Вілла серед сміття: на вулиці Ярощука руйнується садиба 20-х років. ФОТО

Попри нещадну руйнацію історична садиба на вулиці Ярощука, 12 досі здатна викликати захоплення. Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський шкодує, що не може викупити цю оселю і привести до належного стану. Доктор архітектури, і автор книги про архітектуру Волині Ольга Михайлишин переконує: це прекрасна архітектура, будівля повинна залишитись і «жити» якомога довше.

Вражає історичне значення садиби: тут жили та працювали другий президент Луцька, співзасновник Волинського музею Ян Сушинський, а також архітектор Казимир Яніцький, який створив будівлю сучасного Волинського краєзнавчого музею, – повідомляє інформаційне агентство Волинські новини.

ЕЛІТНА ВІЛЛА З АВТОНОМНИМ ОПАЛЕННЯМ І ГАРЯЧОЮ ВОДОЮ

У 20-х роках в Луцьку була споруджена оселя, що була еталоном європейської житлової архітектури першої половини ХХ століття. Випадково у старій луцькій газеті був знайдений детальний опис цього нетипового помешкання датований 1933 роком. У такій віллі і сьогодні не відмовився б жити найзаможніший серед волинян. У міжвоєнний період вона мала адресу вул. Матейка 16. На початку 30-х років у Луцьку саме запустили водогін та каналізацію; у той час не кожен міг дозволити собі електричне освітлення чи вбиральню в помешканні, не кажучи вже про гарячу воду з крана. І власний телефон – на той час привілей одиниць.

Садиба на вул. Ярощука 12 (Матейка 16) в якій жили та працювали Я. Сушинський та К. Яніцький

«Будинок цегляний, двоповерховий, покритий черепицею, з виступом зі сторони подвір’я, двома мурованими терасами, під будинком – підвали з добудованим входом в якому знаходиться обладнання для центрального опалення, пральня, два льохи, коридор та бетонні сходи. У будинку на першому поверсі є 5 кімнат, кімната для прислуги, кухня, ванна кімната, два окремих санвузли, двоє сіней, муровані сходи на другий поверх. На другому поверсі теж 5 кімнат, сіни, покій для прислуги, дві бетонні тераси та сходи на дах. Увесь будинок обладнано централізованим постачанням гарячої води, електрообладнанням. Підлоги виконано з дубу», - йдеться в описі. Поруч із особняком стояв гостьовий дерев’яний будиночок критий ґонтою та криниця, звідки брали воду для автономного опалення і водопостачання.

УНІКАЛЬНИЙ ЗРАЗОК «САДИБНОГО» СТИЛЮ

Фото особняка на вулиці Ярощука прикрашає сторінки книги «Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років». На думку автора праці, Ольги Михайлишин, будівля має значну історико-архітектурну цінність, адже є унікальним зразком індивідуальної житлової забудови 2-ї половини 1920-х рр. в місті Луцьку, прикладом «садибного» стилю, що є одним з проявів національного романтизму в архітектурі Другої Речі Посполитої. При формуванні цього стилю архітектори брали за взірець місцеве бароко та ренесанс.

Дослідниця звертає увагу на характерне та унікальне оформлення мезоніну волютами (криволінійні елементи з завитками), а про вплив національних традицій в житловому будівництві свідчить і форма даху – з характерним зламом (такі злами можна побачити на «шляхетському «будинку» у Луцькому замку). Двоколонний портик (ґанок) перед входом – теж елемент садибного стилю міжвоєнного періоду.

«Будівля чудом збереглася у первинному вигляді, прекрасна архітектура. Вона повинна залишитись і «жити» якомога довше. Зберегти належало б все, як є, замінивши лише матеріал покриття – азбесто-цементні листи на чепепицю», розповіла Ольга Михайлишин.

САДИБА ПРЕЗИДЕНТА ТА АРХІТЕКТОРА

Будинок на вулиці Ярощука 12 зведений у час, коли Луцьк став центром Волинського воєводства (території сучасних Волині, Рівненщини та частини Тернопільщини). Мешкав у будинку «садибного» стилю видатний лучанин Ян Сушинський – другий президент Луцька (так називалась посада мера або бургомістра в час Другої Речі Посполитої) у 1920 – 1923 рр., регіоналіст, палкий прихильник історії Луцька. Про це є згадки у міжвоєнній пресі. Після перебування на посаді мера міста, Я.Сушинський продовжив займатися краєзнавством та історією: екс-бургомістра обрали членом президії Волинського Товариства Краєзнавства і Опіки над Пам’ятками. У 1929 році це товариство створювало Волинський Музей, з якого веде свою історію Волинський краєзнавчий музей.

У міжвоєнний час вул. Матейка виходила на Болеслава Хороброго (пр.Волі). Звідси відкривався вид на старе місто Луцька

Я. Сушинський брав участь у численних краєзнавчих ініціативах і виданнях. Його фото прикрашають працю «Луцьк на Волині» 1922 року, він був провідником автора книги «Ілюстрований путівник по Волині» 1929 року Мечислава Орловича, якому, зокрема, відкрив старовинну садибу Зайковських (досі існує по вул. Ярощука 9) XVIII ст., адже мешкав навпроти.

Фрагмент плану вулиці Матейка (Ярощука) 1929 року. Праворуч внизу – вілла Яніцького. Ліворуч від неї будинок, де нині знаходиться Братство ОУН-УПА (Ярощука 10). Через дорогу – садиба Зайковських (нині вул. Ярощука 9)

Старовинна садиба Зайковських XVIII ст.

До речі, нащадок луцького бургомістра Роман Сушинський був оператором у режисера Єжи Гофмана під час зйомок фільмів «Вогнем і мечем» та документальної серії «Україна. Становлення нації».

Другий президент (мер) Луцька Ян Сушинський, працівники міського уряду у 1921 році (Сушинський по центру з ціпком), обкладинка книги, у якій використані світлини Сушинського

Архівні дані свідчать, що наприкінці 20-х років будинок належав Казимиру Яніцькому. Восени 1929 року архітектор та інженер Яніцький отримав дозвіл на «ґрунтовний ремонт свого дому» по вул. Матейка 16. Відповідні відомості є в документах Магістрату міста Луцька у Волинському державному архіві. У телефонному довіднику 1932-33 років за адресою Матейка 16 знаходилось архітектурне бюро Казимира Яніцького.

Так розлилась Сапалаївка у квітні 1932 року. Вид на будинок на вул. Ярощука 12 з сучасної вулиці Винниченка

Під керівництвом Яніцького у 1928-1930 рр. зведена красива і величава споруда окружного земельного управління, яка поєднала риси класицизму і садибного стилю. Будівля стала ще однією прикрасою тогочасного Луцька. Сьогодні тут знаходиться Волинський краєзнавчий музей.

Творіння Казимира Яніцького – Окружне земельне управління, нині – Волинський краєзнавчий музей

ПОРЯТУНОК

Лідер гурту «Тартак» лучанин Олександр Положинський, який звернув увагу на цей будинок, закликає містян врятували його. «Чесно – дуже пошкодував, що не став багатієм – спробував би його викупити і привести в належний стан», каже співак. Історичні споруди на його думку заслуговують кращої долі. «У Луцьку, як і в усій Україні, дуже часто звичайна недбалість, чиїсь приватні чи комерційні інтереси, або й банальне жлобство беруть гору над інтересами суспільними, над цінностями нашої історії, нашої культури та моралі.

Хочеться, щоб лучани врятували цей будинок. Подаймо приклад іншим! Зробімо те, в що вже мало хто й вірить!» – каже Олександр Положинський.

Закордоном власники подібних історичних маєтностей прагнуть продовжити їхнє життя, зберігаючи архітектурні деталі до найменших дрібниць. І тоді до ціни нерухомості додається вартість антикваріату. Яким шляхом підуть нові власники будівлі, яка пішла по руках, залишається загадкою.

Вілла заслуговувала щонайменше статусу пам'ятки архітектури місцевого значення. А зараз вона потопає у смітті без вікон, дверей, вже з частково оголеним дахом. Наразі приклад лучанам подають білоруси. У Бресті подібний будинок у «садибному» стилі, який спорудили водночас із садибою на Ярощука 12 в Луцьку, відреставрували та влаштувала там чудовий музей історії міста. А музей історії Луцька досі не створений, у місті, якому понад 9 століть.

Добрий приклад вже є «під боком»: будинок архітектора Сергія Тимошенка (вул. Ярощука 16) ремонтують на кошти обласного бюджету для розміщення фондів Музею волинської ікони, який відвідують туристи з усього світу. Натомість місцеві мешканці, іноземні студенти та гості міста, котрі ходять цією вулицею, щодня бачать як повільно вмирає часточка нашого європейського минулого.

Богдан ВОРОН