Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Майстриня Юлія Токарська
Майстриня Юлія Токарська

Вишиваний «Всесвіт» лучанки експонують у Києві: унікальні ікони, ляльки-обереги та мрії про Лувр. ФОТО

14:21 18.12.2017
1002

До Києво-Печерської лаври привезли вишиті ікони й ляльки майстрині Юлії Токарської.

Відкриття зібрало поціновувачів виробів луцької майстрині у Трапезному храмі лаври. Тут представлені 18 її ікон та шість авторських ляльок. Ікона Святого Миколи допрацьована останньою й раніше не виставлялася на показ. Картинами майстриня займається вже 20 років свого життя. Більшість з них творились протягом стількох же років.

Для Юлії все почалося з першого хрестика під час вагітності. А після народження першої дитини в неї з’явився ще більший поштовх творити.

У цьому місці відчувається дух ладану і миру. Виставити вироби тут – не випадковість, а ініціатива чоловіка Василя, який виконав бажання дружини, бо та зізнається, що дуже любить «сильні місця». Посприяв цьому й Митрополит Онуфрій. Сюди завітали як прихожани храму, так і рідні й друзі сім’ї.

«ВИШИВАННЯ ДЛЯ МЕНЕ – ЦЕ СПОКІЙ»

Під час вагітності жінка не вміла вишивати взагалі. Подивилась, як сусідка декілька рядочків вишиває, і собі вирішила цим зайнятись.

Відтоді 20 років майструє за голкою і нитками. В іконах проглядають візантійські, грецькі й слов’янські мотиви, це не списування, бо майстриня запевняє: це неканонічне мистецтво, як багато хто думає. Все, що їй хочеться, що може втілити – все пробує. В іконах дотримується основних необхідних моментів: написи, німби і кольори в одязі.

Всьому цьому вона навчилась сама. Кожна ікона забирає у неї рік, два, півтора, найменше – десять місяців. Сам процес над роботою може тривати й десять років. Це не дуже легкий вид діяльності, який, однак, приносить їй задоволення.

«Вишивання для мене – це спокій. Коли я вишиваю, до мене приходить багато ідей, заспокоєння. Вишиваю я завжди в хорошому настрої, коли в мене є до того бажання, лежить душа. Коли натхнення нема – я читаю», – пояснює Юлія Токарська.

Сам процес, на її думку, має пройти чотири стадії: натхнення, наявність душевної потреби, коли хочеться це зробити, внутрішня молитва, ескіз. На стадії ескізу майстриня визначає, якщо їй подобається – малює далі, якщо ні – шукає щось нове.

Вишивка-гладь не тільки нестандартна, а й дуже давня, та чи не найбільше у своїх роботах Юлія любить проявляти індивідуальність.

Найперша її ікона – образ Ісуса Христа, вишита золотими й шерстяними нитками. Остання – ікона Святого Миколая – далася чи не найтяжче. Але коли почало виходити, то за словами майстрині, в її житті почалися зміни.

Про кожну ікону в неї є своя особлива історія. Чотири ікони присвячені чотирьом дітям, собі і чоловіку.

Важко їй далася й ікона Марії Магдалини, яку вона давно хотіла зробити в українському стилі.

«Мені не подобались очі. Я почала розпорювати, потім мене хтось відволік. Після цього в мене почорнів палець і півроку в мене на пальці не було нігтя. Я зрозуміла в чому проблема, помолилась, вибачилась і вишила очі так, як вони мали бути, на думку Марії Магдалини, а не на мою думку».

ЖАРТІВЛИВІ ЛЯЛЬКИ-БЕРЕГИНІ

Особливе місце на виставці посідають ляльки. Туди часто підходять як діти, так і дорослі.

Юлія називає свої ляльки шаржами, які мають особливу силу, бо оберігають.

«Ікони – це монументальний труд, а я люблю пожартувати. Тому й роблю ляльки. Усі в одному екземплярі. Вони показують якийсь вид діяльності, якусь людину, яка мене зацікавила, якийсь життєвий момент», – пояснює майстриня.

Одяг для ляльок жінка шиє зі старовинних рушників з власної колекції. Особливо Юлія захоплюється старими вишивками й додає, що їй дуже хочеться передати свій набуток у спадок нащадкам.



Одна лялька робиться два-три тижні. Це такий собі шарж, коли Юлія може посміятися навіть сама над собою. Одну з ляльок вона зробила як втілення самої себе, деякі ж присвятила своїм дітям і ті стали для них оберегами.

«В нас є одна лялька, яка тут не представлена. Мені було років шість, коли мені мама пошила малесеньку-малесеньку лялечку. Я її забрала в Київ і дуже нею дорожу. Але найважливіший оберіг для мене – моя сім’я. Для мене кожна робота мами дуже душевна, дуже сокровенна. Ми з мамою доповнюємо одне одного. Я більше люблю абстракції, шрифти, пейзажі. З другого класу я пишу вірші, серед них є дуже багато присвячених моїм батькам, моїй сім’ї», – говорить донька Юлії Анастасія.

Часто донька любить допомагати матері з ляльками. Сімейна злагодженість проявляється не тільки в допомозі, а й в повазі, з якою батьки говорять про матір.

ТОКАРСЬКІ ХОЧУТЬ ВІДКРИТИ ШКОЛУ ВИШИВКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Дочка успадкувала творчий потенціал мами, гарно малює, пише й ілюструє вірші й вже планує свій проект.

Син Василь ще вчиться, але дуже цінує всі мамині роботи, каже: вони є особливими оберегами для нього. На випускний мама вишила йому сорочку за власним дизайном.

«В ній дуже комфортно. Ця вишиванка виконана в традиційних кольорах: білий, золотий і червоний. Це кольори, які означають щастя і добробут. Одягаю її на всі важливі події. Мені набагато спокійніше на серці, коли є вишиванка. Моя улюблена робота, яка мені дуже близька – «Зішестя Святого духа». В кожній роботі я бачу частинку душі своєї матері. Вона дуже викладається, кожним рухом думає, тому на це йде дуже багато часу. Найближчі лики святих для мене – це Василь, Тетяна і Юлія», – розповідає Василь Токарський-менший.

Василь додає, що хоче, щоб здійснилася мрія мами – виставка у Луврі, а від себе бажає їй виставку в Нью-Йорку і Нідерландах.

У його кімнаті стоїть ікона «Дари». Кожен вечір хлопець підходить до неї і молиться. Запевняє: це завжди допомагає.

Чоловік Юлії Василь Токарський у цій творчій справі перебрав на себе організаційні функції.

«Моє діло купувати нитки, а її вишивати», – кортоко відмічає Токарський-старший.

У його планах – зробити школу вишивки для обездолених дітей.

«Хочу зробити безкоштовну школу вишивки для обдарованих дітей, які не мають можливості заплатити», – говорить чоловік.

Він пишається, що, крім всього цього, дружина ще й вишила сімейний герб, на якому зображений Святий Миколай, книжка, щит, річка, яка проходить по рідному селу, колоски.

Наприкінці виставки митрополит Павло освятив вироби та висловив свою думку щодо робіт майстрині.

«Вишивка має особливе значення. Я хотів би попросити всіх, щоб ми до ікон ставились з трепетом, як до живих істот. Ці ікони не можуть бути в храмі, тому що, по-перше, вони не є канонічними, по-друге, під впливом воску зі свічок, можуть линяти», – зазначив митрополит Павел.

Виставка триватиме ще 10 днів.

Антоніна АНДРІЙЧУК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

Читайте також: Луцький замок: презентували незвичайну виставку вишитих ікон та ляльок Юлії Токарської

Коментарі
25 вересня
Вчора
23.09.2018
22.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин