Вальс особливих: чому танцюють лучани з синдромом Дауна. ФОТО
-
-
>
-
>
-
>
6491
Кожен хлопець за цими дверима з нетерпінням чекає можливості одягнути брюки, сорочку і начищені до блиску черевики, а кожна дівчина – пишну сукню та святкові туфлі на низенькому підборі. Зовсім скоро вони вийдуть на сцену, де у світлі софітів під оплески сотень глядачів танцюватимуть вальс.
Про них зазвичай згадують наприкінці березня – коли настає «їх день». Луцька молодь із синдромом Дауна, однак, нікуди не зникає протягом року. Вони чи не щодня збираються у маленькому тісному приміщенні на Шопена, де вчаться, готують виступи і просто проводять час разом.
Стіни трьох невеликих кімнат ледь видно за численними нагородами, фотографіями та виробами дітей. Організація батьків дітей з синдромом Дауна орендує це приміщення вже багато років, і за цей час тут назбиралося чимало добра.
Іграшки, матеріали для навчання й розвитку дітей, декорації до невеликого театру, костюми і меблі нагромадилися вздовж стін. Однак, центр найбільшої кімнати залишається порожнім. Саме тут діти разом зі студенткою-хореографом вчаться танцювати вальс.
Пара для Дмитра
Зазвичай тут танцює 12-14 дітей. Їх вік дуже різний – від 12 років і аж до 24. Коли ми увійшли, зібралися ще не всі танцюристи. На лавці вздовж стіни їх сиділо троє: Яна, Дмитро та Оксана. Хлопець з зацікавленням щось розглядав, поки дівчата сперечалися, хто ж сьогодні з ним танцюватиме.
«Я люблю танцювати вальс і польку», – каже нам Діма перед початком репетиції. А потім швидко додає до списку улюблених танців танго. Його хлопець ніколи не танцював, проте бачив, як це роблять інші. Запитуємо його, як танцюють вальс. Дмитро енергійно підводиться, і демонструє плавні рухи, тримаючи за витягнуту руку уявну партнерку. Він ще не знає, з ким танцюватиме сьогодні. Поруч продовжують напівжартома сперечатися дівчата.
За цим мовчки спостерігає хореограф Тетяна Ромашковець. Вона – студентка-другокурсниця училища культури і мистецтв. Дівчина вирішила повчити дітей танцювати, аби мати практику. Однак, згодом справа почала приносити задоволення.
«Вони дуже слухняні. З ними працювати легко, – розповідає Тетяна. – Виходить не у всіх, але діти дуже стараються».
Ніби на підтвердження цих слів, у центр кімнати виходить дівчинка Оксана і починає крутитися. Це вона найбільше любить у вальсі – рухатися так, аби пишна сукня крутилася разом із нею. Ще дівчині подобається рух по колу за руки з партнером.
«Увага спершу давалася їм нелегко»
«Зі всіх занять, які ми тут проводимо, найбільше нашим дітям подобаються танці. Це в них добре виходить. До того ж, це увага, гарні костюми, оплески, інколи – подарунки. Вони це люблять», – розповідає нам керівниця організації Олена Мельник. Її син Андрій також танцює.
За її словами, увага спершу не всім дітям давалася однаково легко.
«Є діти замкнуті. Тут дається в знаки те, що дуже багато дітей, які закінчили школу, не ходять більше нікуди. Вони просто сидять вдома. Цей вихід у світ – декого він ще трошки лякає. Але ми бачимо по дітях, як вони поступово входять у соціум і розкриваються. А вже коли ВІДЧУВАЮТЬ себе на сцені, коли бачать, що це не страшно, а досить приємно, розуміють, що вони можуть себе показати – тоді вже вони стають стараннішими».
Пізніше в приміщення заходить ще кілька дітей. Вони швидко знімають верхній одяг і забігають у кімнату. Серед них – і син Олени Мельник Андрій. Діти швидко діляться на пари і починається репетиція.
Відповідальний виступ
Сьогодні діти готують свої танці набагато ретельніше. Річ у тім, що незабаром вони їдуть на всеукраїнський мистецький фестиваль, і це буде їх перший виступ за межами області. Колективів у місті Хуст на Закарпатті буде дуже багато, тому виступ на тій сцені – річ неймовірно відповідальна. Як для дітей, так і для їхніх батьків.
«Для батьків це… Я перші рази навіть плакала, коли бачила свою дитину в такому гарному вбранні на великій сцені. Нам так само, як і іншим батькам, бачити успішність своїх дітей дуже важливо. Хоча, більшість із нас при народженні дитини після величезного шоку ніколи й не думали, що вони врешті будуть, як усі, співати, танцювати і виступати», – пояснює Олена Мельник, а на її очах з’являються сльози.
Її син – серед тих, кому танці даються найлегше. Андрій має ту природню пластику, завдяки якій безперешкодно виконує всі рухи. Хлопець енергійний, повороткий, і любить бути у центрі уваги. До будь-якого виступу хлопець готується напередодні. Він сам готує собі одяг – вибирає, в чому вийде на сцену, і самостійно одягається. Андрій слідкує, аби все відповідало вимогам, залежно від виступу.
Андрій стає до репетиції разом з усіма. Спочатку вони танцюють вальс, далі – народний танець. І тут вже хлопці виконують різні рухи, аби вразити своїх глядачів!
Нещодавно особливий вальс презентували на християнському фестивалі у Луцьку. Наразі у організації займаються підготовкою номерів до одразу двох фестивалів. Перший – театральний. До фестивалю «Червоноград скликає друзів» дітей готує режисерка театру-студії «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька. Другий – це всеукраїнський мистецький фестиваль у Хусті, де діти танцюватимуть перед величезною кількістю глядачів.
Вже зовсім скоро хлопці та дівчата одягнуть костюми та сукні, взують святкове взуття та під оплески сотень глядачів вийдуть на сцену. І зможуть показати себе.
Людмила РОСПОПА
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
