З «неспокійним серцем» одружитися можна і в 70 років
-
-
>
-
>
-
>
2623
Уже немолоді, проте енергійні бабусі й дідусі співають, танцюють, читають вірші, заводять друзів, а то й зустрічають кохання.
Старість – іще не вирок, а 90 – це лише цифра. Для людей, які мають неймовірну енергію та молодече завзяття ніколи не пізно і порозважатися. Тож поки молодь «тусується» по нічних клубах, старше покоління не відстає у веселощах.
Клуб «Неспокійні серця» – це місце, де протягом майже 30 років збираються однодумці й діляться своїм настроєм один із одним. Назва клубу невипадкова, адже тут і справді вирує життя.
«Збираємося для того, щоб якось скрасити свою самотність. Бо ми люди переважно одинокі. Тож для того, аби було трохи веселіше, ходимо до клубу. Стараємося гарно вдягнутися, привести себе в порядок, себе показати та на інших подивитися», – розповідає керівник Ірина Поліщук.
Клуб відкритий для усіх охочих з 1986 року. Зараз його члени збираються у приміщенні Палацу культури. За весь час функціонування тут з’явилося немало нових учасників. Кинути виклик самотності приходять люди різного віку, починаючи з 50 до 90 років. Ірина Поліщук каже, що цього року було чотири ювіляри, яким по 80 років і троє по 90.
У кінці кожного місяця члени клубу проводять дні народження. На привітання виділяють по 15 гривень, а на рік внесок до клубу складає 60 гривень. Звісно, таких грошей не вистачає для усіх потреб, тому залучають меценатів.
Ветеран Великої Вітчизняної війни Михайло Єрлін був заступником голови ради клубу протягом 14 років. Каже, що гроші доводилося шукати по різноманітних організаціях.
«До клубу «Неспокійні серця» я прийшов у 1997 році. Завжди старався бути корисним для громади. Допомагав чим міг, навіть матеріально. Гроші шукав по різних організаціях. Міська рада також допомагала. На той час головою був Богдан Шиба, то я до нього звертався перед різними святами. Коли вперше прийшов знайомитися, то казав, що я представник клубу «Набридливі серця» (сміється), адже дійсно набридав своїми походами», – ділиться Михайло Єрлін.
У клубі чоловік зустрів і своє друге кохання. Про неї – жінку, з якою «жили душа в душу», ветеран згадує із найніжнішими почуттями. На час одруження Михайлу Єрліну було більш як 70 років, проте це не завадило прожити разом із коханою майже 20 років.
«Після смерті першої дружини, тут познайомився з дуже гарною, активною жінкою Клавдією Найдьоновою, пізніше ми з нею розписалися. На жаль, 6 серпня минулого року вона померла», – розповів чоловік.
Зовсім скоро дідусю виповниться 90 років, проте він і досі охоче співає, декламує напам’ять вірші і навіть іде до танцю. Такими ж активними стараються бути усі члени клубу. Невимушена атмосфера і доброзичливі однодумці, які вже встигли стати друзями змушують забути про час. Тож відведених двох годин на зустрічі часто буває замало.
За час перебування в клубі немало самотніх людей на старості літ утворили пари і радіють, що тут змогли відчути себе комусь потрібними. Тож учасники клубу «Неспокійні серця» у жодному разі не збираються зупиняти свою діяльність, а щиро прагнуть розвиватися. Великі надії покладають на хор, який може їздити у сусідні села та заробляти кошти на потребу громади. А взагалі неймовірному завзяттю бабусь і дідусів варто було б повчитися не лише тим, хто переступив поріг пенсійного віку, а й тим, хто має молодість і здоров’я та не цінує найкращих років свого життя.
Оксана ВЛАСЮК
Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі