10 несподіваних фраз туристів про Луцьк

08 Вересня 2018, 14:28

2414

«Туристи у Луцьку – нечаста птаха». Така стереотипна думка віддавна побутує серед місцевих жителів.

А поміж тим то зовсім неправда, – пишуть Хроніки Любарта.

Адже серед туристів – литовці й білоруси, британці, італійці, французи, а також представники регіонів України.

Хтось із туристів вбачає у Луцькові провінційну оазу тишини й затишку. Дехто звертає увагу на кількість і велич храмів, захоплюється багатокультурним набутком минулих часів. Буває, що й відверто обурюються, коли бачать ті речі, яким би не належало бути. Добре, коли гість, послухавши оповідки про місто, не соромиться сказати свою думку стосовно побаченого й почутого.

Враження варіюють від курйозних і веселих до неочікувано відвертих.

Видання пропонує низку цікавих фраз, вихоплених із загального контексту екскурсій:

– Василь, 45 років, Одеса: «О, а тут ще крім замку щось є!» (локація подивування: Лютеранська кірха)

– Джеремі, 25 років, Маямі, штат Флорида, США: «Як, як річка називається? Стікс? Містика просто!» (про Стир біля Голованівського будинку).

– Олег, 40 років, Рівне: «…бо він допомагав монгольській навалі захопити замок!» (на питання чи здогадується екскурсант, чому святий Миколай є покровителем Луцька).

– Ерік, 21 рік, Сан-Етьєн, Франція: «Якщо ви думаєте, що у вас погані дороги, поїдьте до Жовкви! Там вони справді погані».

– Сесіль, 21 рік, Ліон, Франція: «Луцьк мені нагадує маленьке французьке місто… Хочу додому!» (враження від прогулянки вулицею Данила Братковського).

– Іван, 50 років, Київ: «От ви все про місто і про замок, і про євреїв… Скажіть краще, скільки в Любарта було наложниць?!» (турист, спраглий на історії про особисте життя міщан).

– Марія, Переяслав-Хмельницький, 24 роки: «А Заглушецьке передмістя так називається, бо там жили глухі лучани?».

– Ярослав, 35 років, Вінниця: «У Луцьку добре закохуватися – гарних дівчат багато + дружина вдома! Ви сьогодні ввечері що робите?».

– Ольга, 40 років, Луганськ: «На таких диваках, як він, тримається світ» (про Миколу Голованя і його будинок-дітище).

– Роберто, 40 років, Італія: «Ваше місто неочікувано здивувало своєю багатокультурністю. Караїми, євреї, литовці, поляки, вірмени, німці, чехи – і всі тут, у такому маленькому Луцьку! Бережіть пам'ять про ці народи. Це справді дуже важливо!».