У луцькій службі «104» працює слюсар-поет

20 Вересня 2018, 16:00
Валерій Щербач — крайній зліва 3756
Валерій Щербач — крайній зліва

Працівник «Волиньгазу» Валерій Щербач - слюсар аварійно-диспетчерської служби, рибалка та поет. Чоловікові 16 вересня виповнилось 60 років, а з них 40 - працює на одному робочому місці, в газовій компанії. Останні 15 років Валерій Вікторович присвятив улюбленому напрямку - аварійно-диспетчерській службі.

Валерій Щербач за 40 років у газовій компанії врятував десятки людських життів від небезпеки, написав близько тисячі віршів і впіймав сотні кілограмів риби, - розповіли в компанії.

І вдень, і вночі він виїздить на аварійні виклики, що надходять на номер 104 від лучан і мешканців Луцького району. Працює в місцях, де вогненебезпечно. У вільні хвилини пише вірші, рибалить і  присвячує себе творчій родині.

Робота в слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 4 розряду є завжди. Кілька вільних хвилин випало і так знайшов час на розмову. А коли слово за слово, розмова зав’язалась, то вже й колеги підморгнули, мовляв, треба їхати - надійшов виклик.


 

З моменту створення газової компанії на Волині, а  торік, до слова, минуло  55 років, діє екстрена служба 104. Аварійно-диспетчерська служба 104 -  працює безплатно для волинян 24 години на добу, 7 днів на тиждень. У команді “аварійників” на Волині всього близько 200 працівників.

-Тепер коло завдань для нас значно розширилось, але головні поки незмінні, - розповідає слюсар АДС Валерій Щербач. - Оперативно на місці визначити обстановку, що склалася внаслідок аварійної ситуації, вжити термінові заходи для пошуку причини аварійної ситуації. Також оперативно усунути ускладнення, що виникають під час ліквідації аварійної ситуації та залучати до її ліквідації аварійної необхідні служби газового господарства.

В аварійку перейшов працювати, бо душа до неї лежала, а ще була виробнича необхідність і так планети зійшлись, - усміхаючись додає Валерій Вікторович. - Якщо вірити нашій голові профкому Марії Феофанівні, то я працював тут від дзвінка до дзвінка і є старожилом “Волиньгазу”.


 

На очах Валерія Щербача газове підприємство розвивалося, крок за кроком впевнено крокувало вперед. Це чи не єдина компанія, яка може пишатися такими відданими та сумлінними працівниками, бо чимало з них мають один єдиний запис у трудовій книжці.

-Тоді були гарні відгуки про “Волиньгаз” від людей і від друзів, тому вирішив йти працювати на газове підприємство. Прийшов навесні, 27 березня 40 років тому. А промайнули, мов один день….Спочатку був токарем 2 розряду Волинського виробничого об’єднання «Волиньгаз». Пам’ятаю, що  заробітки навіть у начальника майстерні не перевищували 120 рублів. Я одержував 76 рублів. Потім перевели слюсарем третього розряду до Луцької газороздаточної станції.


 

Свого часу довелось працювати й секретарем комсомольської організації, відповідав і за охорону праці і за пожежну безпеку. Навіть у ті часи функціонувала добровольна народна дружина (ДНД). Там 23 роки свого життя присвятив. А вже з 2000 року мене  прийняли у ВАТ «Волиньгаз» слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування 4 розряду. Ну а далі моє місце - в АДС... Я працюю слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування вже 15 років і маю велике бажання й на пенсії продовжити тут трудитися. Бо люблю свою роботу, гарний колектив. У нас досі працюють пенсіонери Іван Чернецький, Микола Омельчук зі своєю дружиною, яка все життя  трудиться майстром. Ми разом прийшли на підприємство і досьогодні працюємо на його благо. Часи зараз, правда, нелегкі….Хочу лишень, щоб покращилось наше матеріально-технічне забезпечення та  фінансове.

Валерій Щербач - людина-історія газової компанії. Реагуючи на аварійні виклики, під час виїздів  слюсарю доводилось потрапляти в різні ситуації. Сотні різних історій перед очима у Валерія Вікторовича.

-І через паркан, - усміхається слюсар, - доводилось стрибати, від собак утікати, людей рятувати з небезпечних ситуацій, ніхто крім мене не зумів знайти підхід до психічнохворої бабусі, яка викликала два місяці поспіль аварійну службу, бо, нібито, в квартирі був витік газу. Приїхав, розібрав газову плиту і почистив комфорки, душевно, по-людськи поговорив зі странькою і після того вона вже більше не турбувала аварійників.


 

А торік врятували луцьку родину від отруєння чадним газом: батька з матір’ю та їхніх діточок. Надійшов виклик на номер екстреної служби 104 про запах газу в квартирі, пригадує Валерій Щербач. -  Ми приїздимо і вже на коридорі чуємо запах газу. Перевіряємо за допомогою прилада - зашкалює!.... Заходимо в хату - в дитячій і ванній кімнаті  - смертельна доза чадного газу. Люди порушили правила безпеки. І, на щастя, що на кухні всі вони знаходились із дітьми. Тільки відчували легке недомагання. Все обійшлося тільки тим, що ми їм усе повідключали, попломбували. А потім все зробили, щоб в них було добре з газом.

Валерій Щербач за 40 років у газовій компанії врятував десятки людських життів від небезпеки, написав близько тисячі віршів і впіймав сотні кілограмів риби.

-Родина звикла, хоч я вже працюю на Різдво, хоча це й важко трохи. Робота в нас така, що навіть свята може не бути і якось так випадає, що на Різдво і на Новий рік я майже завжди на роботі, - ділиться слюсар думками. - Але це не кожній дружині може подобатись, але моя якось терпить поки що.


 

Родина Щербачів - творча. Батько - поет. А  діти продовжили творчу справу дружини пана Валерія - опановують музичне мистецтво.

- Жінка викладає скрипку в першій музичній школі, дочка  - фортепіано, внучка теж  вчиться грі на скрипці.  Ну, а я - віршую…. ( ред.усміхається)  з 5-ти років.  Навіть збірки міг би видати, але коштів не вистачає. Пишу на різні теми: те, що наболить, то й викладаю на папір. Твори переважно реалістичні. Можу вночі прокинутись і віршувати, можу ввечері. Написав більше тисячі віршів російською та українською мовами. ….От у колеги день народження - посидиш, подумаєш і напишеш. В основному на роботі й пишу, - ділиться Валерій Вікторович.- Їдеш десь далеко - пишеш... І записнички маю, і на папірцях інколи, приклавши до коліна, викладаю свої думки. Часом уже не подобається і спалю. Рідні читають і знають мої вірші. Колеги всі на ювілейні дати чекають від мене поетичних рядків. У колективі - я тамада...

Люблю читати російського лірика-імажиніста Сергія Єсеніна, російського поета-акмеїста Миколу Гумільова. Близький мені за духом іспанець Гарсіа Лорка. З українських авторів - Леся Українка і Тарас Шевченко, - розповідає луцький поет. - У Кобзаря і в мене багато спільного в написанні віршів…

Окрім поезії до душі в пана Валерія є ще одне хобі - риболовля. То ціла наука і відпочинок для душі.

- Моя риболовля зараз переважно на березі річки Стир. Щоб зловити кілька кілограмів риби за годину треба добре знати річку і на що ловити.  Одного разу впіймав аж  40 кг  риби на весілля, - каже рибалка. -  Біля річки встигаю подрімати та відпочити від роботи...

-Моє життєве кредо просте - завжди та всюди бути  Людиною!, - додає слюсар-поет Валерій Щербач.


 

***

Хай горить, де треба газ.

Як бажання та наказ - хай звучить у кожній хаті

Щоб здорові та багаті

Всі були й згадали нас, запаливши в хаті газ!

***

Газовики!

Коли в країні безлад та війна,

Й шукають тих, в кого за це вина,

Ми, незважаючи на запчастин й грошей нестачу,

Працюєм ще – хай чують нас, хай впізнають, хай бачать!

Бо Газовик завжди і скрізь звучало гордо!

Хай в нашу честь звучать фанфари і акорди!

Ми заслужили їх, за працю нашу, часом непомітну,

яка лишається бува лиш на паперах звітних,

і в тисячах збережених життів,

всіх не згадати, хоч би й як хотів!

Здоров’я, щастя, грошей, розуміння на віки

Бажаю всім я вам, мої пани газовики!

Кохання, спокій й лад у кожну вашу хату!

Всього найкращого у всьому, скрізь багато!

Щербач В. В. 2018 р. АДС

Коментарі
20 Вересня 2018, 19:18
Заголовок з помилками!
Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024