Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Перформанс у Луцьку
Перформанс у Луцьку

«Це можна зрозуміти в кінці, і то приблизно»: лучани дивилися перформанс

09:25 23.09.2018
663

Тривав другий день 5-го Міжнародного театрального фестивалю «Мандрівний вішак» у Луцьку.

22 вересня близько сотні глядачів розмістилися між незвичайних експонатів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, і дивилися перформанс від театральної лабораторії «ВідСутність» із Рівного.

П'ятеро акторів сіли на чотирьох стільцях. Вони зняли взуття та виходили на центр простеленої на підлозі плівки, аби по-різному там взаємодіяти між собою.

Експресивну виставу з обливанням водою, битим посудом, вогнем та криками «Вітер у шафі» у суботу, 22 вересня.


До самісінького кінця перформансу у багатьох глядачів без відповіді залишалося питання, що ж насправді відбувається на сцені. Згодом, під час обговорення, свої думки висловлювали як пересічні лучани, так і експерти фестивалю. Серед версій, що лунали із залу, був «один день із життя психлікарні». Режисер Юрій Паскар розповів, що так воно і повинно бути, адже у перформансі глядач є співавтором і вкладає свої сенси у те, що відбувається на сцені.

Для того, аби краще зрозуміти, що ж насправді відбулося, журналісти Район. Луцьк поспілкувалися з експерткою фестивалю Жанною Бортнік.

«Будь-який перформанс розрахований на те, що почне працювати ваша фантазія. Не треба дивуватися, коли вам стає нудно. Адже саме тоді ви дивитеся, намагаєтеся зрозуміти, починаєте шукати образи якісь, знаходити їх у своїй фантазії, уяві. Через те, бачите, так багато різних вражень, адже режисер тут працює на те, щоб почала працювати наша уява.

Врешті народжується ціла купа вистав – не одна, а різні», – розповідає пані Жанна.

На питання журналістів, як у такому випадку відрізнити мистецтво перформансу від банального набору багатозначних символів та їх довільного міксу, експертка пояснила:

«Перформанс починається з ідеї. Режисер розраховує на те, що ми, можливо, щось зловимо, а може і ні. В тому нема нічого поганого. Ми бачили тут, що вона є. Можливо, нам було її інколи важко зрозуміти. Мене особливо вразив образ елегантної дівчни з папочкою, на підборах на початку, і те, якою втомленою і вимазаною вона була в кінці. Образ життя людини.Кожен приходить з посмішкою до інших, а от що у нас всередині... Це мої асоціації. А в кожного з нас, глядачів, у процесі теж виникало щось своє».


Текст - Людмила Роспопа

Читайте також: У центрі Луцька – унікальна фотовиставка «Перетин».

Дізнавайтесь останні новини Луцька першими.

Стежте за нами у Twitter, Google+ та Instagram. Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!

Загрузка...
Коментарі
17 жовтня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин