Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
КП «Ласка»
КП «Ласка»

Ремонт, кінолог та «ветеринарка»: директорка «Ласки» розповіла про свій план. ІНТЕРВ’Ю

16:00 15.10.2018
514

Ця розмова відбулася майже два тижні тому. Якраз за кілька днів після відвідин комунального підприємства «Ласка» депутатами Луцької міської ради.

Тоді був день відкритих дверей, і журналісти разом з депутатами оглядали діяльність підприємства. Нова директорка Наталія Рудь була на посаді вже 2 місяці. Її питали про поточні справи КП, про плани і проекти. Деякі питання так і залишилися без відповіді. Коли матеріали у ЗМІ вийшли, соцмережі зарясніли десятками коментарів, а публікації чи не всіх медійників, що прийшли на підприємство, різко розкритикували зоозахисники, мовляв, «проплачені», «не дали сказати директорці», «у неї є план».

Для того, щоб дізнатися, яким чином працюватиме комунальне підприємство, очолюване новою директоркою, журналістка Район.Луцьк порозмовляла з Наталією Рудь. Про проблеми КП, плани, перспективи та те, як можна допомогти безпритульним собакам Луцька – читайте у нашому інтерв’ю.

Ми зустрічаємося на території підприємства одного вівторка. На годиннику по шостій. Директорка та працівники досі на роботі. КП «Ласка» зустрічає звичним собачим гавкотом. Наталія Рудь запрошує нас у нове приміщення, що мало бути «ветеринаркою», моргом та післяопераційним блоком. Сьогодні тут працює адмінперсонал. Все тому, що попереднє керівництво так і не змогло завершити будівельні роботи, а тому у будівлі нема опалення і водопостачання. І протікає дах. На столі у Наталії Рудь багато паперів. Річ у тім, що вже два місяці вона та її команда розбираються з документами, що їх залишили їм «у спадок».


На коліна до директорки стрибає кішка. Ми починаємо розмову.

«Маруся стерилізована. Прийшла до нас сюди в перший день. Ми її перевірили. Побула в нас місяць, і різко пропала на два тижні, і сьогодні знову прибігла», - пояснює Наталія Рудь. А потім без всіляких відступів починає розповідати про план. Вона знає, для чого ця розмова.

НАЙНАГАЛЬНІШЕ

Наталія Рудь: Значить, перше: відеонагляд.

Журналістка: Це ваш план?

Наталія Рудь: Це пункт із плану. Встановлення відеонагляду. Це є однією з обов’язкових умов для співпраці з міжнародними благодійними фондами, які хочуть заручитись прозорістю діяльності підприємства.

Журналістка: Тобто, найперше тут потрібно камери встановити?

Н.Р.: Неважливо, скажемо, що в нас тут розруха фактично. Їм потрібна відкритість.

На даний момент нам зробили дві пропозиції. Одна пропозиція вартістю 120 тисяч гривень. Вона розрахована на 16 відеокамер. Друга пропозиція – на 50 тисяч гривень – там інше обладнання і там 5 відеокамер. У першій це 16 камер, які розташовані повністю по всі території.

Ж.: А в умовах співпраці з іноземними партнерами є якісь вимоги щодо кількості камер?

Н.Р.: Попередньо говорили про 4 відеокамери. Одна має бути в операційній, одна в карантині, і ще дві по території.

Ж.: Для чого це? Що зміниться, якщо у вас з’являться відеокамери?

Н.Р.: Це дасть можливість як мінімум спостерігати зацікавленим, що у нас із тваринами поводяться гуманно. Це має бути в онлайні. Онлайн-трансляція. Звичайно, що з передопераційної може бути онлайн, а з операційної – ні. Ну, ви розумієте. В онлайні такі штуки не показують.

Ж.: А чи є у вас конкретні партнери, з якими ви збираєтеся працювати…

Н.Р.: У нас є дві пропозиції…

Ж.: Ні. Чи є партнери, які вимагають від вас цього встановлення камер?

Н.Р.: Це партнери британського благодійного фонду «Naturewatch». Комунальне підприємство раніше з ними співпрацювало в напрямку гуманного поводження з тваринами, і вони також висувають рекомендації, вимоги на рахунок програми, яка діє у Львові. Це відлов, стерилізація, адопція і відпуск на місце відлову. Там ми бачимо позитивну тенденцію до зменшення кількості безпритульних тварин.

Ж.: Цей благодійний фонд «Naturewatch», що він робить? Він допомагає відловлювати тварин?

Н.Р.: Вони допомагали в минулому підраховувати безпритульних тварин. Допомагали з медичним обладнанням. Давали фактично не гроші, а медикаменти, обладнання, морозилки. Вони, до речі, мають нас відвідати на початку жовтня. Повинна приїхати офіційна представниця цієї організації в Україні Наталія Сорокоуд. Хочуть подивитися, чим нам наразі можна допомогти.

Ж.: Тобто, камери - це найнагальніша річ у підприємстві?

Н.Р.: Найнагальніша поки – це комплексна вакцинація всіх наших тварин. Коли тварини мають опірність всяким хворобам, тим більше медикаментозну (якщо ми говоримо про вакцини), в них набагато більше шансів пережити некомфортні умови зимівлі.

Ж.: Тобто, зараз вам треба вакцинувати всіх тварин тут? Це 240 собак і кілька десятків котів, як я розумію…

Н.Р.: Не кілька десятків, а 17 котів. Вакцин нема. Місто виділяє вакцини тільки від сказу. Комплексні полівалентні вакцини не фінансуються з бюджету. Ми або маємо заробити гроші і їх закупити, або все-таки знайти благодійні організації чи якісь спонсорські кошти для того,аби їх закупити. Вакцина вартує в районі 200 гривень.

Ж.: А вам їх треба 257…

Н.Р.: Ні. На котів у нас є вакцини. Нам подарували вакцини на котів, аби їм повністю провести обробку від ендопаразитів – від глистів. На собак у нас нема. Це 240 вакцин.


Ж.: Це 48 тисяч гривень, так?

Н.Р.: Приблизно. Все залежить від того, як саме ветеринари підберуть склад. Це середня ціна недорогої вакцини.

РЕМОНТИ І РЕКОНСТРУКЦІЯ

Н.Р.: По реконструкції. Ми викликали до себе людей, які надавали нам консультації на рахунок перекриття даху в цегляному приміщенні. Архітектори приходили, поробили заміри, і будуть готувати візуалізацію. Це приватники, які ніби зголосились нам допомогти. Не знаю, чи це буде зовсім безкоштовно, чи частину якихось грошей нам доведеться їм заплатити, але разом з тим, у нас вже буде «картинка», що там має бути.

Вони разом з Олександром Червінським (власник розплідника Alex Berns – авт..), який нам теж пообіцяв допомогу, порахують витрати матеріалів.

Ж.: А коли вони це зроблять?

Н.Р.: За тиждень-два повинні зробити. За попередніми розрахунками, лише перекрити дах коштуватиме 38 тисяч гривень. Вся площа даху складає 538 квадратних метрів. Це треба 60 рулонів руберойду, зараз скажу точно, я ж записувала окремо…
(шелестять аркуші блокнота – авт..)

Відро праймеру, відро мастіки, 40 рулонів підкладу, 6 балонів газу плюс робота – приблизно 30 гривень за квадратний метр.

Ж.: Але це ж не врятує від холоду. Там дверей нема у цегляному приміщенні. Є тільки металева сітка.

Н.Р.: Ми плануємо великі отвори закласти піноблоками. Це приблизно 45 квадратних метрів. Хочемо окремі входи на кожен вузол. Хочемо замінити двері, бо в нас у ветеринарці під завіс прогнили двері. Вони висять косо, ручка відвалилася… Над цими дверима скрізь доведеться ставити «козирки» , щоб вони послугували довше.

Пічник працює над схемою нової печі. Ми будемо топити дровами, але це буде крута піч. Тобто, це буде така піч, яка стоїть у Львові. Людина, яка нам буде її будувати, робитиме це безкоштовно. А ця робота коштує декілька тисяч доларів.

Ж.: Це волонтер?

Н.Р.: Це людина зі знайомих, яка будувала печі в відомих ресторанах, в тому числі за кордоном.

Зараз наш працівник робить опалубку. Піч буде важити приблизно 4 тони. Тому закладається арматура, шпілери для укріплення, щоб піч не просідала. І в ній спеціальними виходами труб буде розраховане часткове опалення лазарету.

Приблизно на матеріали потрібно десь 15 тисяч гривень.

Ми купили трохи труб. По всьому цегляному приміщенню буде розведена вода: окремо на кухню, окремо в операційну. Там потім вже сидітимуть наші працівники, але поки ми ще не ввели це приміщення в експлуатацію…

Просто якщо ми просто зараз сюди (ідеться про нову будівлю, в якій сьогодні працює адмінперсонал – авт..) переселимо «ветеринарку» і тварин, ми зробимо собі ще одну будівлю, заражену інфекціями і брудом, яку ми просто не зможемо вичистити. Це недоцільно, тому що навіть тут вентиляція не зовсім правильно придумана. Виходить так, що повітря повністю з усіх боксів, які в приміщенні ізолятора, буде змішуватися, і то неправильно.

Ж.: Що з тим можна зробити?

Н.Р.: Фактично, нічого. Тому що вже приміщення збудоване, і його ніхто переробляти не буде. Ми можемо тільки зробити софти, підвести сюди воду і заселити сюди ветеринарів, поставививши їм сюди опалення.

Ж.: А приміщення ізолятора тоді, виходить, теж працювати не буде?

Н.Р.: Буде працювати. Просто як сказати… Зараз собаки, які в нас тут знаходяться (двоє собак із числа прооперованих тварин перебувають в новому приміщенні, в той час як решта- у старому, зараженому різними інфекціями. Це помітили журналісти ще під час візиту з депутатами – авт..) – вони здорові. Вони після операції, і аби вони нічого не підчепили, ми їх посадили сюди, щоб потім чистими і здоровими віддати. На них вже є люди.

Ж.: То виходить, теоретично, інших собак, яким зробили операцію, і які здорові, теж можна сюди поселяти, а не тримати у брудному і зараженому післяопераційному блоці?

Н.Р.: В принципі, так. Просто зараз в нас фактично мало медикаментів, аби проводити операції. Стерилізацію ми проводимо, і тварин одразу забирають… Цих собак ми буквально кілька днів тому посадили сюди.

Ж.: Я розумію. Але коли був день відкритих дверей, Ви нам показували блок, де собаки після операцій живуть.

Н.Р.: Для того, аби їх звідти забрати, ми мусимо самих собак обробити дезрозчинами. В нас вони є, але там відсоток того дезрозчину… Це не просто зробити, скажемо. В нас в «лазареті» сидять собаки, які вже прооперовані і пройшли адаптаційний післяопераційний період. Вони не операційні. Їх просто нема куди посадити. Розумієте?

Ж.: Не зовсім, якщо чесно. Ну от, є собака. Її прооперували і посадили в брудний «лазарет», в якому вона підхоплює заразу. Так?

Н.Р.: Так.
Ж.: А чому її не посадили сюди, у це нове приміщення, де вона не може підхопити заразу?

Н.Р.: Тому що якщо ми зараз повністю заселимо всі ці клітки, ми за ними не встежимо. Там немає ні води, як помити… За двома собаками ще є, як подивитись. Вони коли там пісяють і какають, ми самі там прибираємо. Адмінперсонал.

Ж.: Але це хіба не повинно бути продумано? Тобто, щоб їх виводили справляти природні потреби не в приміщенні?

Н.Р.: Насправді, тут не продумано навіть, куди мають відкриватися двері. Тобто, двері повинні відкриватися на себе, а вони відкриваються в ізолятор. Це дуже незручно. Змітаються всі миски. Собаки можуть вилізти зразу. Ми стелимо зараз картонки, бо на підлозі плитка, і це одразу провокує проблеми з нирками. Тут страшенно холодно.

Ж.: Дивіться, але якщо в майбутньому собаки тут будуть жити постійно, то все-одно доведеться стелити ті картонки, на які вони, знову ж таки, будуть «пісяти і какати», так?

Н.Р.: В ідеалі, ми плануємо ввести в штатний розпис кінолога. Не на умовах договору, як він працює зараз у проекті, а на постійній основі. Щоб у нас була людина, яка займається собаками, яка може приділити їм увагу і попрацювати з ними, якщо того вимагає поведінка собаки.

Насправді, серед всіх цих тварин, які в нас тут є, відсотків 90 таких, що їх можна вважати адекватними і готовими йти в сім’ю. Вони всі добрі. Є всього декілька собак, які агресивні. Ми їх намагаємося тримати окремо.

Ж.: Наскільки я розумію, найближчим часом ви маєте підготувати перелік необхідного, аби показати це не сесії міської ради.

Н.Р.: На даний момент міській раді треба суми, кошториси, креслення, аби воно все було обґрунтоване.

Ж.: Тобто, найближчим часом ви маєте занести ці документи до міської ради, і до кінця року ще можна очікувати ремонту даху і великого цегляного приміщення?

Н.Р.: Ми дуже на це сподіваємося. Ми взялися за це цегляне приміщення тому, що там є вода. Також там знаходиться кухня. І плюс сама площа території велика. Воно межує з вольєрами.

Хочемо провести калібровку тварин: короткошерстих і довгошерстих. Тобто, довгошерсті можуть зимувати на вулиці, а короткошерстих нам треба буде ховати, бо яка би будка не була, вони все-рівно змерзнуть. У пристінку, де вольєри межують з цегляним приміщенням, ми хочемо зробити внутрішні блоки вольєрів. Щоб з одного боку туди могли зайти прибиральники і прибрати, а з другого – щоб собака зайшла всередину і там спала і грілася.

ДОВГОСТРОКОВА ПЕРСПЕКТИВА

Ж.: Це ваші найближчі плани. А в довготривалій перспективі, як зміниться «Ласка», наприклад, через 5 років?

Н.Р.: Хотілось би бачити на території ветеринарний комплекс, що надавав би широкий спектр ветеринарних послуг. Ми би передбачили певні пільгові знижки для волонтерів та малозабезпечених верств населення. Наша територія в плані площі – «клондайк». Тут можливо збудувати приміщення, які в собі можуть утримувати до тисячі тварин. Коли правильно збудоване і продумане саме приміщення, його легко прибирати, в нього зручно заходити, і собака живе там як вдома.

Але основною нашою метою, я думаю, має бути популяризація адопції і прилаштування тварин у сім’ю, тому що як не крути, притулок – це не є дім для тварин. Будемо поширювати інформацію про правильне розуміння цінності життя кожної тварини і кожного живого створіння. Тому що ми життя не давали, і забирати його теж не маємо права. І всі ці тварини, що пройшли з людиною протягом історичного періоду розвитку людства – вони стали заручниками ситуації, перетворилися із компаньйонів в міську фауну, яка існує фактично від початку урбанізації як процесу.

Ж.: А як виглядатиме територія КП «Ласка» через 5 років? Там за вікном я бачу фундамент. Що буде там?

Н.Р.: Там буде приміщення, тому що фундамент досить таки потужний, два-три поверхи легко можуть там стояти. Ми тут продумаємо ландшафтні роботи, озеленення, зону для відвідувачів.

ПРОЕКТИ

Ж.: Каністерапія. Я чула дуже багато про цей проект, і зізнаюся, дещо розчарована його результатами.

Н.Р.: Я вам скажу так. В принципі, такі проекти – вони потрібні хоча б для того, аби люди звикали до того, що це дуже соціально корисно.

Ж.: Так, без сумніву. Це було завданням проекту. Але результати не вражають.

Н.Р.: Насправді, результат ще не завершений. Ми зможемо на нього подивитися в кінці року. Ми залучимо дітей, які розмалюють бетонний паркан для каніс-майданчика, аби воно виглядало позитивніше. В дитячій бібліотеці на Грушевського наш кінолог із собачкою Джесі має зустрічатися з дітьми, аби їм розповісти про особливості поведінки з тваринами. Вони зараз обговорюють основні моменти, про які він розповідатиме на святі тварин.


Ж.: Ви і далі плануєте робити такі соціальні заходи?

Н.Р.: Ну, звичайно. Тому що люди мають бути добрішими. За кордоном все це вітається. А найбільше ми хочемо, щоб ці заходи відбувалися в нас на території. Зробимо таку зону відпочинку, де будуть рости нормальні породи дерев, де будуть стояти лавочки, куди людина зможе прийти і відпочити.

Ж.: А коли реально це можна втілити? Через рік, два?

Н.Р.: Ну, хочеться зробити чимскоріше, просто реально об’єм оцінити ми поки не можемо. Зараз ми розбираємося з нашими документами. І коли ми нарешті це завершимо, я думаю, це піде скоріше. Ми хочемо ще попрацювати над грантами. У нас є проектна менеджерка Антоніна, яка зараз працює над проектом із каністерапії. Я думаю, на цьому наша співпраця не завершиться. Ми зможемо якось продовжувати роботу.

Ж.: А розкажете мені, яка у вас команда? Скільки тут працює людей, і хто є хто, так би мовити?

Н.Р.: Команда поки-що в нас не дуже велика. Загалом нас 17. Я, заступниця, бухгалтерка, головний бухгалтер, новий адміністратор, юрист, начальник відлову, водій, який є ще одним ловцем тварин на півставки, три фельдшери ветеринарної медицини. Ті лікарі і фельдшери, які в нас були до того, вони собак з наркозом волокли по асфальту. Я коли прийшла, на кухні стояло 30 ящиків чорних яєць, які варили собакам.

Ж.: Чим зараз харчуються собаки?

Н.Р.: Зараз це сосиски, ковбаса, каша пшенична і овочі час від часу. Ще обдзвонювали школи і садочки тут по районах. Один тільки зі всіх відгукнувся, і сказав: приходьте, будемо домовлятися про залишки їжі. Тобто, в усіх інших ці місця вже зайняті…

З нами деякі ресторани зараз заключають договори пожертви. Ресторани, кафе, які нам час від часу привозитимуть деякі продукти. Ми говоримо їм про те, що можна нам привозити, а що – ні.

Ж.: Це цікаво. Ви знаєте, в Луцькому зоопарку є така практика, що підприємства беруть під опіку певних тварин. Чи може у вас існувати щось подібне?

Н.Р.: Звичайно, якщо хто завгодно захоче опікуватися певною твариною – ми тільки за. Зараз ми саме розробляємо опікунський договір, згідно з яким людина зможе приходити, вести собаку, висилати на наш благодійний рахунок гроші. Потім, коли собаку прилаштують, людина протягом певного часу має право цікавитися її долею. Ті, хто братимуть таких тварин, мусять погодитися, що їм час від часу телефонуватимуть, будуть питати, що з твариною, просити фото котика чи собаки.

ПРО НОВЕ ПРИМІЩЕННЯ І НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ

Ж.: Підсумуємо: з найближчих планів – реконструкція цегляного приміщення, план реконструкції нового приміщення, де зараз адміністрація працює. Коли ви, до речі, це нове приміщення збираєтеся привести до ладу?

Н.Р.: Нам дадуть план, ми відправимо лист для того, аби закінчили роботи незавершеного будівництва, і будемо звертатися за дозволами, щоб зробити дворівневі септики – резервуари до нечистот. Зараз ми продумуємо доїзд асенізаційної машини до орієнтовного місця розташування септиків. У нас їх буде кілька – до кожного блоку приміщень. Розміщення вольєрів також буде прив’язане до можливості закладки септику.

Щодо планів, то крім цих двох приміщень для нас сьогодні дуже важливим є вигульний майданчик. Він там, де зараз бігає багато собак. Плануємо побудувати вольєри, аби цих собак там тримати окремо, годувати окремо і зручніше за ними доглядати. Щоб ви розуміли, ми зараз враховуємо навіть потік вітру і розташування сонця, тому що все це важливе для комфортного і економного утримування тварин.


Ті вольєри, за приблизними розрахунками, мають вмістити до 100 собак. Ми розраховуємо на 3 собаки у вольєрі.

Ж.: Скільки це може коштувати і коли ці вольєри можна очікувати збудованими?

Н.Р.: Порахуємо – і скажемо.

Зараз нам з міського бюджету виділили 200 тисяч на зарплатню та на регулювання чисельності тварин у місті. Це стерилізація, вакцинація, відлов.

Ж.: Це достатньо?

Н.Р.: Ну як, достатньо? Це те, що нам дали… Взагалі, цього року загальна сума на відлов була 400 тисяч. За попередній період до червня вони виділили 200 тисяч, і зараз ми отримали ще 200. Фактично, за залишки цих грошей ми збираємо рештки мертвих тварин по місту, плюс ще включаємо сюди витрати на вивезення мертвих тварин на костопільський завод на утилізацію.

ПРО ДОХІД

Ж.: Які ще джерела доходу є в «Ласки» зараз?

Н.Р.: В нас є благодійний рахунок, але звідти в основному допомоги небагато. Нам зараз допомагають в основному у вигляді матеріалів, їжі, медикаментів, амуніції для собак, препаратів. Недавно нам дали багато хороших ганчірок, щоб ми могли з них матраци робити, десь після операцій підстеляти. Солома. Підприємству подарували 20 тюків соломи на зиму.

Ж.: Складається враження, що підприємство розраховує на те, аби хтось щось купив чи подарував. Якби, наприклад, вам не дали цих 20 тюків соломи, де би ви їх брали?

Н.Р.: Ми їх купили за власні кошти. Юля (киває на працівницю за сусіднім столиком – авт..) і я. Скільки ми заплатили? 2300 гривень.

Ж.: Але ж завжди ви так не зможете. Що потрібно зробити для того, аби підприємство саме могло придбати необхідне?

Н.Р.: Ми хочемо зробити мобільну стерилізаційну для того, щоб виїздити на стерилізацію. Такі речі повинні проводитися на базі органів місцевого самоврядування. Чи то є селищна, чи міська рада, яка заключає з нами договір. Ми виїздили би на місця, стерилізували тварин. Якщо використовувати якісні препарати для наркозу, то післяопераційна реабілітація тварини може тривати один день.

Ж.: Десь ця тваринна повинна перебувати цілий день. І хтось там повинен за нею доглядати.

Н.Р.: Я думаю, це не проблема для селищних і міських рад – виділити на добу приміщення типу ферми чи якогось спортзалу.

Ж.: Для того, аби існувала ваша мобільна стерилізаційна, потрібно, щоб на базі міст і селищ бали такі приміщення.

Н.Р.: Так. Але попередньо, для того, щоб це було ефективно, повинна проводитися соціальна робота з населенням того села чи того міста про корисність стерилізації та її необхідність. Якщо за місяць до стерилізації дати оголошення через сільську раду, то це може мати ефект.

Там є власники тварин, які би могли теж користуватися нашими послугами. Я думаю, що це був би дуже хороший дохід для нас.

Ви Ж.: вже наступного року будете таким чином заробляти?

Н.Р.: Ну, плануємо. В першу чергу тут хочемо відкрити повноцінну ветеринарну службу. У цьому новому приміщенні.

Ж.: Є надія, що це станеться до кінця року?

Н.Р.: Це ще приміщення треба утеплити. Септик, опалення, кремнієві плити, батареї та міні-котельня парового опалення. Ми розрахуємо все це до сесії міської ради.

***

Ця розмова відбулася два тижні тому. У вівторок, 2 жовтня. Сьогодні я знову зателефонувала Наталії Рудь, розпитати про результати роботи, про яку ми так багато говорили.

«Архітектори ще працюють над планами реконструкції, вносять поправки. Ще не готовий проект того, що ми маєм висунути на сесію. Це, на жаль, не від мене залежить. Люди працюють на добровільних засадах.

У нас були вже два Дні волонтерів – такі масові заходи. Багато людей прийшло. Лазарет дуже добре продезінфікували, помили, залили дірки, що там були. Будки будуємо, ремонтуємо ті, що є. Обробили всіх собак і котів від бліх і кліщів. Лежаки поробили з піддонів.

Ми знайшли проект цього нового приміщення, і маємо узгоджувати його з держархбудом. Мається на увазі будівля нова, яка недобудована. Ми маємо обговорити, скільки нам треба грошей, аби нам ввести це приміщення в експлуатацію.

Ми від себе робимо те, що можливо, але як працювати, коли немає грошей заплатити за бензин і електроенергію?

Виходить, нам за послуги можуть заплатити тільки тоді, коли ми можемо їх виконати. Авансові платежі по цьому договору не передбачені, а де брати тоді гроші на бензин? 900 гривень є на рахунку КП. Але нічого, скоро за стерилізацію мають прийти гроші, і тоді куплять бензин і знову будуть відловлювати.

До цієї сесії буде нова програма на 19-20 рік. Ми вже її закінчуємо», - коротко підсумовує Наталія Рудь.





Читайте також: «Вони в нас просто помирають», — директорка КП «Ласка».

Розмовляла Людмила РОСПОПА

Фото – Павло БЕРЕЗЮК та офіційна сторінка КП «Ласка» у Facebook.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

Коментарі

В одномісну камеру

01:23 16.10.2018

Ще нагнали б сучку з санаторію митері та дитини

18 листопада
Вчора
16.11.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин