Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Студенти у світі
Студенти у світі

Світ можливостей: луцькі студенти розповіли, чому не залишаються за кордоном

16:01 05.04.2018
484

На одній лекції в Луцьку студенти розмовляли з жінкою, що закінчила Гарвард. Вона розказувала про життя за кордоном та радила, як потрібно вчитися.

Коли була можливість задати питання, молодий хлопець із аудиторії запитав, як знайти в собі сили НЕ ЗАЛИШИТИСЯ ТАМ, коли навчання закінчиться. Дивно, коли студент повинен змушувати себе повертатися додому. Тим не менше, це питання висіло на язику у значної частини аудиторії.

То чому ж студенти, які спробували якіснішу освіту та отримали доступ до безлічі можливостей, повертаються додому і продовжують навчання тут? Про це дізнавалися журналісти Район.Луцьк.

«ЕРАЗМУС+» ВІДКРИВАЄ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СВІТ

Коли ти студент, світ відкритий для тебе, як ніколи. Сотні можливостей, за які варто тільки встигнути вхопитися – і ти вже навчаєшся у провідному ВУЗі чи стажуєшся у крутій міжнародній організації. Програми студентських обмінів – поширена світова практика. Молоді люди відправляються за кордон, аби здобути новий досвід та поділитися ним вдома. Найвідомішою програмою, яка співпрацює з університетами по всьому світу є «Еразмус+». Волинські ВУЗи також входять до числа партнерських організацій, з якими співпрацює проект. Студентів за кордон у Луцьку відправляють Національний технічний університет, СНУ імені Лесі Українки та Старопольська вища школа.

Університет «Старопольська вища школа» у Луцьку – українське представництво однойменного польського вузу у Кельцах. Програма «Еразмус+» у закладі має два типи. Перший – це літнє стажування (студенти їдуть на 90 днів у Іспанію або Грецію). Другий – семестрове навчання. Для цього ВУЗ підписав договір з університетом Брешова у Словаччині, і на другому курсі викладачі завжди обирають 10 найкращих студентів для такого навчання.

За словами координатори програми «Еразмус+» у Старопольській вищій школі Олени Сідімянцевої, залежно від рівня володіння мовою, студентам дають певний вид роботи. Вони працюють у готелях барменами, офіціантами або на кухні. Ті, хто їдуть з економічної спеціальності, переважно працюють на рецепції, помічниками асистентів менеджерів. Їм вибирають вакансії відповідно до спеціальностей, на яких студенти здобувають освіту.



У другому семестрі другого курсу студенти цього ВУЗу можуть поїхати на семестрове навчання в Європу. Навчання відбувається англійською, а ті предмети, які вони там вчать, у Луцьку їм автоматично зараховуються.

СТУДЕНТИ, ЯКІ ПОВЕРНУЛИСЯ

Кажуть, що той, хто відкрив для себе світ, вже ніколи не буде таким, як раніше. У цьому пересвідчилися молоді люди з волинських ВУЗів. Вони побували у Європі, повчилися разом з кращими студентами світу, спробували себе у певному виді роботи, і зараз готові поділитися своїм досвідом з нашими читачами

Журналіст Іван Савич кілька років тому їздив на навчання за освітньою програмою «Польський Еразмус для України». Різницю у підході до навчання у Європі хлопець зауважив одразу.

«Навчання побудоване за принципом, що перелік предметів ти собі обираєш на свій розсуд. Все набагато простіше – групи менші, і викладач може приділити більше уваги тобі, коли у групі 5-6 людей. Предмети можуть здатися вузькоспеціалізованими, але вони насправді цікаві. Все не таке формалізоване, як у нас»,– розповідає Іван.



Своє перебування у Європі екс-студент напівжартома називає демо-версією міграції.

«Це дуже крута можливість. Дехто використовує її, як своєрідний трамплін, коли хоче емігрувати в Європу. Я з самого початку знав, що повернуся назад. Попри все, це чудова нагода вийти з зони комфорту і спробувати пожити там».

За час навчання у Польщі Іван Савич відвідав 4 країни. Основна причина, чому він не хоче залишатись там – це те, що вдома він зможе реалізувати себе повністю.

«Я себе не бачу в тому суспільстві. Це, по суті, починати життя спочатку: оточення, друзі,соціальні контакти. Під час навчання я вже займався журналістикою, а мені мовний бар’єр там заважав би. Хоча зі мною разом були одногрупники, що приїхали з окупованих східних областей України. Вони там повступали на бюджет».

Часто повернення до своєї країни є вимогою волонтерської програми чи освітнього курсу, на які їдуть студенти. Себто, після року навчання чи стажування молода людина повинна повернутися додому і застосувати здобуті знання.

Студентка Ірина Гоюк нещодавно поїхала в Латвію на волонтерський проект EVS, що фінансується «Еразмусом». Дівчина перебуватиме там рік. До обов’язків Ірини входить координація роботи медіа-відділу молодіжної організації.

«Окрім цього, я можу робити усе, що захочу - запустити свій клуб дебатів, відкрити своє онлайн-видання. Вони у всьому підтримують будь-які ініціативи. Наприклад, я на 3 дні їду до Юрмали, щоб допомогти з організацією фестивалю», – розповідає студентка.


Каже, що для тих, хто живе ТАМ, є дуже багато можливостей.

«Я спілкуюся з дівчиною, яка закінчує 12 клас, а вона каже: «Ну я буду вчитися в університеті в Німеччині або Швейцарії». У них немає кордонів. Якщо ти в ЄС, то тобі не потрібно проходити 10 кіл пекла, щоб вчитись в іншій країні. Це одне із спостережень. Але якщо хотіти, то і навчаючись в Україні, можна вступити в універ іншої країни», – пояснює дівчина.

Свій час у іншій країні студентка використовує максимально продуктивно.

«Для мене це шанс побачити, що я можу. Інша країна, інші люди, інше середовище, інші мови - тут немає стабільності, яка була в Україні. Тому для мене це челендж. Плюс це час для себе. У мене є все, щоб покращити свою англійську (інші стажери - з Грузії і Іспанії не говорять російською, тому я спілкуюсь з ними англійською). У мене є все, щоб подорожувати, вчитися, читати, розвиватись. Це досвід Це практика Це контакти. Але моє життя ... я не бачу його десь, окрім України», – розповідає Ірина.

Часто вимоги повернутися додому ставлять самі навчальні заклади.

«В наших студентів є вимога повернутися до Луцька і закінчити навчання. Є такі, що після навчання їдуть туди працювати, але все ж більшість залишається тут і робить свої проекти. Один з наших студентів,який їздив на обмін, по поверненні організував з батьком і братом власний бізнес: вони продають тури в Іспанію. Під час стажування хлопець налагодив контакти з тим готелем, з яким працював, і він все припрацьовує, обраховує вартість, і пропонує людям такі тури», – розповідає Олена Сідімянцева.

Після навчання, стажування, літньої практики чи соціального волонтерства українські студенти повертаються у свою країну. Можливо, це через вимоги програм, які відривають для них світ. Але завдяки героям цього матеріалу хочеться вірити,що додому з Європи студенти повертаються не тільки тому, що так треба. Вони бачать своє майбутнє вдома. А зважаючи на те, які знання вони привезуть із собою, можна бути впевненим: це буде світле і успішне майбутнє.

Людмила РОСПОПА

Коментарі
20 вересня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин