провозити, казали, що не знають такої постанови. Одного разу водій маршрутки забрав в мене посвідчення, бо не вірив, що я маю право такого проїзду. Хоча в нього за спиною були перелічені категорії громадян, які мають таку пільгу. Написав у міську газету про цей випадок. Водій дзвонив мені і попросив вибачення.

– Чи користуєтеся міською інфраструктурою?

– Як кожен громадянин, користуюсь різними установами, які є в місті, – лікарнею, театром, міським будинком культури та іншими, адже вони для того й створені. Лікарня – це установа, яку стараюся обминати. В театр намагаюся ходити частіше, ніж у лікарню (усміхається). У «Просвіті» ми раніше організовували різні акції, благодійні вечори.

– Розкажіть, будь ласка, про ваш проект святкування церковних свят на рівні державних.

– Коли я ішов на вибори, одним із моїх пунктів передвиборчої програми було визнання цих свят державними. Перший виступ у парламенті був якраз щодо внесення цього проекту в порядок денний. Його внесли, обіцяли поставити на голосування, але щоразу відкладали. Тоді я вирішив використати положення регламенту про збір підписів. Треба було зібрати 150 підписів, тоді це питання мало б автоматично вносити у порядок денний.

Я почав роботу. У Верховній Раді на той час переважали комуністи, але деякі з них підписували. Потрібну кількість підписів назбирав 25 грудня 1991 року. Тодішній заступник спікера Іван Плющ пообіцяв мені поставити його на порядок денний. Того самого дня Плющ поставив питання про доцільність внесення цього проекту. Більшість депутатів підтримали, хоча згідно із регламентом, його і так мали внести.

На першому голосуванні цей проект не набрав потрібну кількість голосів. Це був кінець сесії перед канікулами. На наступний день з Москви повертається голова Верховної Ради Леонід Кравчук і каже: «З чим же ми поїдемо до людей, якщо ми такого закону не прийняли». А в Москві напередодні такий проект ухвалили. Кравчук поставив на голосування мій проект і його підтримали 276 народних депутатів. І в 1991 році ми вперше офіційно святкували Різдво.

– Коли ви очолили Волинського крайового братства і коли заснували музей?

– Очолив братство в 1997 році, після закінчення моєї депутатської каденції. Музей братства заснував за власні кошти, трохи допоміг один з членів братства, який живе в США. Зробили капітальний ремонт, адже коли отримали це приміщення, воно було в аварійному стані. Деякі експонати збирали самотужки, але не всі, інші надав Волинський краєзнавчий музей. Картини я замовляв у художника також за власні кошти.

– Щоб хотіли б змінити в житті міста?

– Це дуже глобальне питання. Найперше це те, з чим стикається кожен житель – порядок у місті. Також хочу, щоб змінився історико-культурний заповідник «Старий Луцьк»,  щоб в ньому реконструювали усі старі будівлі. Адже це наша культурна спадщина, яка має приваблювати туристів. Більше уваги приділити парку.

Також потрібно змінювати моральний клімат на вулицях у публічних місцях,  піднімати культурний рівень лучан. Щоб перестали викидати сміття з верхніх поверхів будинків, щоб на вулицях перестали смітити. Щоб облагородити місто, в першу чергу потрібно розпочати зі своєї квартири, під’їзду, підвалів та вулиць дворів. Думаю, що всі ці проблеми відомі керівництву міста. Але поки люди не зрозуміють, що вони господарі свого міста і самі мають за ним доглядати, то жодних зрушень не буде.

Зараз однією з найбільших проблем не лише у нашому місті, а й у цілому світі є деградація моральних цінностей. В гонитві за матеріальним люди гублять моральне. На зустрічах з молоддю завжди наголошую: «Хлопці і дівчата, вам керувати й розвивати нашу державу, тому зараз ви маєте звертати увагу в першу чергу на моральні цінності, а не на матеріальні».

– Чи хотіли б ви, щоб ваші діти та внуки жили в Луцьку?

– Луцьк гарне місто, мені воно дуже подобається. Тут дуже гарна природа, люди в основному непогані. Я не хотів би, щоб мої внуки та правнуки жили в якомусь іншому місті.
Спілкувався Віталій МОТРУНЧИК

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром