Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Стежками двірника: відправляємося у закутки відповідальної професії

13:23 21.10.2015
3010

Поки більшість містян ще сплять, двірники уже починають працювати над облагородженням вулиць, якими щодня ходять тисячі лучан.

Не секрет, що кожен із нас хоче бачити своє місто чистим та охайним. Проте не будь-хто може похвалитися своєю порядністю, тому обгортки, жуйки, пляшки чи інше сміття часто летить повз урну. Саме у таких випадках на допомогу приходять люди, без професії яких місто потонуло б у нечистотах.

Кореспондент Район.Луцьк зустрілася з представником найважливішої для чистоти міста професії і спробувала з’ясувати, з чого починається день луцького двірника, як «служителі міста» оцінюють рівень культури містян і які плюси та мінуси є у роботі прибиральника дворової території.

***

День прогулянки з двірником виявився на нещастя дощовитим. Вставати разом із вранішньою зорею таки не довелося, адже на прибирання ми вийшли о дев’ятій годині. Зазвичай робота двірника починається о сьомій ранку, а у літній час ще на годину раніше. Про це люб’язно розповіла Ганна Божидай, з якою і розпочалася «подорож» у пізнання професії двірника від приміщення ЖКП № 11, що знаходиться на вулиці Федорова, 9. Саме тут жінка сумлінно виконує свою роботу ще з 1992 року.

Загалом у закладі працює 20 двірників, які обслуговують шість вулиць: Ківерцівську, Гордіюк, Конякіна, Карпенка-Карого, Карбишева та Єршова. В обов’язки одного працівника входить прибирання територій навколо чотирьох будинків, яке відбувається через день і до 1,5 кілометра придорожньої частини раз або двічі на тиждень.

«Ми працюємо 6 днів на тиждень до 15 години, а у літній час до 14, бо роботу починаємо раніше. Та я вже звикла за стільки років», – ділиться Ганна Божидай.

Розпочала жінка прибирання із прибудинкової території. Мушу визнати, що ніколи особливо не приглядалася до роботи двірників, тому те, як вправно пані Ганна працює з інвентарем, викликало у мене неабиякий інтерес. На запитання, чи не важко замітати великою мітлою, жінка усміхаючись відповіла, що інструмент насправді доволі легкий і запропонувала самій спробувати. Мітлу потрібно тримати правою рукою зверху, а лівою знизу, та я чомусь робила усе навпаки. Зрозумівши, що двірник із мене нікудишній, вирішила не витрачати дарма час і краще поспостерігати за роботою професіонала. Під вправними руками жінки листя і сміття вмить щезало із мокрого асфальту.



Пожовклого листя під деревами виявилося чимало. Проте влітку тут роботи не менше, адже у теплу пору року і смітять більше. А от взимку завдання трохи інше, проте також не з легких. Потрібно і сніг розчистити, і посипати за потреби доріжки піском.

Підійшовши до проїжджої частини, ми зустріли ще одного колегу в оранжевому жилеті, який якраз прибирав газон біля зупинки. Тезка відомого співака Віктор Винник розповів, що працювати йому неважко, адже за чотири роки вже встиг полюбити свою професію. Подивившись трохи, як правильно прибирати там, де немає асфальтованого покриття, ми попрощалися з чоловіком, адже попереду чекала ще одна прибудинкова територія.


Дорогою до будинку ми ще кілька разів зупинялися, дивуючись розкиданому сміттю на території, яку тільки вчора прибирала пані Ганна. Загалом, як запевняє жінка, рівень культури лучан трохи покращився за останній час, та все одно ще залишає бажати кращого.

«Все залежить від людей. Зараз уже стараються кидати сміття в урни і дітей своїх вчать. Якби всюди були смітники, то, думаю, і нечистот було б менше», – впевнена двірник зі стажем.

Вочевидь не всі містяни розуміють, що таке культура. Найбільше це можна помітити на зупинках та біля закладів харчування. Там лучани лишають не найкращий слід після себе. Особливо скаржаться на таксистів, які влаштовують зупинки на узбіччі, а прибрати після себе часто забувають.


Ранковий дощ почав значно посилюватися, тому ми поспішили до будинку на вулиці Гордіюк, 20-А, де, за словами Ганни Божидай, живуть сумлінні і вправні мешканці, бо сміття з вікон не викидають, а за клумбами завжди стежать самостійно.


Єдине, що заважає двірнику виконувати свою роботу, – це велика кількість автомобілів, які загороджують частину території і збирають під колесами листя.

Важливим завданням прибиральника дворової території є і збір сміття біля баків, проте його у ЖКП не вивозять. Біля будинку, де ми зупинилися, пані Ганна вчора прибирала. Сміття тут не було, а дві купки сухого листя спокійно чекали на автомобіль, який збирає нечистоти і відвозить їх на велике сміттєзвалище у селі Брище.

Після огляду прибудинкової території перед тим як попрощатися з жінкою, я вирішила вивідати, які, на її думку, є плюси і мінуси нелегкої професії двірника.

«Добре те, що ти весь час перебуваєш на свіжому повітрі, одночасно займаючись своєрідним спортом. А от від негоди та морозів наша професія явно не страхує. Та і зарплатня у двірника аж ніяк невисока. Працювати тут хоче теж не кожен», – поділилася Ганна Божидай.

Після невеличкої прогулянки я переконалася: аби стати двірником, потрібно неабияк любити свою роботу. А ми, лучани, які хочуть жити у чистому місті, маємо розуміти, на скільки така праця є нелегкою і всіляко сприяти її полегшенню, викидаючи сміття у відведених для цього місцях, бути культурними й вихованими.

Оксана ВЛАСЮК


Коментарі
22 вересня
Сьогодні
Вчора
20.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин