Шопка, оплатка та свято у серці: як готуються до Різдва луцькі католики
-
-
>
-
>
-
>
4769
Чи можна зняти фільм про ваше Різдво? Одну з тих атмосферних історій, які ми так любимо передивлятися з настанням зими. Ні?
А в Луцьку, до речі, щороку святкують саме таке Різдво.
Приготування
Ввечері 22 грудня у кафедральному костелі святих Петра і Павла у Луцьку вже стоять 16 ялинок. Дерева прикрашають срібними дощиками молоді хлопці та дівчата, при тому наспівуючи святкові колядки. У приміщенні вже встановили шопку, підсвічену казковими вогнями. Тут готуються до Різдва.
У католиків приготування починаються за чотири тижні до свята. Цей час називається Адвентом – різдвяним постом, приємним очікуванням на прихід Спасителя.
«В цей час ми заохочуємо людей готувати до свята передусім свої серця. Ми акцентуємо на тому, що найважливіше – це підготувати серце через добрі вчинки, знайти час для себе і для своєї родини», – розповідає настоятель костелу отець Павло Хом’як.
В час Адвенту тут організовують також спеціальні релігійні науки, де розповідають про те, як звичайна праця над собою може змінити людину. До навчань залучають людей різного віку.
Особливе свято
Як і у більшості християнських конфесій, Різдво для католиків є одним з найважливіших свят року.
«Воно зачаровує такою своєю казковістю, тому що завжди сніг, ялинки… І це переносить людей у дитинство. Таке перенесення допомагає наново відкрити любов Бога. Ми уподібнюємося до дітей, чекаючи на це особливе диво», – розповідає отець Павло.
Католицьке святкування відрізняється від більш поширеного в Україні православного не тільки датою. Звичаї, традиції та особливості відзначення Різдва тут дещо інші. Однак, за словами настоятеля костелу, церква сьогодні інкультуризована, а тому переймає певні характеристики від того народу, в якому вона функціонує і з яким контактує.
«Наші родини намагаються прикрашати ялинки не перед Новим Роком, а на Різдво. Подарунки ми теж даруємо в ці дні, – каже отець Павло, – Проте, у нас також у надвечір`я перед Різдвом родина з першою зорею сідає до столу. Зберігається і звичай 12 пісних страв».
В католицькій традиції є також різдвяна меса – меса пастирів. Її заохочують відправляти опівночі. Але з огляду на те, що не всі люди можуть приїхати, у костелі намагаються зробити час молитви якомога зручнішим для всіх прихожан.
Традиції католицького Різдва
У луцьких католиків є одна дуже особлива традиція. 24 грудня в костел запрошують бідних людей, або тих, хто залишається на свято сам. Разом зі священиками та монахинями ці люди сідають за великий стіл, спільно вечеряють і вже о 19:00 ідуть на святкову месу.
Ще однією специфічною ознакою католицизму є те, що переважно в кожному храмі готується особливе місце, яке представляє сцену народження Ісуса Христа в Вифлеємі. Залежно від уяви прихожан та священика, ці сцени можуть бути різними.
«24 грудня все у нас починається від вертепу: єпископ або маленький хлопчик вносять дитятко Ісуса на руках і несуть до шопки. Ми гасимо світло, дітки ідуть із запаленими свічками, флейта грає колядку «Тиха ніч»… Так починається святкування Різдва», – пояснює настоятель костелу.
Після того, як дитятко Ісуса поклали до шопки, єпископ і священик вертаються до головного вівтаря, звідки відправляють богослужіння. Під час служіння у храмі співають багато колядок.
«Колядки ми співаємо і латинню, і українською, і польською, а часами навіть і німецькою мовами. Тому що в нас до костелу приходять люди різних національностей. Дуже багато колядок, які співають в костелі, співаються і в православних церквах, і в протестантів. Воно все настільки переплелося, що зараз навряд чи вдасться все розрізнити, адже спільною є центральна ідея – народження Ісуса Христа».
По закінченню меси люди складають свої побажання і діляться оплаткою. Оплатка – тонкий шматок хліба, який прихожани відламують одне від одного, бажаючи при тому найрізноманітніші побажання.
«Дуже часто після закінчення меси люди не розходяться, а починають якісь колядки співати. Часом робимо виступ дітей, які готують вертепи. Тоді в костелі твориться така велика сімейна атмосфера, де люди себе відчувають затишно».
Найголовніше
«Це подарунки, це смачна їжа, це купа всього солодкого. Це також можливість зробити хорошу справу: купити в магазині їжу тому, хто не може її купити. Магічний час, коли всі люди стають добрими», – розповідає лучанка Анна.
Їй 20 років, і на свято вона повернулася додому з навчання. Дівчина кожного року у святвечір дивиться з мамою одну з тих казкових історій, про які ми згадували на початку тексту, і вирізає сотні білих сніжинок. Потім вони спільно готують святкову вечерю, і вже повечерявши, ідуть до костелу на вігілью.
Проте, найціннішою в Різдво дівчина вважає можливість зустрітися з рідними та близькими, побачити друзів, обмінятися новинами та святковими побажаннями, від яких на серці стає тепло.
Отець Павло Хом'як допомагає молоді прикрашати різдвяні ялинки. Поміж тим настоятель костелу роздивляється результати приготувань.
«Наша українська культура базується на тому, що чим більший стіл, чим більше наготованих страв – тим краще Різдво. Якби ж мир в наших родинах і державі залежав від кількості став на столі чи від того, скільки ми ялинок поставимо… Ми часто переживаємо, бо гості прийдуть, бо подарунки не купили, бо те, бо інше, і думками бігаємо десь дуже далеко. І можемо просто не встигнути відчути того Різдва. Тому важливо, щоб найперше воно настало у серці».
Людмила РОСПОПА
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі