«Після АТО ліс допоміг мені адаптуватися до нормального життя», – помічник лісівника Андрій із Торчина

03 Вересня 2018, 18:00
Андрій родом із села Гірки Любешівського району 5885
Андрій родом із села Гірки Любешівського району

Знайомимо вас із Андрієм. Мужній статний чоловік з добрими очима, який береже порядок у Торчинському лісництві. В останній серпневі ранки збираємось знову в дорогу. Цього разу їдемо до Торчинського лісництва ДП “Ківерцівське ЛГ”.

Наступним героєм нашого проекту «Лісівники Волині. Портрет у деталях» є Андрій Молошик. Андрій родом із села Гірки Любешівського району. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного університету на лісогосподарський факультет. Отримав ступінь магістра лісового господарства, після чого відразу пішов працювати в галузь.

«Коли в 17 років обираєш майбутню професію, то, звісно, багато думаєш-передумаєш. Та зараз, коли вже обрав свою стежину, то треба йти до кінця. Не зважаючи на темп роботи, ніколи не думав змінювати професію – люблю ліс», — розповідає чоловік.

Андрію 30. До Ківерцівського держлісгоспу він прийшов 6 травня 2011 року. Зараз близько семи років він займає посаду помічника лісничого в Торчинському  лісництві.

Розповідає, що роботи дуже багато. Андрій веде електронний облік дерев, займається моніторингом насаджень, відпуском фруктової лісопродукції, веденням технічної документації.

3
Кабінет Андрія
Кабінет Андрія

Видно, що Андрія особливо турбує проблема з жуком короїдом, бо до неї він повертався часто. Короїд нищить соснові насадження, а боротись з ним допомагає лише вирубка дерев.

У лісі нам Андрій показав хворі дерева. Кора обсипається, крони вже порожні. Бачиш одне дерево зі шкідником, швидше за все поряд й інше буде.

«Часто журналісти або депутати кажуть, що ми здоровий ліс вирубуємо. Ну ось, ви самі бачите, що ці дерева помирають. Якщо їх не забрати, то буде лише гірше»,  говорить Андрій.

Дерева, які зрубали, відправляють на переробку в лісгоспі, частина продають населенню.

1
Дерево, пошкоджене короїдом
Дерево, пошкоджене короїдом

1

Читайте також: «Дерева потрібно любити. Це головне», — лісівчиня Вікторія з Рожищ

Робочий день у лісівників розпочинається удосвіта і, буває, затягується до вечора. А коли самовільна рубка чи, не дай Боже, пожежа, то й серед ночі доводиться виїжджати до лісу.

«Я тут сім років. Багато людей приходило і багато пішло, пропрацювавши місяць-два. Слабка людина не витримає цей темп роботи»,  розповідає Андрій.

Зараз у штаті Торчинського лісництва працює п’ятеро людей. Колектив невеликий, але дружній, всі професіонали у своїй галузі, працюють більше п'яти років.

«Я з цим колективом лише чотири місяці, але можу сказати, що люди тут хороші, професіонали», – говорить Мирка Володимир.

1

2

На подвір’ї контори бачимо розсаду сосонок: зовсім ще маленькі деревця. Андрій розповідає, що це цього року з насіння виросло. Так само дуб із жолудя вирощують, хоча він росте довше. Ці два дерева і є лісоутворюючими. Окрім них, у лісах ще є ялина, береза, модрина, вільха, ясен, берест та навіть черешня у домішку.

Робота не чекає і приїзд журналістів не дозволяє пропускати наради. Андрій просить вибачення та відлучається, щоб обговорити насущні проблеми лісу.

Чекаємо його повернення та їдемо до лісу. Площа Торчинського лісництва 2128 гектарів. Ліс складається з шести масивів, які розкидані по трьох адміністративних районах. А відстань між ними може досягати 30 кілометрів.

Доки оглядаємо ліс, Андрій розповідає про себе. У своїй сім’ї він перший лісівник.

Чоловік одружений та має двох маленьких доньок: Златі  три рочки, а Яні лише чотири місяці. Старшу вже брав до лісу і він їй припав до душі. Відкрив галерею на телефоні, щоб знайти фото з поїздки, а вона вся світлинами дочок заповнена.

Андрій розповідає, що вихідні проводить із сім'єю. Дружина хоче бачити його частіше, але роботу розуміє.

1


 

«У студентські роки відвідував різні секції. Люблю футбол, бокс та шахи. Зараз рідко коли знаходжу на хобі час»,  розповідає Андрій.

Є у долі лісівника ще один живий спогад, яким він поділився... 8 квітня 2012 року Андрія торкнулась перша хвиля мобілізації. Три тижні навчання у Володимирі-Волинському у 51 бригаді. Після чого відправили на Схід. Видно, що чоловік на цю тему не дуже хоче розмовляти. З сумом в очах лише промовляє, що різне бачив.

З побратимами спілкується й досі. Зідзвонюються, зустрічаються щодо хороших питань і не дуже. Розповідає, що не всі повернулись додому... Загинув командир роти. Нещодавно їздили до нього на батьківщину.

«Після АТО ліс допоміг мені адаптуватися до нормального життя. Почав працювати, думки були зайняті різними робочими завданнями й питаннями. Це допомогло відволіктись і не думати про погане»,  ділиться Андрій.  

Андрій зустрів та розмовляв з нами у красивій лісівничій формі: парадній, яка йому дуже пасує. Говорить, що одягає її рідко. Частіше працює у польовій, адже ліс не завжди залишає одяг чистим.

Доки ми говорили та гуляли по лісу, Андрій ходив серед дерев наче серед друзів, окидаючи крона теплим поглядом: «Я люблю ліс».

1


На території лісництва є декілька вуликів
На території лісництва є декілька вуликів


1

1
«Я люблю ліс»
«Я люблю ліс»

 

Софія Міщук

Фото Олесі САЄНКО

Читайте також:

 «Має працювати в лісі той,  хто  тут живе», – майстер лісу з Липного

«Такого лісу немає в області, як мій обхід», – найстарший лісівник Волині

 

Коментарі
04 Вересня 2018, 10:39
Дуже гарна та порядна людина знаю його ще із студеньських років.
25 Грудня 2018, 00:38
Мій учень.Дуже поважаю.Хай щастить!
25 Грудня 2018, 00:40
Мій учень.Завжди наполегливий, допитливий, щирий.Нехай щастить Тобі, Андрію!
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром