Тренер Ірина Новосьолова: «Теніс – все моє життя!»

27 Жовтня 2015, 13:37

6371

Попри усталений стереотип, що захоплюватися великим тенісом можуть дозволити собі тільки заможні люди, цей вид спорту стає у нас дедалі популярнішим.

Щоправда, на теренах Волині, як зізнаються самі тенісисти, усе не так райдужно, як хотілося б, але поступ таки є.Зокрема в СОК «Адреналін Сіті» уже кілька років поспіль діє тенісна академія «Адреналін», якою керує В’ячеслав Сусалєв. Як зазначають тренери, вони працюють і для дорослих, і для дітей. Але ставку роблять саме на дітей. Тенісистів у «Адреналіні» почали готувати із травня 2010 року і за цей час набули неабиякого досвіду.

В академії – індивідуальний підхід до кожного, хто захоплюється тенісом. До того ж тут працює програма, яку розробила Світова федерація тенісу (ITF). Стосується вона малюків і має назву «Грай та залишайся» («play & stay»). Спеціально для цього було вироблено інвентар, яким діти грають на маленькому майданчику з м’ячем із пониженим внутрішнім тиском. Суть у тому, щоб не відлякати діток великими ракетками та швидкими м’ячами, а привчати їх до тенісу, поступово збільшуючи навантаження.

Нині тренерський склад тенісної академії «Адреналін» підсилила досвідчений тренер Ірина Новосьолова. Як сама зізнається, погодилася на співпрацю, аби допомогти підняти цей вид спорту у нас.

– Пані Ірино, розкажіть, як у вашій тренерській «географії» опинився Луцьк?

– Народилася я у Сєверодонецьку Луганської області, там здобувала освіту, тренувалася, грала, працювала. У великому тенісі я з семи років. У 1987 році почала працювати тренером. Шість років пропрацювала в Луганську, відтак переїхала до Одеси, потім – до Києва. А нині на запрошення Юрія Миколайовича Труша, головного тренера збірної України U-14, приїхала працювати на Волинь.

– Що для вас персонально означає теніс?

– Це все моє життя! Це моє хобі, засіб до існування, все, що я маю.

– З ким вам найважче працювати?

– З будь-якою дитиною будь-якого віку це є специфічна робота, потрібен індивідуальний підхід. Можливо, тому, що маю солідний досвід роботи, мені не тяжко працювати з дітьми.

– І все ж дітей треба любити, аби з ними працювати. Ще й мати неабиякий терпець…

– Я думаю, що той, хто дітей не любить або ж не любить свою роботу, довго на цій роботі не зможе бути або ж досягнути якихось висот.

– Чи маєте вихованців-чемпіонів, якими пишаєтеся?

– Я пишаюся усіма своїми учнями. Звісно, є ті, хто досягнув великих результатів. Одна моя вихованка нині працює в США тренером, вона була збірницею України, вигравала чемпіонати України. Ще один мій вихованець теж був збірником України до 18 років, ми з ним навіть їздили на чемпіонати Європи.

– Нині багато майбутніх тенісистів під вашою опікою?

– Зараз у мене дві групи маленьких діток і три учні трошки старші, я з ними зовсім недавно почала працювати.

– Кажуть, що великий теніс – дороге задоволення…

– Ну, для початкового етапу, коли діти тільки починають грати, це не таке вже й дороге задоволення. М’ячі ми даємо, хто не має ракетки, також виручимо. Від них потрібні спортивна форма і головне – бажання тренуватися. Ну, і бажання батьків водити малюків на тренування. То вже далі, коли дитина починає більш серйозно тренуватися, виходить на професійний рівень, потрібні суттєві фінансові вливання.

– Які фізичні дані повинна мати дитина, аби грати у теніс? Чи є якісь обмеження, протипоказання?

– Я вважаю, що будь-яка дитина з будь-якою фізичною підготовкою може прийти і почати тренуватися. У процесі занять малюки розвиваються, міцніють, ростуть. У них розвивається координація, спритність, сила. Мало того, заняття з тенісу рекомендують дітям, які мають проблеми із зором. Окулісти спеціально скеровують дітей на теніс, щоби вони тренували очі. Зрештою, на початкових етапах у дітей нема серйозного навантаження, для них це просто гра. Вони м’ячики покидали, погралися, символічні призи отримали, енергію витратили… Це вже коли виходять на професійний рівень, неодмінно проходять повне медичне обстеження.

– А якою є ваша найбільша спортивна мрія?

– Навіть не знаю… Бачите, я вже домоглася того, чого хотіла. Свої амбітні плани вже реалізувала у своїх учнях. Нині у мене нові вихованці, і, звісно, хочеться, щоби вони досягли високих результатів у спорті, стали відомими спортсменами. Я ж намагаюся дати їм для цього усе, що можу і вмію. Словом, мрію виховати ще не одне покоління чемпіонів. На Волині поки що теніс не у фаворитах, тому ще однією моєю мрією є популяризувати цей вид спорту у вашому краї.

Спілкувалася Оксана ГОЛОВІЙ, «Сім’я і дім»