Повний зал, і всі – жінки: луцький «Гармидер» показав унікальну виставу
-
-
>
-
>
-
>
2932
За чверть до сьомої перед Районним будинком культури на Ковельській стоїть невеличкий натовп. Підходимо ближче - і розуміємо, що то все жінки. Вони стоять групками перед входом та жваво обмінюються очікуваннями від унікальної вистави, яку тут покажуть сьогодні. «Казки Ж» від театру-студії «Гармидер» дивилося більше 50 глядачок у суботу, 11 листопада.
«Чоловікам вхід заборонений»
Незвичність перебування серед такої кількості жінок – перше враження, що з’явилося після входу до будинку культури. Жінки та дівчата стояли в черзі за квитками, але ще до початку вистави всі місця були заброньовані. Організатори хотіли обмежити кількість глядачів до 50. Але дивитися жіночу виставу прийшло більше охочих.
Цікаво, що час від часу до приміщення заходили і чоловіки. Вони виправдовувались, що «не дочитали» в анонсі заборону чоловікам. Однак, побачити виставу їм не судилося. Принаймні, не цього вечора.
«Я – жінка, а отже я …»
Вистава-форум – цікавий формат, з яким вирішив поекспериментувати луцький театр. Головним у ній є те, що аудиторія взаємодіє з акторами, і стає учасником та співтворцем історії.
«Це випробування для акторів. Вони виходять зі своєї зони комфорту, розмовляють з глядачами. Для глядачів – це додаткова можливість порозмовляти з людьми, які, можливо, думають інакше, яких ти бачиш вперше в житті. Спробувати поговорити публічно», – пояснює режисер вистави Руслана Порицька.
На початку спектаклю модераторка Баба Яга запропонувала акторкам продовжити речення «Я – жінка, а отже я …». Після того речення доповнювали глядачки вистави. Матір, принцеса, красуня, сильна, переможниця – далеко не повний перелік гостей спектаклю. Жінки в залі з’ясовували для себе, ким вони є та ким би хотіли себе бачити.
«А де ж хрещена?»
Під час вистави показали чотири стереотипні історії жінок. Однак, жодна з історій не була завершеною. Спершу глядачі познайомилися з Попелюшкою – жінкою, що пере одяг, прибирає, годує сестер і чекає, коли ж щастя прийде. Втомлена після важкої праці, вона щоразу питає, а де ж хрещена, яка у казці вирішила всі проблеми Попелюшки?
Хрещеною стала одна з глядачок. Спільно з аудиторією вони намагалися вирішити проблему жінки, що чекає свого щастя, але нічого для його наближення не робить.
«Я – принцеса!»
Наступна історія була про принцес – дівчаток, які з раннього дитинства звикли бути в центрі уваги та отримувати те, чого прагнуть. Глядачі спільно вирішували, як перевиховати дитину, аби вона не стала тою принцесою, яка вірить, що світ обертається тільки навколо неї.
«Тату, я тебе ненавиджу»
Історія Снігової Королеви не залишила байдужими глядачів, та була найемоційнішою з чотирьох розповідей. Дівчинка з дитинства страждала від насилля в сім’ї. Батько бив матір та маленьку доньку, і через те дівчинка стала ненавидіти чоловіків.
Самостійна і незалежна, вона вибудувала кар’єру, і мстила представникам чоловічою статі. Жінка сама не помітила, як зробила свою доньку такою ж нещасною, якою в дитинстві була сама. Глядачі разом із Королевою з’ясовували, як змінити ситуацію, та зробити доньку щасливою.
«Юльчік, зроби кави»
Історія Білосніжки постала на основі реального випадку з життя однієї з героїнь вистави.
«Історія Білосніжки викликала дискусію про те, наскільки жінка є рівноправною в компанії, наскільки її можуть сприймати як колегу. «Юльчик, зроби каву, - це фраза, якою звернулися на роботі до однієї з наших акторок. Це реальна історія, і таке в житті трапляється», – розповідає режисерка Руслана Порицька.
Наприкінці спектаклю глядачки визначали, які позитивні характеристики можна взяти для себе від кожної героїні історії, а також додавали власні «секретні інгредієнти», аби створити «коктейль успішної жінки».
У «Гармидері» кажуть, що до наступних постановок обов’язково залучать чоловіків.
«Наступного показу ми хочемо спробувати залучити чоловіків, аби вони спробували приміряти жіночі ролі і образи. І тоді ми побачимо, наскільки іншою може бути розмова», – інтригує Руслана Порицька.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
