Луцьк та волинські болота: спогади прапорщика Ананьєва

02 Квітня 2018, 07:06

3235 Джерело: Тетяна Яцечко-Блаженко

Старе місто

Про Луцьк

25 липня 1916 року

«Луцьк – місто досить велике, і будівлі в ньому, за винятком дуже небагатьох, і то на околицях, залишилися всі цілі; жителів порівняно небагато, але все ж є і майже виключно євреї, які залишалися тут під час австрійського володіння містом.

Час від часу з'являються австрійські аероплани – обстрілюють місто. Були в товарному вагоні, пристосованому під їдальню. Там нас безкоштовно погодували обідом і чаєм. Розписалися в книзі відвідувачів, я написав:

«Обідав і знайшов все в справності. Прапорщик Ананьєв ». У цій книзі трапляються такі написи, що нудно робиться. Почекавши з 12 години дня до 6-ї години вечора, ми нарешті отримали довгоочікувані підводи для від'їзду в штаб дивізії. Спочатку їхали всі разом – це десяток підвод, але вже коли зовсім стемніло, ми, 102 дивізія, опинилися одні. Решта сім кудись зникли. Стало вже зовсім темно близько 12 ночі. Потрапили на етапного коменданта і дізналися, що поїхали зовсім в іншу сторону... Ось так фунт, це означає, ночувати в возі...

Читайте також: «Де співають – там свято», – музикантка Тетяна Ціхоцька. ІНТЕРВ'Ю

До речі, тут знайшлося приміщення для проїжджаючих офіцерів, і ми зупинилися там ночувати. Потрапили ми сюди через артилерійського поручика, який нібито знав дорогу і наказав їхати прямо. Дійсно, він потрапив, куди йому було потрібно, а ми залетіли чорт знає куди. По шосе всю ніч мчали автомобілі, їхали обози, транспорти, гуркіт стояв неймовірний.

26 липня 1916 року.

«Поштовх – я прокинувся, подивився на годинник була 8 година ранку. Потяг тягнеться до Луцька. Якісь розорені хати, поля – все завмерло, незважаючи на близькість війни. Проїхавши ще хвилин 10, ми дізналися, що далі потяг не їде, тому що вокзалу не існує – зруйнований дощенту. Винесли під укіс речі офіцерів на фронт. Багато хто говорить: «Ви подумайте, що, можливо, очікує Вас там?».

Дійсно, може статися і щось жахливе – все буває, але невже можна думати - на заняттях, лежачи в тіні на траві… Правда, не всі такі, є й такі, які приносять і тут величезну користь - готуючи майбутніх і надихаючи старих бійців воювати за Батьківщину. Хоча дійсно буде важко на позиціях, але ж мільйони людей виносять все, так чому ж мені, здоровому, молодому, котрий не винести - дрібниці. Ну да там видно буде. Що буде те й буде?!».

Околиці Замку Любарта

Про волинські болота

21 жовтня 1916 року.

«Через два дні ми, зав’язавши речові мішки в лісі, хоча багатьох господарів мішків вже не було в живих, йшли вночі по шосе і польових дорогах, потопаючи в бруді, в глибокий резерв. Два наші батальйони пішли в село Сернички.

Через п’ять днів нам довелося їх змінити. Вийшли вночі, було темно, а бруд – ось вже гірше Волинської бруду, напевно, немає на білому світі, по шосе прямо не можна йти, чоботи залишаються в грязюці. Довелося зачекати. Ех! Чого тільки в таку дорогу не наслухаєшся від солдатів. Моя рота йшла позаду, а молодший офіцер прапорщик Шустиков підганяв їх на коні. Коли він проїхав, питаю: «Все?» - «Все», а я бачу, що мало людей, він поїхав назад, подивився, каже, нікого немає, тоді я поїхав, бачу, недалеко стоїть самотньо на дорозі майже вся рота...

Довелося одним наздоганяти, батальйони які пішли далі. Коли прийшли, на узлісся, довелося померзнути години три, втратили ми дві роти, тільки коли я застукав у калатало, вони відгукнулися. Солдати стали розвішувати намети над липами. Бліндажів немає, а холод жахливий. Я пішов шукати товаришів та влетів у величезну яму з водою, промок весь. Довелося поспати на підлозі». 26 жовтня 1916 р. Побувавши на колишній стоянці, ми, за чутками зрозуміли, підемо в Румунію, а зараз йдемо на посадку в потяги.

Читайте також: Антихом’як та велике згорання: 10 версій апокаліпсису від Макса Кідрука

Дві версії: 1) до Фінляндії, 2) в Румунію. Дай Боже! Хоч куди-небудь втекти з цих Волинських боліт. Вийшли о 8 год. вечора і йшли всю ніч і ранок - бруд безвилазний, добре хоч кінь є, адже тепер я на законних підставах з 1-го жовтня командую 2-й ротою. Йшли довго і втомилися, але нас підтримувала надія - майбутня поїздка. Зупинилися в лісі в колонії Фрідріховка в хороших бліндажах. За весь час, на жаль, недовга стоянка, коли погода була чудова, хоча противні аероплани так сильно літали тут, але це не заважало милуватися нам красивою місцевістю і відпочити душею і тілом далеко від... того пекла. Яке хороше тут життя, а тим більше в глибокому тилу, спокійно, тихо ... тільки, здається, б і жити, і насолоджуватися життям».

5 грудня 1916 року

«Сьогодні нам треба йти на позиції. Останні дні чомусь мало відпускали цукру, картоплі, борошна, круп. Сьогодні на вечерю солдатам дали «воду з борошном». Незабаром рота за ротою ми потягнулися на позицію. Від'їхавши в сторону, я горлом напоровся на колючий дріт, обдер шкіру. Слава Богу, обійшлося благополучно, могло бути і гірше. Дороги були хороші, був невеликий морозець. Проїхавши з дві години конем, я відчув, що ноги дуже замерзли. Зліз з коня - посадив на неї взводного, а сам пішов пішки. Ось уже ці Волинські болота: попалися нам на шляху канали, я випадково перейшов на іншу сторону, а солдати пішли прямо і в кінці кінців зайшли Бог знає куди.

Перестрибували через болото, але головний все ще йшов, і, головне, не в ту сторону, куди пішла головний рота. Тоді наші солдати лягали животом на ледве замерзлий канал. Частенько і провалювалися, і вилазили як мокрі курки з води». Автором спогадів є прапорщик Костянтин Ананьєв, що був родом із Петроградської губернії, який в 1916 році перебував на Волині.

Читайте також: Льoтчик із Луцька служив у Кoрoлівських пoвітряних силах Великoї Британії. ФОТО

До того, він 14 січня 1916 року був зарахований у Володимирське військове училище на 4-місячний курс прискореної підготовки офіцерів. На службу він відправився в 159-й піхотний запасний батальйон молодшим офіцером 4-ї роти. Однак в тилу він не затримався і при першій нагоді пішов на фронт - в 405-й піхотний Льговський полк. На фронті він був до кінця 1917 р На жаль, невідомо, як склалася його подальша доля. Щоденник К. Ананьева наводяться за старим стилем.