Вшанувати пам’ять Бориса Клімчука прийшли перші особи краю, депутати, бізнесмени і чиновники
-
-
>
-
>
-
>
5196
За рік після трагічної смерті політика у Волинському драмтеатрі організували вечір пам’яті «Я – син волинської землі».
«Людина після себе лишає пам’ять і пам’ятники», – любив повторювати колишній очільник Волинської області Борис Клімчук. І лишив по собі чимало спогадів: друзі та близькі уже зібрали матеріалу на книгу і кажуть, що могли б легко назбирати ще на сотні томів, пише Таблоїд Волині.
Борис Клімчук розпочав свою кар’єру простим вчителем географії, а закінчив шлях, отримавши неформальне, та від того ще більш вагоме, бо ж присвоєне народом, звання «батька краю», або за іншою версією – «царя Бориса». Він двічі був головою Волинської обладміністрації (загалом – більше десяти років), дипломатичним представником України в Литві та Азербайджані, радником Президента, та яку б посаду не обіймав, в якій країні б не знаходився, завжди лишався одним із найвідданіших патріотів Волині.
За рік після його трагічної смерті у Волинському драмтеатрі організували вечір пам’яті «Я – син волинської землі».
Вшанувати пам’ять про видатного політика та державного діяча прийшли всі перші особи краю, депутати, бізнесмени і чиновники, які своїми кар’єрними досягненнями завдячують саме Борису Петровичу, колеги-політики і навіть ті, хто в найбільш буремні часи був «по ту сторону барикад». Приїхали на захід односельчани та друзі із Ковеля, представники дипломатичних відомств та губернатори з інших регіонів, і звісно ж – родина.
«На Волині є багато визначних людей, але нам не вистачає Бориса Клімчука, не вистачає його духу: духу любові, праці і натхнення, не вистачає великих вчинків, на які здатні лише великі люди, – першим до слова запросили митрополита Михаїла, владику волинської єпархії УПЦ КП. – Таких вчинків, як, приміром, стати перед громадою на коліна і сказати: «Вибачте, якщо щось зробив не так». Людина великою залишається своїми справами, і про такі справи Бориса Клімчука ми сьогодні згадуємо».
Особистий секретар митрополита Ніфонта, протоієрей УПЦ Валентин Марчук пригадав слова Клімчука: «Він сказав якось мені: «Отець Валентин, може ми доживемо до того часу, коли у нас на Волині не буде сиріт. Ми закриємо усі сиротинці, а діти будуть жити в прийомних сім’ях». У цьому був Борис Клімчук: він не тільки вболівав за долю волинської землі, а й за долю кожної дитини, яка на ній живе».
Керівники області й обласного центру Володимир Гунчик і Микола Романюк зійшлись на думці, що значна частина нинішніх політиків, чиновників і навіть бізнесменів завдячують своїм успіхом саме Борису Клімчуку.
«Багато людей у цьому залі завдячують своєму становленню як політики, державні діячі, господарники Борису Петровичу Клімчуку, – зазначив Володимир Гунчик. – Завдячую йому і я. В далекому 1994 році саме завдяки підтримці Бориса Петровича мене призначили керівником одного із найбільших підприємств в області (Луцького автомобільного заводу – Ред.)».
«Вважаю, що Борис Петрович заслуговує на шану і повагу лучан, тому на сесію Луцької міської ради після виборів буду виносити пропозицію про присвоєння одній із вулиць імені Бориса Клімчука», – пообіцяв Микола Романюк.
Ярослав Гич, близький друг Бориса Клімчука, розповів про один епізод зі спільного відпочинку, який дає красномовну характеристику цій людині: «Якось їздили на Світязь, кричить мені вранці: «Слава, вставай!». Повів мене на берег, а там – сміття повно, каже: «Давай збирати». І тут іде назустріч Степан Плющ: «Борис, що ти тут робиш?». А він у відповідь: «Готую тут все, люди прийдуть, а тут стільки сміття». Отаким він був».
Поділитися спогадами про колегу на вечір пам’яті приїхав екс-губернатор Івано-Франківської області Микола Вишиванюк. «Борис Петрович був неформальним лідером серед нас, голів адміністрацій, – розповів він. – І завжди, коли стояло надзвичайно складне питання, то ми «випихали» на трибуну Клімчука. І він ішов і казав, і до багатьох речей, сказаних ним, прислуховувалися. Він завжди страшно хотів, щоб його Волинська область була найкращою, він зі шкіри для цього вилазив і не було таких дверей, які б він не міг відчинити».
«Одного разу, коли в нас арештували товар на білоруському кордоні, Борис Петрович дізнався про це і особисто звернувся до Олександра Лукашенка, щоб на нас не накладали санкції і повернули вантаж, – розповів генеральний директор групи компаній «Модерн-Експо» Петро Пилипюк. – Ми бачили, скільки Борис Петрович робить для нас і думали, що ми особливі. А пізніше, коли я очолив Раду підприємців, я зрозумів, що це – його підхід і ставлення до всіх підприємців Волині».
Керівник будівельної компанії «Луцьксантехмонтаж» та близький товариш Клімчука Віктор Чорнуха не побоявся заговорити зі сцени про найбільш «слизьку» тему: керівництво областю за часів режиму Януковича. «Для волинян – велике щастя, що в той час областю керував Борис Клімчук, – запевнив Чорнуха. – Він вмів так організувати роботу, щоб люди з його команди і люди в погонах не дозволяли тероризувати волинян. Не дозволяли виконувати замовлення. Клімчук зберіг Волинь від донецьких «смотрящих».
«Мабуть, четвертина всіх наших зустрічей із Борисом Петровичем в силу наших посадових обов’язків відбувалася без жодних свідків, – розповів екс-голова управління СБУ у Волинській області Володимир Мельникович. – Не було публіки, камер, йому не треба було грати чи показувати себе добрим керівником. Він був самим собою. Мабуть, кожна людина має певні межі і певні запобіжники, в його кроках основним запобіжником від неправильних дій була Людина і його Сім’я».
На завершення заходу на сцену запросили родину Бориса Клімчука: дружину Світлану Олексіївну, сестру Ірину Петрівну, доньок Яну і Юлію з чоловіками та дітьми. Онуки, яких у Бориса Петровича аж шестеро, підготували сюрприз: римовані рядки, в яких розповіли про те, як люблять і поважають свого дідуся.
«Хочу подякувати усім, хто прийшов, хто сказав такі теплі і зворушливі слова, – звернулася до гостей Світлана Клімчук. – Я, звичайно, проплакала увесь вечір, але хіба тільки цей вечір?.. І інші вечори. Нам його дуже не вистачає».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
