«Сотка»: і хай не втомиться рука! РЕЦЕНЗІЯ

13 Березня 2018, 16:49

1790

Зі світу по соточці...

Як часто ми нарікаємо на те, що нам не вистачає грошей? Ми пов’язуємо більшість своїх життєвих проблем з браком коштів. Мовляв, якби їх було більше, то ми би поїхали на море, взяли уроки гри на гітарі чи завели єнота.

Уявіть, що одного дня грошей раптом стало більше, ніж достатньо. Уявіть, що всі гроші світу Ви можете дістати з лівої кишені непримітного синього піджака.

Що Ви зробите?

Сюжет

Оригінальну українську комедію «Сотка» ми дивилися у кінотеатрі «Адреналін Сіті». Історія про невпевненого в собі, добродушного і абсолютно неуспішного на жодному з фронтів працівника супермаркету Леопольда Барановського змусить Вас посміхатися всі півтори години фільму, та подарує віру у добро ще надовго після його перегляду.

Головний герой фільму, як ми вже згадували, працює в супермаркеті. У особливо скрутний для нього час хлопця ще й звільняють з роботи. Все іде шкереберть, але ось дивним чином до Леопольда потрапляє непримітний синій піджак. У нагрудній кишені з лівого боку завжди лежить свіженька хрустка стодоларова купюра, і скільки б купюр ви не витягнули, наступна з’являтиметься там одразу, як тільки ви заберете попередню.

Несміливого і скромного Леопольда часто принижують на роботі

Вмить всі, здавалося б, такі важливі проблеми Леопольда вирішуються. Він розраховується за житло, купує машину, вкладає гроші у бізнес, і має життя, про яке, здавалося б, завжди мріяв. Але, як зазвичай буває у всіх старих-добрих історіях про гроші, щастя герой так і не знаходить. Бо все, чого йому не вистачало у житті – однокласниця Ангеліна, з якою він так і не потанцював на випускному.

Персонажі

Мила, дещо наївна і світла історія захоплює з перших кадрів. Головний герой – тихий непримітний хлопець – викликає спочатку співчуття, а потім – неабиякий захват. Від плавного початку стрічка набирає обертів, і розкачується до повноцінного екшну, який за доброю традицією, закінчиться (ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕР) весіллям!

Всі персонажі історії добрі, і намагаються чинити так, як їм велить серце. І саме це часто приводить до найдотепніших моментів історії. Чого варта сцена розмови у туалеті двох чиновників, один з який – мер міста, якого майстерно зіграв Олександр Пономарьов.

Неоригінальними можна назвати хіба що антагоністів. Дещо дурнуватий Віктор Хмара, який протистоїть у стрічці головному героєві, відштовхує «абсолютністю» свого образу. Автори фільму, очевидно, вирішили, що якщо герой поганий, він має бути поганий у всьому…

Натомість його дядько – втілення світового зла – постає дуже кумедним у своїй «поганості»: вирішує справи «по скайпу», під час майже сімейної розмови зі своїм непутящим племінником.

Леопольд здобуває гроші і купує все, що коли-небудь хотів купити

Найцінніше за гроші не купиш

Гроші

Грошей у фільмі дійсно багато. Головні герої настільки часто ними користуються, що жарт про руку, яка втомилася, набуває нового значення . Однак, цінність валюти з кожною секундою фільму стає дедалі меншою. Натомість герої розуміють дещо інше: найважливіші моменти в житті аж ніяк не пов’язані з грошима. Є те, що не купиш і за всі сотки із кишені свого чарівного піджака. І заради таких моментів не шкода віддати усе!