Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Що зробили депутати за 5 років. Микола Дендіберін

18:42 19.10.2015
1352

Місцевим «Дон Кіхотом», «самотнім воїном у полі» та луцьким «денді» (очевидно, через підкреслену стильність одягу та заснування спортклубу «Денді) називають у кулуарах Луцької міськради Миколу Дендіберіна. Ці прізвиська аж ніяк не дратують депутата, бо сам себе вважає «білою вороною» депутатського корпусу нинішньої каденції – зважаючи на постійні блокування його пропозицій та ігнорування депутатських запитів.

Він – військовий пенсіонер, який позиціонує себе, як спортивний функціонер. І не дарма. У 1978-1982 роках навчався у Московському обласному інституті фізичної культури. Впродовж 1977-1991 років працював позаштатним кореспондентом газети «Советский спорт», а в 1991-2007 роках був власним кореспондентом газети «Спорт-експрес». Водночас, був організатором турніру дворових команд країн СНД з футболу, в якому взяли участь загалом близько 70 тисяч юних спортсменів.

П’ять років тому Микола Дендіберін сенсаційно виграв вибори на «домашньому» мажоритарному 13-му окрузі, перемігши прогнозованого фаворита з партії ВО «Батьківщина». З початку каденції – член фракції «Фронт змін», з якої його виключили 31 жовтня 2012 року. 29 січня 2014 року депутат вийшов з депутатської групи «Рідне місто» та приєднався до новоутвореної депутатської групи «Новий Луцьк».

Нині є членом постійної комісії міської ради з питань міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму.

Округ Дендіберіна

Виборчий округ № 13 доволі розлогий – охоплює будинки Київського майдану, проспекту Волі, вулиць Кременецької, Олицької, Острозької, Чехова, Авторемонтної, Бринського, Дубнівської, Костопільської, Рівненської, Вишневої, Дубнівської, Заводської, Кільцевої.

Також до округу належать невеликі вулиці: Коротка, Лопатіна, Профспілкова, Робітнича, Садовського, Ставки, Трункіна, Фестивальна, Фільтрова, Балакирева, Бородіна, Вишнівецька, Героїв Крут, Говорова, Грекова, Збаразька, Ізмайлова, Калинова, Лятошинського, Млинівська, Надрічна, Нечуя-Левицького, Нікішева, Панаса Мирного, Паторжинського, Привітна, Прилуцька, Скрябіна, Сонячна, Східна. Сюди ж увійшли провулки: 1-й Збаразький, 2-й Збаразький, Прилуцький.

Що кажуть люди про Дендіберіна?

На окрузі №13 Миколу Дендіберіна знають добре. Більшість особисто спілкувалися з депутатом, обговорювали нагальні проблеми району.

Найліпше про обранця обізнані ті, хто живе по сусідству з депутатом. На вулицях Метельницького та Бринського роботою Миколи Дендіберіна повністю задоволенні. Місцева жителька, яка не назвалася, розповідає, що такого хорошого депутата ще варто пошукати.

«Дендеберіна знаю добре, – каже вона. – Та і хто його тут не знає! Він дуже багато робить для нашого двору. Поставив дитячі майданчики, зробив хорошу дорогу під будинками. Якби ще кожен депутат так думав про місто, як він».

Її сусідка дотримується такої ж думки. Каже, що депутат не тільки намагається залучати бюджетні гроші, а й своїми силами робить усе, що може для мешканців.

«Ото влітку зранку можна побачити, як він сам косить траву та висаджує квіти, – розповідає мешканка. – Клумби доглядає, поливає водою. Дуже старається для нас усіх, якщо може вибити гроші якісь, то робить більше. А коли ні, то своїми руками робить».

Проте не всі вважають депутата таким хорошим. Голова ОСББ з вулиці Метельницького Надія Дмитрук каже, що до обранця громади зверталася всього один раз, проте він допомагати не став.

«Може він і робить щось, не знаю. Але коли у нас над дорогою росли берези, котрі вже понахилялися над проїжджою частиною, то ніхто не допоміг їх зрізати. Ми самі найняли людей, котрі це зробили. А коли вже зрізані дерева лежали на дитячому майданчику, я звернулася до Дендіберіна і попросила допомогти їх порізати чи переробити. У нього була одна відповідь: «я із ОСББ не работаю». Я завжди казала, що коли він депутат, то хай із народом працює. А то в нього дві подруги – лопата і тачка. Так не можна», - обурюється жінка.

На вулиці Костопольській про депутата також знають. Пані Ольга каже, що найбільше депутат піклується про дітей.

«Для дітей він багато робить, з онуком тепер гуляти є де, майданчиків багато. А от дорога на нашій вулиці така, що пройти неможливо. Я вже не кажу про те, щоб машиною їхати, хай би про це подбав»,- говорить жителька.

На Київському майдані пані Тетяна розповіла, що роботою депутата абсолютно не задоволена.

«Та він мені вже в печінках, той Дендіберін. Оце зробить щось і чекає, поки його всі хвалити будуть. От майданчик каже, що він зробив. А то не він, то з Києва було фінансування, а він відношення до цього ніякого не має. Каже, що в під’їзді ремонт робив. Ну так це правда, що зробив, але за наші гроші», – лютує жінка.

Чим далі від Київського майдану, де мешкає депутат, тим гірше знають про його роботу.

Пан Олександр, що проживає на проспекті Волі, каже, що Дендіберіна знає вже давно, не тільки останні п’ять років роботи у раді. Проте нічого хорошого про його діяльність сказати не може.

«Та що він там може зробити? Що не почне, то до кінця не зробить. Ні дороги немає нормальної коло будинку, ні площадки, яку обіцяв зробити», - скаржиться чоловік.

На вулиці Дубнівській випадковий перехожий лаконічно охарактеризував місцевого депутата: «що зробили за 5 років – то і говорити немає про що».

«От подивіться, стоїть на Дубнівській розвалюха. Чого ніхто не забере цей будинок, для чого тут ті руїни?.. А дороги коли зроблять? Не хочу казати нічого поганого про когось конкретно, але робота непомітна», - ділиться Василь.

Жителька району Ірина з вулиці Нечуя-Левицького про Дендіберіна чула. Проте досі не знала, що він є депутатом її округу.

«Та їм головне бути у раді, бо це престижно. А потреби міста ще ніхто на перше місце не ставив», – переконана жінка.

Що каже депутат про свою роботу?

Про свою діяльність на окрузі Микола Дендіберін воліє розповідати наочно, так би мовити, з ефектом присутності. Бо переконаний, що результати депутатства люди мусять бачити на власні очі. Лише тоді зможуть справедливо оцінити діяльність свого обранця. Бо, на думку депутата, одна справа – говорити, інша – робити реальні справи.

«Я роблю, а не говорю. Що зроблено – все видно, – каже депутат. – Я не герой, я просто трудяга. Але, якби не фонд Ігоря Палиці, то ще би сорок років робив і той майданчик, і стадіон».

Одним із наглядних прикладів своєї роботи Микола Дендіберін вважає стан спортивних майданчиків, які за його сприяння відкрили в окрузі. Зокрема, один із них – у дворі на Київському майдані – заслуговує особливої уваги, оскільки тут діти займаються спортом цілий рік, навіть узимку.

«Ця площадка в ідеальному стані. Навколо майданчику ми разом облаштували квітники, які я власноруч посадив і сам доглядаю за ними. А взимку я прибираю тут сніг, дітки допомагають».

Депутат створив футбольний клуб «Денді», який у закинутій котельні облаштував роздягальню та невеличку тренажерну залу.

«Це все для моїх виборців, їхніх дітей та онуків. Виховуємо здорову молодь, яка не сидить у дворах і нюхає ацетон. Наступного року тут зможуть займатися футболом і дівчатка».

Депутат наголошує, що спортивна тематика – це лише реалізація однієї із його задумок, про яку всі знають, всі бачать. Але реальних справ набагато більше – це і ремонт доріг, під’їздів, вуличне освітлення у дворах. Зробив би більше, однак на заваді стали непрості відносини з колегами-депутатами.

«Я міськраді, як «біла ворона», – скаржиться депутат. – Піднімаю питання про виділення грошей дітям, а депутати – то вони сміються, то не голосують! Депутати не підтримують, мер не підтримує. А що, скажіть, у цих депутатів немає дітей, онуків? Чи їм не треба займатися спортом?».

Каменем спотикання, на думку Миколи Дендіберіна, стало питання добудови стадіону «Піонер» на вулиці Глушець – 105 на 70 метрів, який за розмірами не поступатиметься міському стадіону «Авангард».

«Я неодноразово робив депутатські запити, запрошував на футбольне поле «Піонер» чиновників мерії. Але голова міськради Романюк відмовився їхати і дивитися. І за п’ять років каденції не виділено жодної копійки. Цього року в міському кошторисі було передбачено на спорт 50 тисяч гривень, а я прошу всього 32 тисячі для облаштування зовнішнього освітлення. Для стадіону вже закуплені стовпи, огорожа, сітка. Уже стоять будівельні вагончики. І нам треба всього-на-всього 32 тисячі для ліхтарів! Буде світло – зможемо поливати траву, повністю огородити територію, створити для людей місце для відпочинку і занять спортом».

Депутат наводить приклад: ось за його ініціативи закуплені бетонні сходи, плити. І тепер мешканці району дякують депутату, бо мають як дістатися до ріки на відпочинок. «Якщо раніше люди в багнюку ходили, то нині по сходах і плитах ходять купатися в Стиру», – констатує Дендіберін.

Натомість, за словами обранця, міськрада вперто не хоче допомагати депутату.

«Міськрада нічого не робить, взагалі нічого! Навіть не приїде сюди ні Соколовська, ні Романюк. Не запитають мене: «чим можемо допомогти?». Таке враження, ніби міськрада робить вигляд, що працює. Бо що таке благоустрій? Це той асфальт, вкладений за два тижні до виборів? Нам потрібна ложка до обіду, а не під вибори. А ми що, мусимо п’ять років ходити-ноги ламати?».

У планах депутата – виграти на наступних виборах до міськради. А також виконати заплановане, яке не зміг реалізувати в попередній каденції через несприйняття його ідей та ініціатив депутатським корпусом.

Підготували Софія СІЧКУН, Роман ЖИЖАРА

Коментарі

Ностра

00:02 20.10.2015

То ми депутатів обираємо? Чи, може, начальників ЖЕКів та рембуддільниць?

Олена

13:54 28.10.2015

Такий вже хороший, все робить, лишнє прийме на душу і ходить матом дітей і бабульок криє.

26 вересня
Сьогодні
Вчора
24.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин