Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Леодор Кравчук
Леодор Кравчук

«Жлобство — це коли нудно», — луцький модельєр Леодор Кравчук

20:00 23.09.2018
942

До 60 років Леодор Кравчук був слюсарем і майстром надгробків. Сьогодні він епатажний модельєр і нестримний донжуан. Олена Ковальчук вирушила до Леодора до Луцька і спробувала зрозуміти, як так вийшло.

Леодор зустрічає мене біля хвіртки свого будинку. Це міцний чоловік середнього зросту, в жилетці, з важким хрестом на грудях. У Леодора фарбоване волосся, що відразу впадає в очі. Насамперед він вибачається, що зараз без засмаги. Він явно боїться виглядати непривабливим на знімках. Зобов'язує статус - останні десять років Леодор Кравчук живе життям місцевої суперзірки, - пише Олена Ковальчук на сторінках Bird In Flight.

***

Наступного року Леодору виповниться сімдесят. Він народився і все життя мешкає на околиці Луцька. Відслужив в залізничних військах в Архангельській області, повернувся в рідне місто і влаштувався слюсарем на цукровий завод неподалік від будинку - так пройшло майже двадцять років.

Під час перебудови слюсар Кравчук зайнявся виготовленням надгробних пам'ятників і навіть почав на цьому непогано заробляти, але ще через двадцять років вирішив, що його життя заслуговує нових фарб. У свої шістдесят Леодор став, як сам каже, «королем волинського епатажу».

Я приїжджаю до Луцька о п'ятій ранку. Леодор Кравчук в своїх плетених футболках і піджаках, що оголюють груди, здається, найяскравіша подія в сучасній історії цього міста.Було б справедливим, якби після смерті йому поставили пам'ятник в якомусь з місцевих скверів. Але навряд чи. Своїм зухвалим виглядом Леодор дав ляпаса рідній провінції, змусив її служити сірим фоном, і, схоже, городяни від цього не в захваті.


Будинок Леодора — неподалік від кладовища. Півні, кури, грядка з помідорами і туалет на вулиці. У підсобному приміщенні невеликий безлад: тут зберігаються інструменти і матеріали для виготовлення надгробків. Підвіконня з мармурової крихти, на них - засохлі квіти в горщиках. Перед входом своєрідна вітрина виробів: столик і стільці, які зазвичай ставлять біля могилки, кілька пам'ятників і книга-надгробок з портретом покійного батька. Здається, що господаря не особливо хвилює побут, центр сили - в одежних шафах.

Навпроти будинку прибудова-флігель, за однією з дверей стійло для худоби (зараз порожнє). За іншою - спальня, стіни якої завішані портретами Леодора в його кращому вбранні. Тут живе дружина модельєра. Вони в шлюбі більше сорока п'яти років, але з тих пір, як луцького модника наздогнала слава і зоряна хвороба, шлюб пішов під укіс. Красиво сівши на диван, Леодор розповідає, що дружина не підтримала його бажання бути знаменитим і переконувала, що люди над ним сміються. Я дивуюся, тому що пам'ятаю інтерв'ю місцевого модельєра, де він дякував дружині за підтримку. Леодор відмахується: «Я говорив те, що повинен був, але за сорок п'ять років вона жодного разу не назвала мене гарним, ніякої похвали, одні докори. Такий, мабуть, характер».

***

Десять років тому Леодора покликали гостем на весілля. Він купив світлий костюм, туфлі, краватка - звичайний святковий набір. Під час урочистостей до тоді ще майстра надгробків підійшов інший гість і сказав: «Дивіться, як ми з вами схоже одягнені!» Леодор говорить про цей день як одному з найнеприємніших в життя. Тоді він пообіцяв собі ніколи не одягати речі, які вже існують в природі.

Через кілька місяців Леодора чекали ще на одному весіллі, для якого він і придумав свій перший костюм. Ідея ескізу прийшла в голову майже відразу, але оскільки сам шити він не вміє, довелося шукати швачку. Ніхто не хотів братися за пошиття: голі груди, сміливі вирізи, помітні тканини, фурнітура з жіночих прикрас. У Луцьку не кожен візьметься за пошиття чогось, що відходить від звичних рамок, навіть якщо замовник готовий заплатити потрійну ставку. Допомогти Леодору погодилася лише одна швачка.

Якщо вірити спогадам, то на весіллі він прикував до себе загальну увагу: інші гості перешіптувалися і не вірили, що перед ними місцевий каменяр. За мірками луцького торжества Леодор тягнув на заможного американського мафіозі, який опинився в місті проїздом. У нову роль він вжився настільки, що з тих пір кожні кілька місяців став шити по одному-два костюми вартістю кілька тисяч гривень. «Перед сном я часто уявляю, як іду по місту в новому костюмі, а все обертаються. Образ складається в моїй голові майже відразу», - каже модельєр.

Шити Леодор Кравчук не вміє, ескізи своїх зухвалих нарядів він теж сам не малює. Найчастіше він приходить до тепер уже знайомої швачці, якій на пальцях пояснює, чого хоче на цей раз. Улюблені кольори - білий, червоний і чорний.

Щоб прочитати статтю повністю, натисніть тут.

Коментарі

Григорій

18:09 24.09.2018

В цієму світі безумство є мудрістю, а справжня мудрість рахується безумством. Він свого досяг-уваги і ви також її приділяєте. А його благодійність робить йому честь. І якщо заради неї він так осоромлюється, то ще й більшу. А яку благодійність розвинули Ви? А? А чим пожертвували. До речі таку обрюзглість провокує вживання пива й алкоголя- це ожіночування на гормональному рівні. Отже його фото (теоретично) ще й окрім благодійних заходів, можна використовувати для агітування за здоровий спосіб життя з помірним вживанням лакоголю, пива, або не вживання взагалі. Тобто насправді практично цей чоловік вбиває одразу 3-4 зайців: Піариться, сприяє своєму бізнесу, займається благодійністю, показує яким не треба бути і творчо самовиражає себе, що одночасно і надихає на подальщі текстильно-модняцькі геройства. Мужик в тренді, як не крути... А ще розвиває морську тематику, яка для України з огляду на рухи зі сторони ВМФ Росії у Азовському морі якраз є актуальними. Це своєрідний Водяний-Черномор пивного розливу у стилі унісекс на старості років... Отже це ще й для кіно і політики актуально. Просто дивно як він так у струю нехіло попав? А може це прост варіан водяної кальчуги? Тоді він ще й і лицар водної стихії з діловим напрямком. Такий собі лицар-азовмор, наприклад. Пропоную направити його парламентьором від України на перемовини з командуванням ВМФ Росії на Азові. Замість сумочки вручити лист-депешу з нотою протеста і посадовити у катер з білим прапором і морським смайліком і відправити з паливом ємністю в один кінець. Після вручення стратегічного азовського папіруса, його зможуть ввічливо прийняти як шановного гостя та потім неушкодженого відправити назад. Навіть німці при Сталінграді не вбивали парламентьоров. Отже таким чином він, його костюмчик і фірма остаточно і назавжди пропіаряться повіки вічні...

Григорій

18:14 24.09.2018

Але щодо обрюзглості, то враховуючі поважний вік вона може бути і не обовьязково на 100% від одного джерела. Звісно ж він пьє пиво і водку. Але не є алкоголіком. Він яскравий приклад того, як людина може примножити свої дари у творчому напрямку. Від одного дизайну до іншого-з одного дару зробив щонайменше 5. Аще міг би стати дипломатом, політиком, громадським діячем. Ну просто як про віруючу людину у біблії написано:"Вони і в старості своїй плодовиті і крепкі". Отже виходить це Боже благословення розквітати на старості років, замість загальноприйнятного морального пенсійного поховання у зубожінні, покинутості і болячках. Приклад успішності, творчого розвитку і покращення демографічної ситуації в Україні.

14 грудня
Сьогодні
Вчора
12.12.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин