Ми віддали мрію Богові: про 10-ліття реабілітаційного комплексу «Агапе Україна» і допомогу людям з інвалідністю через історію подружжя Больчуків
1676 
Бути тими людьми, через яких поширюється Боже милосердя, може будь-хто з нас. Це не раз звучало на святі, яке зорганізували на честь свого 10-ліття в реабілітаційному центрі «Агапе Україна». Тут впевнені, що насправді це просто – треба лиш мати бажання і віру в силу Господа, який, попри усі труднощі, вестиме до мети.
«Ми подарували свою мрію Богові. Тому у 2016-му відкрили двері першим пацієнтам «Агапе», – розповідали людям, які прийшли привітати їх з цією важливою датою, засновники комплексу Сергій та Наталія Больчуки.
Працівники, пацієнти, партнери та гості з-за кордону дарували і добре слово, і кошти, аби тут їх могли використати на продовження такої важливої справи, як підтримка людей з інвалідністю. На зустрічі побувала журналістка Район.Луцьк.
Урочисте відкриття реабілітаційного комплексу «Агапе Україна» відбулося 25 червня 2016 року. Тож 10-ліття – важливий етап, аби, підбиваючи підсумки, дякувати тим, хто допомагав, співпрацював, підтримував. І це час озвучувати плани.
«За час роботи комплекс надав допомогу сотням людей з інвалідністю та їхнім сім’ям із усієї України. З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України організація зіткнулася з новими викликами. Питання проживання, зайнятості та всебічної підтримки ветеранів та цивільних із інвалідністю набули особливої гостроти.
Тож ювілейна зустріч – це нагода не лише підбити підсумки, згадати пройдене та висловити вдячність партнерам, а й обговорити, як ми разом можемо долати гострі проблеми сьогодення», – йшлося у запрошенні на зустріч.
Як особиста трагедія родини з Волині трансформувалася у допомогу сотням людей з інвалідністю зі всієї України – в цьому матеріалі.
Біль переріс у силу
«Коли десятиліття тому ми починали, то знали, що треба, але не уявляли, як буде. Зараз я можу озвучити цифру, що за цей час у нас прийшли реабілітацію майже 1800 пацієнтів. І це стільки ж змінених доль», – з гордістю каже Сергій Больчук, розпочинаючи розповідь про те, як появі реабілітаційного комплексу «Агапе Україна» передувала біда у його родині і біль, який їм вдалося трансформувати у допомогу іншим.
Чоловік нагадав, що у 2001 році він із дружиною та маленьким сином, який нині вже має 28 літ, потрапив у ДТП.
«Це було 1 травня. У нас тріснуло колесо. Ми злетіли, переверталися тричі. Наталя зламала шию з грубим ушкодженням спинного мозку. Дев’ять днів реанімацій і півтора року проживання у різних лікарнях. Зламане життя, мрії, незнання, як жити, як просто хоча б вилізти з того стану. Ми не думали взагалі про те, що нам приготував Бог», – гортав пережите Сергій.
Але потрохи позитив повертався у життя подружжя. Вже будучи у кріслі колісному, Наталя народила ще одного сина (нині йому 22).
Паралельно почалася спільно з Євангельською церквою «Фіміам» з Луцька робота з людьми з інвалідністю. Адже родина на собі зрозуміла всі труднощі життя людей із інвалідністю та спобувала допомагати їм у найелементарніших потребах. За трохи Больчуки зробили важливий наступний крок – відкрили кабінет реабілітації. Тоді могли приймати лише чотирьох пацієнтів на день, яких довозили власними авто.
А потім, продовжував співзасновник «Агапе», з’явилося бажання збудувати приміщення. Бо бачив сиріт, людей без власного житла, без родичів, яких нікому було доглядати, а інвалідність не дозволяла себе обслуговувати.
«І Бог показав нам багато чудес»
Каже, що довго шукали місце. І врешті зупинили вибір на новому масиві у Боратині, де й купили дві ділянки по 12 сотих. «Ми думали, що це багато», – усміхається мовець й уточнює: тут мали б одночасно проживати шість людей.
Проте вже у процесі переоформлення землі Больчуки зрозуміли: цього мало, бо ж і персоналу треба приміщення, і потреба місць у пацієнтів більша. Тому запланували два поверхи, які дуже швидко трансформувалися у зведення трьох.
Роботи тривали з 2012 по 2016 рік. Так виросло приміщення, яке зараз вміщає 25 людей одночасно на реабілітацію.
«І Бог показав нам багато чудес протягом того періоду. Він давав відповіді на молитви», – наголосив мовець.
Перші кошти, які пішли на фундамент, були від продажу власної квартири Больчуків. Сергій наголошує: тоді вони переконалися у Божому принципі, що коли ти своє вкладаєш у хорошу справу, Господь приєднує до неї інших людей. Доброчинці допомагали і з України, і з-за кордону. Була пожертва навіть у 120 тисяч доларів. Так з’явилися перед відкриттям тренажери, бруківка, паркан.
«Ми цінуємо усіх, завдяки кому з’явився і функціонує «Агапе». Важливі всі: і хто долучався грішми і молитвою, і хто допомагав дією, і хто зараз тут працює. Щиро усім дякуємо. Бо ми мали бажання піднятися над трагедією. Нам допоміг Бог. З Ним ми усвідомили, що здатні допомогти іншим. Просто почали мріяти. І цю мрію подарували Богу. Тому і є зараз цей реабілітаційний центр», – щиро ділився життєвою історією Сергій Больчук.
А ще чоловік раз по раз дякував дружині Наталі, яка не зосередилася на власному горі, а дозволила Сергію стати на шлях служіння іншим, та батькам подружжя, від яких відчували лише розуміння та підтримку.
Жінка у відповідь пригадала, що першою думкою, коли вона прийшла до тями після ДТП і зрозуміла, що залишиться паралізованою, було «Чому я не вмерла?».
Так починався для неї непростий період душевної боротьби 24-річної людини, сповненої мрій та планів, яка у мить стала інвалідом. І вийти з цього стану допомогло усвідомлення, що Наталя має повністю довіритися Богу. Цього ж вона побажала і присутнім – жити, покладаючись на Господа.
«Ми можемо не знати, як наш біль піде на користь. Але я знаю, як мій біль став джерелом благословення на допомогу й підтримку іншим. Тому мрійте, продовжуйте боротьбу і сподівайтеся на Бога. Тоді і ми будемо слухати ваші неймовірні історії на 10-ту чи 15-ту річницю чогось започаткованого вами», – зазначила Наталя.
А ще Больчуки пригадали час, коли «Агапе Україна» відзначали 5-ту річницю. Тоді, усміхається Сергій, все тут, як їм бачилося, було «добре і відпрацьовано – лише живи і трудись».
Аж – почалася пандемія. Коли її пережили, то не думали, що попереду – значно страшніше. Бо в Україну з війною прийдуть російські окупанти.
Місія «Евакуація» для людей з інвалідністю
«Як почалося повномасштабне вторгнення та війна, ми приїхали на «Агапе» і поселились тут з людьми. Ніхто не знав, що буде, чи з Білорусі підуть війська, куди полетять ракети… А в нас – люди з інвалідністю у приміщенні, де великі вікна і навіть немає укриття. Ми їх спочатку переховували в маленькому підвалі, де зберігали овочі-фрукти, закрутки», – ділився пережитим Сергій.
Він уточнив, що почав отримувати дзвінки від доброчинців з-за кордону з проханням евакуюватися до них. Проте подружжя не могло залишити у небезпеці тих людей з інвалідністю, якими опікувалося.
Плюс почали приїздити біженці (переважно – з проблемами мобільності) з інших областей. З бажання допомогти усім їм у лютому-березні-квітні розпочався ще один спільний з іноземцями-вірянами напрямок діяльності – евакуація. Так у Європу виїхало 12 груп людей з інвалідністю.
Дехто з іноземців, які взяли на себе навантаження з прийому і розселення біженців, були і на святкуванні 10-ліття. Наприклад, це німкеня Мартіна Кьонінгер, керівниця робочої групи «Форум перспектив людей з інвалідністю» Євангельського альянсу Німеччини, експертка з питань інклюзії та служіння людям з інвалідністю.
Від початку бойових дій Мартіна за допомогою мережі контактів координувала «Допомога людям з інвалідністю з України та в Україні» та особисто рятувала українців, які опинилися в зоні ризику.
Або Меріон Кох з організації «Семюель Кох і друзі», завдяки якій теж відбувалася евакуація людей з інвалідністю з України в Європу на початку повномасштабної війни.
Також на святі були друзі з Сербії – члени європейського регіонального відділу американської благодійної організації «Джоні та друзі».
У планах – новий корпус і більше пацієнтів
Минули перші три місяці війни. В «Агапе Україна» бачили, яка велика потреба у послугах з реабілітації, тож відновили роботу центру. А ще влітку 2022 року почали копати котлован, щоб збудувати укриття. Нині воно вже готове. Може вмістити 150 людей одночасно. Там є кімнати для запасу їжі, памперсів, медикаментів, всього необхідного.
Чи спинилися на цьому? Звичайно ж, ні. Над ним звели приміщення для реабілітації для проживання на 15 осіб. Бо війна триває, зараз в Україні дуже багато травмованих та людей з інвалідністю (як військових, так і цивільних від дітей до літніх людей).
«У планах – корпус, що об’єднає ті два і вміщуватиме 68 пацієнтів. Адже до нас почали звертатися багато людей, які бажають реабілітацію проходити. Маємо аж шість черг. Тому рішення розширятися – то наша необхідність», – розповідає про реалії центру його засновник.
Таке розбудова зможе у рази збільшити спроможність «Агапе Україна» надавати допомогу людям з інвалідністю. Бо якщо зараз за 10 років було 1800 пацієнтів, то з трьома корпусами тут зможуть приймати 1200 людей на рік.
«Це дуже багато. І ми знову мріємо, молимося та працюємо. Віримо, що Господь має силу і все станеться на Його славу», – поділився з присутніми Сергій.
Анна Лещук, яка є виконавчою директоркою комплексу, доповнила його розповідь реальними цифрами статистики реабілітаційного комплексу за це десятиліття роботи. Вони промовисті.
200 людей з інвалідністю мали змогу проживати в «Агапе України». Разом із важкими чи неповнолітніми пацієнтами тут побували 510 супроводжуючих. Загалом же майже 1800 людей пройшли тут реабілітацію. Коли почалася повномасштабна війна, в центрі прийняли приблизно 1100 біженців з інвалідністю та їхніх супроводжуючих.
Читайте також:
Для людей з інвалідністю – нічого без них: інтерв’ю з Галиною Цимбал-Ковбасою, координаторкою у Східній Європі «Джоні і друзі»«Це не лише фізична реабілітації. Це душі людей, яким ми вчинками показуємо і кажемо «Надія є!». Ми плачемо разом і сміємося, сумуємо і радіємо. Ми перемагаємо разом!» – розповіла жінка.
Велику роль у якісному наданні послуг центру відіграла іноземка Кері Мосс. Ця жінка – американка, як мешкає в Україні і працює в «Агапе Україна». Жінка продала свою нерухомість у Штатах й оселилася тут.
Вивчила мову і трудиться в центрі фізіотерапевткою, передаючи також свій досвід і знання колегам в Україні. Вона подякувала Богу і людям, завдяки яким може допомагати тим, хто зараз цього потребує в Україні.
Пожертвувати на умовний квадратний метр площі може кожна людина
У плани і потреби у розвиткові реабілітаційного комплексу «Агапе Україна» зараз, на жаль, вносить повномасштабна війна. Росія і вбиває, і калічить людей як на фронті, так і нібито у глибокому тилу.
Читайте також:
«Ветеранам потрібні реальні приклад і досвід», – Олександр Базилевич про ампутації, спорт і громадську діяльністьТож, як уточнив Сергій Больчук, такі реалії змусили їх розпочати роботи з добудови корпусів. І підтримати цю справу, пожертвувавши на умовний квадратний метр площі, можуть усі охочі. На святі це зробили Євген Таран, керівник БФ Харт, і Юрій Михальчук, один із пасторів євангельської церкви «Фіміам» міста Луцька.
«Будьте тими людьми, через яких поширюється Боже милосердя», – звернувся до присутніх Юрій Михальчук.
За день до цієї зустрічі реабілітаційний комплекс «Агапе Україна» відвідали перші особи області та міста (з-поміж яких Роман Романюк, т.в.о. начальника Волинської обласної військової адміністрації, Григорій Недопад, голова Волинської обласної ради, Катерина Шкльода, секретар Луцької міської ради), керівники профільних служб, депутати.
Вони мали змогу оглянути комплекс, познайомитися з його роботою та пацієнтами. Тож є сподівання, що, окрім подяк, «Агапе Україна» отримає від них ще й кошти на добудову корпусів. Бо такі візити не можуть мати кінцевим результатом лише дописи зі світлинами у соцмережах.
«Те, що ми святкуємо, – це дія та велика ласка Бога, що використовує нас у своїм справах», – наголошував присутнім Сергій Больчук.
Ця віра створила «Агапе Україна». Вона привела сюди доброчинців, працівників, пацієнтів і дала результат у 1800 людей з інвалідністю, яким вдалося допомогти. І вона, безперечно, за трохи збере на відкритті нових корпусів друзів та доброчинців – щоб подякувати і знову окреслити плани.
П.С. З нагоди 10-річчя «Агапе Україна» також долучився до системної роботи з популяризації адаптивного спорту в Україні, спрямованої на реабілітацію та соціальну інтеграцію ветеранів і людей з інвалідністю. Реабілітаційний комплекс – один зі співорганізаторів проведення Дня адаптивного спорту «Сильна сторона України» у Луцьку, що об'єднав ветеранів, військовослужбовців і цивільних людей з інвалідністю у змаганнях з адаптивного спорту.
Як у Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відбулися змагання, що включали пауерліфтинг, кросфіт, настільний теніс, стрільбу з лука, гольф, волейбол, петанк та знайомства зі спортивними секціями і тренерами, писав «Район. Луцьк» у матеріалі «Спорт – найкраща реабілітація».
