«Під знаком Вишні й Глазового»: сім реплік із сесії Луцькради

Довге й тягуче чергове зібрання луцьких депутатів більше запам’яталося постійними дискусіями, аніж ухваленими рішеннями. А декілька фраз із цих дискусій хоч якось морально розслабили журналістську братію, яка намагалась вишукати серед тисячі слів якийсь конструктив…

Доки Луцькій міській раді вручали якийсь ре-тран-бан-план-тований сертифікат якості, засідання готувалося перетворитися на концерт, який за тривалістю не набагато поступився останньому виклику серцям луцьких жінок від Олега Винника. «Вільний мікрофон» від виступів і до обговорень порядку денного тривав понад півтори години, тож левова частка згаданих нижче реплік припала саме на цей період.

«Не боїтеся Бога?»

Про виступ настоятеля одного із храмів мікрорайону ЛПЗ Олександра Вронського писано-переписано, але без цього не обійдемось ніяк. Емоційна промова священика, який захищав депутата-відкликанця Євгена Ткачука задала початок сесії, з якого можна було робити цілий цитатник. А запитання «Чи не боїтеся ви Бога?» було радше риторичним. Практика українських політиків показує – не бояться… Завершував промову священик обіцянкою привести «стільки людей, що на сесії не буде де стати», якщо процес відкликання продовжиться. Що ж, будемо сподіватися, що до цього не дійде – у залі засідань і так тісненько…

Отець Олександр Вронський під час емоційної промови

«Єдиний кандидат на мера!»

Панотцем клич підтримки з фан-зони Євгена Євгеновича не обмежився. Далі слово взяли мешканці мікрорайону ЛПЗ, де й знаходиться виборчий округ Ткачука. Ріки похвали в адресу депутата спокійно лилися до логічного кінця, доки емоції його колег не зірвала лучанка Людмила. Після довгих слів вдячності на адресу Євгена Ткачука вона підсумувала виступ тим, що «у місті є лише один нормальний кандидат у мери… Микола Яручик!». Що ж, округи сусідні, а оживити народ якось треба було. І на тому спасибі…

«Помойная яма». Випуск 999

Без емоцій Миколи Дендіберіна (хай вже не ображається він на тих злісних папарацці, які про нього пишуть) навряд чи обходиться будь-яка повноцінна сесія. Ось і зараз дискусію Алли Надточій та Ігоря Поліщука з приводу звіту останнього про свою роботу секретарем ради депутат від «УКРОПу» звично перевів у спортивну площину. «Лучше написали бы о футбольном поле, на месте которого была помойная яма!», – звернувся він до журналістів. Це, звичайно ж, далеко не так, але іноді здається, що у емоційного депутата світ ділиться на дві частини – «футбольноє полє» і «помойную яму». А от за бажання розвивати масовий спорт – від автора великий плюс!

«Так я не понял, жечь сегодня или нет?»

«До нас приїдуть народні артисти»

Народними артистами після Вакарчука і Винника рідний Луцьк уже не здивуєш, а от кількість тих, кому секретар ради Григорій Пустовіт давав «виговоритися», невпинно зростала. Полеміку потрібно було зупиняти, і чи не найбільш рішучий для цього крок зробив Павло Данильчук. «Раніше я казав, що це найкраща каденція. Тепер – забираю слова назад», – почав промову депутат. Дійсно, сесія була більше схожа на концерт чи на модний зараз у світі гумористів «стенд-ап», тому досить слушною стала фраза лідера «Народного контролю» про те, що після трьох секретарів за півроку від ради можна очікувати чого завгодно. «Можна ще здогадуватися, чи приїдуть до нас якісь народні артисти», – резюмував Данильчук та запропонував перейти до роботи.

«Не переобирати секретаря»

Власне, відповідь Григорія Пустовіта на фразу Павла Данильчука про трьох секретарів за півроку й розслабила зал засідань після довгої дискусії. «Я про це й кажу – не треба більше переобирати секретарів», – під масовий сміх депутатів резюмував головуючий засіданням. Після чого й завершив «Вільний мікрофон» на сесії Луцькради. А тим часом на годиннику було вже далеко за одинадцяту годину…

Григорій Пустовіт перед сесією. Хто ж знав, що саме йому гумором доведеться частенько заспокоювати колег?

«Вона усе-таки жінка»  

Можна по-різному ставитися до депутата від «Самопомочі» Алли Надточій, однак, чесно кажучи, і автору статті кинулося в очі, як багато її колег постійно намагалися «підколоти» її за надмірну активність у сесійній залі. Роль утихомирювача цього процесу взяв на себе Микола Яручик із «Солідарності». «Колеги майте совість, вона усе-таки жінка», – закликав депутат. Та додав при цьому, що багато її пропозицій та коментарів були досить-таки слушними та правильними. Джентльменський вчинок, і тут додати нічого.

«Спеціаліст по дітях»

Складно не визнати, що найбільше жартував на вчорашній сесії Луцькради її головуючий. І майже завжди фрази Григорія Пустовіта морально полегшували настрій присутніх у залі. А найбільшим перлом від виконувача повноважень міського голови, безсумнівно, є виклик до слова Євгена Ткачука. «Коли говоримо за дітей, давайте дамо слово спеціалісту по дітях Євгену Ткачуку», – зірвав сміх депутатів Пустовіт. Корінь фрази «закопаний» ще під час ранкової сесійної «розминки», коли Євген Ткачук обіцяв «не вибачити дітям свого екс-колеги по «Солідарності» Романа Романюка сльози власних дітей». Гумор оцінили усі, включно і з самим депутатом-відкликанцем, який після цього взяв слово при обговоренні чергового питання порядку денного.

Зосереджені Євген Ткачук та Олександр Козлюк. Вони лише збираються сказати своє слово...

Тож, хоча «цілого заряду позитивного настрою» ця сесія не принесла, але саме такі моменти допомагали боротися присутнім з нерозумінням того, що відбувається, легким голодом, а після обіду – зі сном – у сесійній залі. Хтозна, можливо, надалі позитив у обговореннях важливих для міста питань продовжиться не меншим позитивом в ухваленнях рішень та оцінюванні громадою діяльності своїх обранців…

Дмитро КУЗНЄЦОВ