Луцька вода достойна того, аби стати візитною карткою міста

Сучасний «Луцькводоканал» веде свою історію від польських водогонів у Старому місті. З тих часів досі працюють колонки, звідки деякі лучани продовжують щодня брати чисту воду. Але архаїчні мережі пора модернізувати, традиційні технології міняти на сучасні, а багату історію використати для піару. Тому підприємство взялося поконкурувати  з водоканалами інших міст в праві освоїти 25 мільйонів доларів від Світового банку. У свої 90 років почали готуватися до 100-літнього ювілею. Саме за цей період обіцяють змінити водопостачання Луцька до невпізнаваності. Сьогодні КП «Луцькводоканал» є збитковим через неокупні тарифи. Однак менеджмент шукає альтернативні шляхи не просто для виживання, а щоб стати підприємством-візитівкою міста.

Чому у Луцьку вода найдешевша в Україні

Лучани платять 8,52 гривні  за послуги водопостачання і водовідведення куба води. Це один з найнижчих тарифів в Україні. Навіть у Рівному аналогічні послуги коштують на три гривні більше. Серед волинських міст у Луцьку пити воду і приймати душ – дешевше. Скажімо, у Ковелі за метр кубічний води треба заплатити 11,65 гривні.

«У Луцьку ціна води була найменша, тому що на водоканалі проводили заходи з економії електроенергії, заміну застарілого обладнання на нове, – пояснює Юрій Корецький, заступник директора з економіки та фінансів. – От ми за останній рік зекономили на споживанні електроенергії на 7%, але витрати все одно зросли. Не встигаємо за ростом цін на електроенергію, на пальне, на комплектуючі матеріали постачальників, тому що труба, засувки, все зав’язано на валютному курсі. У діючі тарифи закладені ціни на рівні 1 квітня 2014 року, коли електроенергія була 1,24 копійки за кіловат. А до сьогодні електроенергія зросла на 50%. У структурі нашого тарифу витрати на енергоносій займають 34%».

Юрій Корецький

Керівник КП «Луцькводоканал» Іван Корчук анонсував зростання тарифів на водопостачання та водовідведення на 45% уже восени. Комплекс послуг коштуватиме 12,42 гривні за куб. У новий тариф заклали безплатну для споживача повірку лічильників, а також уперше рентабельність 10% – на виконання інвестиційної програми та покриття витрат на майбутній ріст цін на електроенергію.

Навіщо водоканалу 25 мільйонів доларів

Уряд підписав угоду зі Світовим банком на виділення 350 млн доларів на розвиток міської інфраструктури 10 міст, серед яких був і Донецьк. Та через війну Донецьк випав із програми й оголосили конкурс на участь у програмі фінансування, тож «Луцькводоканал» теж подав заявку. Міськрада уже схвалила наміри підприємства взяти такий кредит, бо умови дуже вигідні, наразі тривають конкурсні процедури у вищих інстанціях. Бізнес-план на 25 мільйонів готовий. У разі форс-мажору будуть шукати гроші на інших програмах.

«Збиток у минулому році був 4,2 мільйона гривень. Ці збитки накопичуються з року в рік. Тож власних коштів на розвиток при збитковості підприємства немає. І один з варіантів – отримати  кредитні кошти від міжнародних організацій. Банки кредитують під 30% річних і вимагають заставу в подвійному розмірі. А з світовими міжнародними організаціями дуже все просто: покажеш бізнес-план, окупність проекту й отримуєш кошти», – оптимістично розповідає Юрій Корецький.

А вкладати інвестиції є куди. Найбільшу суму коштів – 15 мільйонів доларів – планують скерувати на модернізацію очисних споруд у Луцьку. Також треба 500 тисяч доларів на введення в роботу напірних фільтрів «Culligan», які з 2003 року стоять на «Луцькводоканалі», але не працюють. Це унікальне в Україні обладнання дає можливість очищувати воду за сучасними технологіями. Також мають провести грандіозну реконструкцію всіх насосних станцій, заміну водопровідних мереж та придбання спеціалізованої техніки.

«Модернізація дозволяє економити енергоносії, а це дозволить акумулювати кошти на подальшу заміну та модернізацію обладнання. Найсучаніший водоканал має бути у Луцьку, ми хочемо стати підприємством-візитною карткою міста», – амбітно заявляє Корецький.

Найцікавіший задум – модернізація очисних споруд, що передбачає запровадження технології осушування мулу і виробництва гранул для палива. Їх давно використовують у Польщі, це перспективний ринок збуту. Але до того як гранули почнуть виробляти у Луцьку, в районі ДПЗ за кошти ЄБРР «Луцьктепло» може запустити котельню на альтернативному паливі. Такий «побічний» бізнес може стати хорошим джерелом для розвитку підприємства. Зараз мул, який лишається після очищування води, використовують як добриво у сільському господарстві. Причому фермери його отримують безплатно, а водоканал ще й у збитку, бо вивозить своїми силами.

Вода лучан не губить

«Луцькводоканал» обслуговує 314 км водопровідних мереж, більшість яких закладені у 1970-1980-х роках у новому місті, а в старому комунікаціям вже близько 90 років. Саме через зношеність мереж вода може текти з домішками іржі, бо труби переважно залізні і чавунні. З кранів у квартирах лучан тече очищена від заліза артезіанська вода високої якості, - запевняють у водоканалі. Щоб пом’якшити воду, працює три станції знезалізнення – Дубнівська, Гнідавська та Омелянівська.

«Користувачами води з міських мереж, окрім Луцька, є і 14 навколишніх сіл. Здавалося, чому в селах беруть нашу воду з міста, якщо можна було просто отримати свердловини в кожній сільській раді? Тому що воду із свердловин в побутових умовах не очистити від заліза. Ми всі хвалимо якість води в Луцьку через те, що вона проходить усі елементи очистки. Лабораторія перевіряє за 27 показниками: щоденно перевіряємо 9 показників, 16 – раз на місяць. Завдяки заміні фільтруючого матеріалу на станції знезалізнення  Дубнівського водозабору рівень заліза на виході з насосної станції  відповідає державним санітарним нормам. А це не потребує додаткового процесу знезалізнення води », - розповідає начальник  хіміко-бактеріологічної лабораторії Тетяна Ведмідь.

 «Якщо лучан буде цікавити, чому вода йде з осадом, який залишається білим на чайниках, то відповідь дуже проста – через  твердість води, яку створюють солі кальцію і магнію. На водоканалі  на сьогодні  немає  технології, щоб пом’якшувати воду, тому рекомендуємо на домашніх кранах ставити звичайні фільтри 5-ти ступеневої очистки. І можна спокійно пити воду з крана»,  - додає заступник директора Юрій Корецький.

Крім того, уже три роки, як у Луцьку відмовилися від хлорування води, а дезінфекцію проводять за допомогою гіпохлориту натрію, який отримують за допомогою електролізу розчину звичайної кухонної солі.

Боржникам вийти сухими з води не вдасться

Загалом послугами водоканалу користується 92,9 тис. споживачів, з яких 70 тисяч мають лічильники. За спостереженнями спеціалістів «Луцькводоканалу», в середньому по Луцьку споживання води у споживачів із квартирними лічильниками становить 5,1 м³ на місяць або 2,2 м³ на одного мешканця, з 90 тисяч абонентів, які користуються лічильниками, щомісяця проводять оплату 90-93% споживачів.

Але і споживачі з лічильниками часто хитрують, щоб не платити за воду. Іноді це буває несвідомо: просто платять умовно, не стежачи за лічильником. А контролери щомісяця виявляють 20–25 тисяч кубів «прихованої» води. При виявленні недорахованих кубів доводиться одномоментно викласти чималу суму, що на майбутнє дуже дисциплінує споживача. Однак нерідкісними є випадки крадіжок води - самовільні врізки поза лічильником, застосування магнітів тощо.

 «Ми маємо інноваційні підходи до роботи з боржниками: співпрацюємо з колекторською компанією  з Рівного, використовуємо автодозвін до боржників. Залучаємо виконавчу службу, яка переконує сплачувати борги, бо інакше буде накладний арешт майна. Якщо люди не можуть сплатити одномоментно, виконавча служба стягує з заробітної плати, з пенсії. Можемо і реструктуризувати борги – без суду, без виконавчої служби, без колекторів. Люди добровільно визнають свої борги, якщо не мають можливості їх заплатити. До двох років є можливість реструктуризувати рівними частинами по місячних платежах. А ще у нас в арсеналі є ряд інших непопулярних  методів впливу на злісних неплатників. Тож ніякий боржник не уникне оплати», – резюмує Юрій Корецький.

…І туристам освіжитися

Зараз в Луцьку ще працює 88 колонок, три з яких у громадських місцях: на Меморіалі, в Центральному парку та на міському пляжі. Вода з них така ж, як і в кранах – якісна і смачна. В ході розмови виникає ідея: колонки, які лишилися в основному в старій частині міста можна облагородити, як у європейських країнах, і використати як додаткову туристичну принаду історичного центру.

«Щоб зробити «Луцькводоканал» візитною карткою міста Луцька, справді можемо зробити кілька водопровідних колонок для того, щоб іноземні туристи бачили, що ще 90 років тому була система набору води через колонки. Думаю, це буде корисно для інфраструктури міста», – пообіцяв Юрій Корецький.

Наталка ПАХАЙЧУК