«Ми – Європа. Тільки середньовічна», – Олександр Кралюк

20 Жовтня 2015, 18:30
Олександр Кралюк Політична реклама 4803
Олександр Кралюк

Кандидат на посаду Луцького міського голови Олександр Кралюк хоче розвивати місто за рахунок соціально відповідального бізнесу та енергії менеджерів, які працюють за правилами 21 століття. 

Про це він розповів у інтерв’ю журналістові Агенції медіа-технологій «СІД ІНФОРМ». Також Олександр Кралюк розповів про підкилимні ігри Луцької міськради та як у свій час боровся з відкатами, «посилаючи депутатів у правильному напрямку».

Для інтерв’ю-прогулянки пан Кралюк обрав центральний парк, куди прихопив свого 6-місячного лабрадора Докі (подарунок бойових побратимів) і сина-другокласника Сашка.

– Чому вирішили іти на вибори на посаду міського голови?

Для мене це не похід. Це спосіб життя, його логічне продовження. А взагалі я вмію залучати інвестиції, зможу робити це для Луцька.

– Який маєте досвід у залученні інвестицій?

Коли ще працював директором КП «АвтоПаркСервіс», привіз великий інвестпроект. Він передбачав у Луцьку 40 європейських парковок, велодоріжки по місту, 300 електромобілів в комунальній сфері таксі з 20-відсотковим соціальним навантаженням. Це означає, що всіх інвалідів-візочників, інвалідів війни та АТО возили б безплатно. Плюс тариф на перевезення був би менший в разів чотри, аніж зараз, і був би стабілізований на п’ять років.

Це було б реалізовано вже у 2012 році. Але як я поясню інвесторам, що треба ще мільйончик додати, щоб депутати міськради проголосували? Аналогічно вийшло з проектом парковок в Старому місці, на Привокзальній площі, впорядкуванні гаражного господарства….

Як тільки є якась добра ініціатива, знаходяться люди, які підтягують інших, починають робити якісь заяви і казати:«Громада проти».

– А що це за проект про гаражне господарство?

Облік усіх незаконних гаражів. Їх у Луцьку понад дві тисячі. Тоді їхні власники мусили б платити за землю, яку вони, грубо кажучи, вкрали у міста. За ці гроші мали будувати багаторівневі гаражі, наприклад, на глухих торцях будинків. Люди з двору мали б право викупити такі гаражі за собівартістю. Так ми звільнили б місто від самовільних гаражів, двори – від машин, щоб могли «швидкі» і пожежні заїжджати… Це все ми могли реалізувати все за п'ять років, були інвестори. Але знову завадили депутати.

– Чому?

Може хотіли відкатів, може ще чогось... Розумієте, ми в «АвтоПаркСервісі» загалом намагалися працювати креативно, це дисонувало з тим, як працює місто. Ми були несистемні елементи, а система завжди таких відштовхує. «АвтопПарксервіс» міг бути взірцем європейських традицій. Адже ми – Європа, тільки середньовічна.

А ще європейськість полягає в комунікаціях, стосунках між людьми. Треба викорінювати цю принизливу процедуру «договорняків». Щоб інвестори не чули «йдіть говорити з головами фракцій».

– До речі, коли ви працювали на посаді директора «АвтоПаркСервісу», вашу роботу часто критикували. Зокрема «на горіхи» вам діставалося і від депутатів міськради...

– Так, мене як керівника комунального підприємства, хотіли позбутися. Адже я будь-кому в очі міг сказати, що він злодій. Коли мені казали «давай відсоток за проект», я просто посилав такого депутатау правильному напрямку.

Тоді міська рада включила всі «демократичні» інструменти тиску на підприємство: напускали СБУ, прокуратуру, «котиків», подавали в суд, маніпулювали громадською думкою. До речі, суд ми таки виграли, що податкова навіть не стала подавати апеляцію. Тоді почалися провокації, які миттю висвітлювалися у відповідних ЗМІ. Така у нас і якість журналістів, на жаль... Що тільки не робили: тицяли працівникам підприємства гроші, створювали затори біля авто базару, після чого відразу з’являлася пожежна і люди з відеокамерами…

Розкажіть детальніше про проблему автобазару в місті і те, як ви її намагалися вирішити.

– Коли у 2011 році я почав працювати на «АвтоПаркСервсі», ми стали  вивчати ситуацію на авторинку. Тоді його кришували чотири структури: один із підрозділів МВС, бандитське угрупування, одна структура із прокуратури і група  місцевих бізнесменів. Кожна з цих структур мала свої «зони відповідальності», де системно збирала гроші.

Я заручився підтримкою мера, зрештою вдалося усім сказати: «Ша!». Хоча цьому передував рік серйозної колотнечі: мене навіть на капоті катали, ножі тикали. Але порядок все ж навели.

Коли запанував лад, я зайнявся перенесенням авторинку. Бо посеред дороги – це не ринок. Тим більше, там нафтобаза, обленерго, розподільча підстанція... Вирішили перенести ринок в район ДПЗ. І почалися ще більші проблеми. Комусь дуже невигідно, аби ринок перенесли.

Але я не Дон Кіхот. Швидше мавр, який свою справу зробив і не прийняв правил гри. Комунальне підприємство зараз в плюсах постійно, тож в чому Кралюка можна звинуватити? На якій машині їздив, на тій і їжджу. Квартир теж не додалося: як жив, так і живу на орендованій. «Взяточники» на війну добровольцями не їздять.

– Ви довгий час провели у зоні АТО серед бійців батальйону «Айдар». Як прокоментуєте теперішнє перемир’я?

Боюся цього затишшя на передовій. Адже погляди поступово переводяться на ситуацію в середині країни. Люди дивляться навколо себе і запитують: чому нічого не міняється? Не усім зрозуміло, що причини цього – і корупція, і некомпетентність, і бюрократія. Усе це серйозна основа для протестних настроїв. У нас зараз під політичні партії підтягують воїнів АТО, волонтерів, формують фейкові політсили навколо основних олігархічних груп. Для чого? Аби захистити свої активи. Тому олігархи і стають меценатами, наймають охорону…

Зараз пішли ще далі – формують  громадські воєнізовані організації, як «Варта порядку». Для чого в тилу за 1 200 кілометрів від фронту мати 400 озброєних людей? За приватні гроші, в регіоні на кордоні з Європою. На сході теж усе почалося з так званих дружинників, які обіцяли «захищати».

До речі, ви не задумувалися, чому ситуація навколо бурштину загострилася після появи тут Ігоря Палиці? Адже донедавна Волинь була найтихішою, коли ковбасило  всіх: Житомирську, Рівненську області. А у нас був залізобетонний порядок з бурштином. Я не хочу сказати, що не копали. Я не знаю. Але не було стрільби. А з’явився Палиця – і в нас пішло-поїхало. Ці люди ведуть абсолютно непублічну виборчу кампанію. Всі активні дії, які вони роблять відбуваються у непублічній сфері. Всі ж публічні заяви, дії, заходи не приносять тих максимальних активів, на які вони розраховують при проведенні виборів.

– Які ж активи Луцька можуть бути цікаві олігархам?

Все, що у Луцьку залишилось неприватизованим, буде об’єктами для атаки. Це перше. Друге – земельні ділянки. Третє – інвестиційний клімат, який буде формуватися відповідно до корпоративних інтересів. Олігарх не буде займатися каналізацією за свої гроші, а чекатиме їх від держави. І розхитування ситуації однозначно буде, бо надто великі нині протиріччя між кланами. Вони воювати будуть, а я не хочу, щоб тут були танки. Але хто б цю тему не піднімав сьогодні, можуть записати просто в божевільні.

– Скажіть, де Луцьк може шукати ресурси для розвитку, якщо не орієнтуватись на  олігархів?

– Гроші має крутитись тут, а не вимиватись. Усі наряди з ремонту, благоустрою, озеленення, прибирання тощо мають робити місцеві підприємці. Жодного нелуцького не має бути. А у нас як? Одна фірма зі Львова, друга – з Івано-Франківська. Що за бардак?

Як використовують бюджет міста, мусить бути зрозуміло усім. У кабінеті мера міста обов’язково має з’явитись веб-камера зі звуком. Якщо ти прийшов на кілька років жертовної роботи, то кабінет має бути абсолютно публічним місцем. Як Голгофа. Публічність – запобіжник корупції.

– Маєте ще ідеї щодо посилення публічності у роботі міської влади?

– Звичайно. Лучани мусять мати можливість голосувати на сайті міськради за питання порядку денного, таким чином висловлюючи свою позицію. Це дозволить бачити громадську думку перед голосуванням. Голосування депутатів у сесійній залі щодо усіх земельних та фінансових питаннях мають стати відкритими та поіменними. Ті депутати, чия думка не співпала з думкою більшості громади, мають пояснювати своє рішення, в найкоротший термін –  після сесії, публічно.  Це називається зворотній зв’язок.

Також на сайті міськради лучанин повинен мати можливість висловитися щодо роботи садків, жеків, інших комунальних закладів, будь-яких сфер життя міста. Якщо збереться тисяча претензій з одного питання – слід негайно виносити це питання на наступну сесію.

А ще потрібно опублікувати на сайті міськради генеральний план міста, де будуть вказані усі власники майна та земельних ділянок. Щоб інвестори чітко розуміли, де є вільні ділянки, які там комунікації, який їхній юридичний статус.

– Які галузі варто розвивати в нашому місті?

– Луцьк мусить розвивати високотехнологічне виробництво. Так, у нас дуже багато молоді, яка спроможна працювати в ІТ-сфері. Але вони не мають тільки сидіти і писати програми на чужі замовлення. Чому? Це особистісний розвиток кількасот спеціалістів. Вони не будуть давати достатніх  надходжень у бюджет. А якщо у Луцьку, приміром, розмістити дата-центр – користь для міста буде набагато більша. Знаю, що є компанії, які шукають майданчики під такі центри в Україні. Але, повторюся, без публічного адміністрування нам нема з чим іти до інвесторів.

– Спостерігаючи за вашою виборчою кампанією, складається враження, що ви йдете на вибори без команди. Це так?

– Справді, зараз у мене за спиною немає купи людей. Що я їм буду обіцяти, якщо не знаю, чи пройду? Щоб усі включилися в роботу, досягли якогось результату, а потім я буду їм винен?

Усе це не пізно буде зробити, якщо виграю вибори. Відразу проведу аудит, щоб розуміти, куди які зусилля спрямовувати. Підберу необхідні кадри. Мені потрібні будуть менеджери, які знають англійську мову і працюють за правилами 21 століття. А таких людей у нашому місті більш ніж  вдосталь. Вони і є моєю майбутньою командою, яку і шукати не потрібно!

– Ви впевнені, що таким фахівцям цікаво буде працювати в муніципальній сфері,  де малі зарплати?

– Муніципальні управлінці мають привозити інвестиції. Вони чесно живуть з маркетингових грошей, з кожного долара, з кожної тисячі, які привезли сюди – і це чесні гроші для всіх лучан. Ми не знайдемо тут державних грошей, щоб замінити всі поржавілі труби. Жити надією, що зима не буде холодною – що ж це за господарювання? Грамотний менеджер повинен привозитиу місто 10 мільйонів євро інвестицій за рік. І тоді на місяць матиме зарплату 2–3 тисячі євро. А це чесні гроші. Тут нічого складного немає, так заробляє весь цивілізований світ.

– Як ви вважаєте, що потрібно робити, аби Луцьк як мінімум не відставав від процесу євроінтеграції України?

– Наші виробники ризикують не більш як через рік залишитися без західних ринків. Адже вступлять у силу нові технологічні стандарти і вимоги до якості. Якщо міська не підставлять плече місцевим виробникам, ми ризикуємо отримати ще одне падіння у 2016 році.

Має нагоду отримати вигоду науковий і освітній простір, який сьогодні дуже сильно стимулюється з боку європейських структур в першу чергу, фінансово. Місто має ці процеси теж взяти на себе, тому що в нас місцева наука просто не знає про ці можливості та перспективи.

– Що пропонуєте у бюджетній сфері?

– Муніципальні доплати медицині й освіті. Чому депутати просиділи п’ять років і нічого іншого не придумали, як урізати фонд заробітних плат? Що за дурня? Якщо не можете з цього бюджету сформувати доплати, формуйте поняття соціально-відповідального бізнесу. Розглядайте його як обов’язкову складову розвитку. Перспективу має тільки той бізнес, який має соціальну складову. Цей ресурс використовувати на середню і дошкільну освіту, а також медицину. Якщо ми не будемо доплачувати вчителям, то батьки робитимуть з них хабарників.

– Давайте ще про побут міста поговоримо. От ви з псом гуляєте: як щодо створення інфраструктури для тварин? Це дуже складно зробити?

– Ми з вами тільки що говорили про соціально відповідальний бізнес. Боюсь, в умовах подальшого падіння бюджет міста не знайде джерел для реалізації таких проектів, як місця для вигулу собак чи щось подібне. Як не крутити, все одно виходимо на бізнес-проекти.

А чи готовий сьогодні луцький бізнес до соціальної відповідальності?

– Так, готовий. Але немає запиту. Як тільки місто сформує цей запит, все запрацює. Але при цьому зникне фактор паразитизму. Тому запит – це маркер того, чи нема корупції у раді. Все одно ж бізнесмени віддають частину грошей, бо змушені домовлятись.

– Ви раніше заявляли, що будете агресивно вести свою виборчу кампанію. Що мали на увазі?

– Я не мав на увазі якоїсь істерики, формування образу такої «діагностованої» людини з певних кіл. Ні, я маю достатній рівень фаховості, досвіду, сили волі та компетенції. Для мене агресивність – це можливість сформувати таке середовище, де проявить себе кожен із кандидатів на мери. Я уже неодноразово запрошую на дебати і через вас хочу запросити свого основного конкурента…

– Хто він?

– Олександр Товстенюк. Останні півроку на фронті я воював з шевроном УКРОП. У мене його вкрали. Хоч вони кажуть – купили! Шеврон вкрали в тих людей, які вже ніколи не повернуться. Тому це перша причина подискутувати: УКРОПу-воїну і УКРОПу-партійцю.

По-друге, Товстенюк – доктор економічних наук. Я – не доктор, але маю економічну освіту. І я хочу з ним поговорити про реформи, ресурси для них. Яким чином він буде формувати кадрову політику? Як він буде особисто відповідати за все, якщо зараз завжди ходить за спиною?

Також Олександр Товстенюк – мій основний конкурент, тому що він максимально закрита людина. Я, навпаки, максимально відкритий. Такі дві полярні точки зору. Всі інші знаходяться якось посередині.

Спілкувалася Наталка ПАХАЙЧУК

Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО

Коментарі
21 Жовтня 2015, 12:34
Він за мною не прибирає. Бачите торбинку унього в руках? І я не бачу. Кладу свої купи де попало, на дитячих майданчиках та газонах, в основному, а він не прибирає....
21 Жовтня 2015, 17:28
А торбинка має бути тільки в руках та мабуть на ній має бути надпис - для собачого лайна. ) А якщо серйозно то з усього інтервю ви тільки підкреслили для себе, що він лайно за собакою не прибирає бо у нього торбинки не має.
22 Жовтня 2015, 20:54
Це єдинний кандидат по-совісті,і без Руки!Шкода люди цього не розуміють!
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром