Про мрію, час і п'яних луцьких клієнтів: чи легко бути фармацевтом

Усі ми в дитинстві мріємо кимось стати, чи то лікарями, космонавтами, президентами і так далі. Дорослішаючи, з посмішкою на обличчі згадуємо свої дитячі мрії, у когось вони там і залишились – в дитинстві, а хтось зберіг їх та втілив у життя в зрілому віці.

Оксана Піскун – фармацевт, і її мрія дитинства збулась.

Дівчині 21 рік, вона працює в аптеці та проживає у Луцьку, хоча сама родом зі Львівщини.

У ДИТИНСТВІ ЛЮБИЛА ГРАТИСЬ ТАБЛЕТКАМИ

Ще будучи маленькою дівчинкою, Оксана полюбляла забавлятись ліками. Перелік її «іграшок» різноманітний: коробки з таблеток, баночки з-під ліків та більшість того, що траплялось під руку.

Звичайно, мама Марія слідкувала за діями доньки, але на майбутнє вже припускала, ким хоче стати її малеча.

«Коли була менша і хворіла, природно, що мама давала мені якісь ліки, і я завжди випитувала, що для чого допомагає, що коли треба пити і так далі. Я хотіла все знати сама, так і вирішила, що буду розбиратись у ліках. Моя двоюрідна сестра Таня також фармацевт, і це якось допомогло мені легше прийняти рішення із вступом у виш», – ділиться спогадами дівчина.

2

За роботою встигає і погуляти з друзями, і відпочити

НА ФАРМАЦЕВТА ВЧИТИСЬ ДОВГО, АЛЕ ВЕСЕЛО

Після закінчення 11-го класу Оксана вступила до Луцького медичного коледжу, там провчилась два роки. Час навчання у Луцьку дівчина називає найкращими роками свого життя. У неї в коледжі була дружня група, викладачі – чудові, тож поганих спогадів з того часу не лишилось.

Закінчивши коледж, 18-річна дівчина одразу пішла працювати. Перші робочі дні були нелегкими, зазначає вона: «Моя перша робота  в аптеці запам’ятається мені назавжди, тому що це були нічні зміни, і в аптеці я працювала одна. Непросто, але мала хоч якийсь свій дохід», – говорить Оксана.

Згодом студентка вирішила здобувати вищу освіту у Тернопільському медичному університеті імені Горбачевського на заочній формі.

Зараз Оксана продовжує навчатись на 4-му курсі, два рази в рік бере на роботі відпустку та їде здавати сесію. Дівчина зазначає, що проблем з іспитами не було ніколи, адже коли все робиш на практиці, то й пояснити його набагато легше. Нічого видумувати не потрібно, все і так давно відклалося в голові.

Оксана переконана: щоб все встигати у житті, потрібно просто добре розпланувати час.

«Добре, що у моєму житті вже немає нічних змін і навчання на стаціонарі, зараз маю час на роботу, улюблені заняття, особисте життя. От тільки в Новий рік працювати доведеться», – посміхається вона.

Оксана на сесії в Тернополі

АПТЕКА НІКОЛИ НЕ БУВАЄ ПОРОЖНЬОЮ

Як би це не звучало, але так і є – напевно, немає ще жодної людини, яка за своє життя не побувала в аптеці. Чи то хвороба, чи маленька дитина вдома – все це спонукає до походу в аптеку.

«Звичайно, було б добре, якби ніхто не хворів, але ж усі розуміємо, що, нажаль, такого не буде. Я рада, що можу допомогти людям видужати, порадити, що краще та у яких випадках», – розповідає фармацевт Оксана.

Усміхнений фармацевт Оксана

Здається, працювати фармацевтом простіше простого, та у кожній професії присутня праця, і робота Оксани Піскун – не виключення. У собі потрібно розвивати швидкість мислення, оперативність та завжди хороший настрій.

«У аптеці, де я працюю, є знижки для пенсіонерів, тому людей у нас немало, часто й черги утворюються. То в таких випадках треба вже мати набиту руку та добру пам’ять. Звичайно, ніхто не захоче чекати 10 хвилин, поки ти знайдеш необхідні ліки. Робить роботу простішою комп’ютер, у якому є вся база даних медичних препаратів, але й тут треба працювати оперативно».

У дівчини часто просять поради не лише клієнти на роботі, а й друзі та близькі.  

«Добра душа Оксани ще нікому не відмовляла», – говорить колега дівчини Тетяна.

ДО НАС ПРИХОДЯТЬ «ОСОБЛИВІ» КЛІЄНТИ

За час своєї роботи дівчина видала не одну упаковку пігулок багатьом клієнтам.

«Не усі люди купують ліки, дякують, кажуть «до побачення» і йдуть. Звичайно, траплялись різні випадки, бувало, люди приходили і забували, які саме препарати приписав лікар, то старались пояснити їх колір чи ще якісь ознаки, а ти бери і вгадуй (посміхається). Не так весело, коли приходять п’яні та хочуть щось пояснити, і не можуть, або ж починають грубіянити», – ділиться досвідом дівчина.

За словами Оксани Піскун, було і таке, що і поліцію викликали, коли один такий клієнт не хотів самостійно покинути аптеку.

Часто дівчині ставлять з одного боку допитливі, а з іншого й смішні питання. Наприклад: скільки видів таблеток існує у світі? У вас продається отрута? Що робити, коли втрачаєш свідомість біля калюжі?

На це фармацевт Оксана відповідає, що усіх ліків не перерахуєш, продаж отрути заборонений, а тим хто часто втрачає свідомість радить носити з собою нашатирний спирт.

Оксана Піскун змалку любила гратись коробками від ліків

НЕ ОДНІЄЮ Ж РОБОТОЮ ЖИТИ

Серед захоплень Оксани не лише медичні препарати, вона любить читати, найчастіше до рук потрапляють романи, вишиває бісером – це захоплення у неї з 18-ти років. Вишиває пейзажні картини та ікони. Встигає і зустрічатись з друзями та проводити активно час, зараз висипається та вдосталь відпочиває.

Зупинятись на тому, що зараз є, Оксана не збирається, тому впевнено старається іти вгору кар’єрними сходинками. Після закінчення навчання вона отримає вищий ступінь провізора, що дасть можливість підвищити кваліфікацію.

ЛУЦЬК ВЖЕ ПРИРІДНИВСЯ

Батьки Оксани проживають у селі Увин, що на Львівщині. Їхати до рідного дому немало – аж цілих сто кілометрів. Тому навідується до мами і тата Оксана раз на два тижні, а буває, що й місць вдома не буває.

Майже усі однокласники дівчини після закінчення школи вступили у львівські виші, Оксана ж обрала сусідній Луцьк.

«Львів – хороше місто, але для мене він якийсь тісний. Коли приїхала вперше сюди, то так сподобалось, що вирішила навчатись тут. Ось я уже п’ять років лучанка, і ні краплі не жалію, що обрала для себе саме це місто. Тут і дихається якось вільно, та й звикла вже», – розказує Оксана.

Як розповіла дівчина, своє майбутнє планує у Луцьку, бо тут і робота, яка подобається, і місто вже рідним стало. А що може бути кращим, ніж улюблене заняття в улюбленому місті.

Луцьк вже став рідним для дівчини

Марія ВАВРИНЮК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]