Чим «живе» новозбудована 27-ма школа після 1 вересня

1 вересня у Луцьку стало знаковою подією не тільки для першокласників, які вперше переступили поріг школи, а й для всіх містян. Крім всіх навчальних закладів обласного центру Волині двері для учнів вперше відкрила школа №27. Майже до початку навчального року ніхто не був стовідсотково впевнений, що школа-довгобуд таки запрацює цьогоріч. Причини для таких сумнівів були, а головною серед них була нестача коштів. Проте, кошти знайшлися і школа благополучно прийняла у свої класи більше півтисячі учнів.

Інтернет-видання «Волинська правда» вирішило навідатися «в гості» до найновішої школи Луцька і на власні очі побачити, як цей молодий навчальний заклад робить свої перші кроки.

Всередині «новоспеченого» храму науки ще трішки пахне фарбою, просторі коридори з розмальованими стінами та класні кімнати за стільки років вже зачекалися тих, для кого вони призначені – галасливих, веселих, кмітливих луцьких дітлахів.

Школа поділяється на два крила – одне для початкової школи, інше – для старших учнів. Крім 19 класних кімнат, в школі №27 є актовий зал з двома артистичними кімнатами, танцювальний, хореографічний та універсальний зали з роздягальнями для хлопців та дівчат, ігрові кімнати, в яких учні зможуть займатися фізичною культурою, басейн. Для групи продовженого дня у школі відведена ігрова кімната та дві спальні. Згідно з вимогами облаштування «Нової української школи», у навчальному закладі є багато фонтанчиків з питною водою.

У крилі, де навчаються першачки багато батьків – вони чекають своїх школяриків після уроків. Вікторія – одна з мам, які разом зі своїми дітками цьогоріч «пішли в перший клас». Жінка каже, що дуже хотіла, щоб її син потрапив саме у цю школу, бо ж вони живуть неподалік: «Нам так зручно. Поки що і мені, і дитині все подобається. Школа нова, йому цікаво. Поки немає групи продовженого дня, тому  доводиться «чергувати» , – пояснює мама першокласника.

В їдальню доводиться потрапити якраз перед дзвінком на перерву. Ще кілька секунд тому зал був порожній, на столах рівненько стояли склянки з узваром, кухарі розставляли порції, а вже за мить після дзвінка їдальня «гуде». Зголоднілі від науки рум’янощокі хлопчаки та дівчатка прибігли, щоб підкріпитись і, влаштовуючись за столами гомонять, вирішуючи свої «глобальні» проблеми.

Задля комфорту людей з особливими потребами, школа обладнана пандусами, ліфтами та спеціально облаштованими санвузлами. Також, за словами працівників школи, тут є багато підсобних приміщень, які дуже потрібні, але яких так не вистачає у багатьох інших школах.

Директор комунального закладу «Луцький ліцей №27» Віталій Бондар розповів, що в школі навчається 510 дітей, з яких 122 першокласники – виключно жителі 55 мікрорайону. Також, за словами директора, у навчальному закладі підібраний кваліфікований склад працівників.

«Школа повністю забезпечена вчителями, в нас немає вакантних місць. Всі працівники мають досвід роботи в школах міста, або за його межами. Є, звичайно, кілька молодих працівників, які тільки прийшли з навчальних закладів. Таким чином, ми маємо поєднання працівників, які ще не мають вчительської практики і педагогів із шаленим досвідом – вчителів-методистів, які мають за плечима серйозні педагогічні досягнення», – розповів Віталій Бондар.

Оскільки чоловік раніше працював вчителем історії та правознавства в навчально-виховному комплексі №9, то і свою нову команду освітян для нової школи став формувати на основі колег, з якими працював.

«Як кожен керівник хоче мати із собою хорошу команду, так і я. В педагогічному колективі в мене є заступник директора з навчально-виховної роботи Кротова Оксана Ігорівна, яка була заступником директора НВК №9, педагог-організатор Ходаковська Тетяна Віталіївна, вчитель української мови Новосад Лідія Степанівна, які теж працювали в 9 школі. Аргументація вчителів була різною – як бажання проявити себе у новій школі, так і особисті питання. Наприклад, хтось живе поряд і зручніше добиратися до роботи», – зазначив Віталій Олексійович.

Зважаючи на те, що пан Віталій ще молодий педагог без досвіду роботи на управлінських посадах, напрошується запитання, чи не було побоювань брати на себе таку величезну відповідальність за учнів та колектив. На це новопризначений керівник школи відповідає чесно: «Побоювання були» і відразу ж додає: «Перед кожним молодим педагогом відкриваються нові перспективи, інші сфери діяльності, але я вважаю, що не можна стояти на місці і потрібно себе пробувати у чомусь новому».

Проте, ця школа ставить всіх у рівні умови, бо ж звикати до нового доводиться не тільки учням, а й вчителям, які першого вересня разом з учнями вперше переступили поріг закладу.

Як розповідає Віктор Бондар, при наборі дітей працівники школи в першу чергу керувалися положеннями порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти. Саме це положення зобов’язує набирати до першого класу виключно учнів, які живуть в районі дії школи. А на вільні місця у 2-9 класи без будь-яких обмежень набирали дітей з усього міста, які хотіли навчатися у 27-й школі. Коли виникали проблеми з перевищенням ліміту учнів, то керівництво школи старалося йти на поступки батькам та дітям, розуміти обставини і учня зараховували.

Також освітянин зауважив, що були такі батьки та учні, які передумали йти до нової школи.

«Вони вважали, що школа матиме звичайний загальноосвітній рівень, але ми акцентуємо увагу на поглибленому вивченні математики. Коли батьки чули цю інформацію, то деякі навіть відразу забирали документи. Бо комусь математика потрібна, комусь вдається, а комусь не виходить її вивчати. А в нас у 8-9 класах дуже поглиблене вивчення цього предмета, бо ми говоримо про 9 годин щотижнево», – пояснює директор школи№27.

Як відомо, у нову школу не набирали учнів старшої школи, тобто десятикласників та випускників-одинадцятикласників. Проте, Віктор Бондар спокійно розповідає, що це спланований хід і аж ніяк не трагедія.

«Це не проблема, а грамотний продуманий хід дирекції та управління освіти. Ми повинні виховувати своїх старшокласників. Тим більше, що школа-ліцей – це школа, яка в першу чергу включає в себе початкову школу-гімназію і старшу школу – 10, 11, і в перспективі, згідно всіх правил «Нової української школи», 12-ті класи. Ми будемо виховувати своїх діток, а наразі, найстарші дітки середньої ланки у нашій школі – 9 клас», – мовив чоловік.

Як відомо, у новому навчальному році в Україні стартувала освітня реформа – «Нова українська школа». Не могла вона оминути і нову луцьку школу, тому цікавимось у директора, як його підлеглим вдається виконувати основне із завдань – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Тому цікавимось у директора, як його підлеглим вдається реалізовувати головну мету реформи і творити таку школу.

«Вони справляються. Цього року реформа впроваджується у перших класах, а наші вчителі, які працюють з першачками, усі – тренери старшої школи. Вони працювали у своїх навчальних закладах тренерами «Нової української школи». Тобто, вони вже апробовували цю концепцію, ті стандарти, які пропонує нам міністерство. Для них це не нове», -зазначив Віталій Бондар.

Також він висловив своє здивування щодо того, як вчителі початкових класів працюють згідно нових вимог.

«Я бачу, як вони працюють і приємно подивований. Уроки відбуваються з акцентом на практичному застосуванні знань. До прикладу, діти з вчителем виходять на вулицю під час уроку, для нас це дивно, а вони рахують бруківку, листочки, описують побачене. Нам, вчителям середньої і старшої ланки, важко перейти до цього, а вчителі початкових класів вже працюють і цей процес в них вже заведений. Одним словом, вони справляються», – запевнив директор.

Попри професіоналізм вчителів, створені умови для навчального процесу і зовсім юний вік 27-ї школи, в цій діжці меду є своя ложка дьогтю. Як і в будь-якій іншій організації, в навчального закладу вже є певні проблеми, чи просто неприємні ситуації. Одна з них – нестача технічних працівників. За словами Віталія Олексійовича, станом на 5 вересня, у  закладі є всього на всього 5 технічних працівників, що дуже мало для такої великої школи.

«Фактично ми вирішуємо ці питання своїми силами – вчителі самотужки прибирають кабінети», – поділився першими випробуваннями педагог.

Також зараз у школі налаштовують сигнально-оповіщувальну систему, де був певний збій, в процесі виявляють будівельні недоліки, забивається каналізація, але директор школи каже, що ці міні-проблеми поступово вирішуються.

Батьки часто привозять свої чад на навчання автомобілями, що буквально за три дні встигло набриднути мешканцям пришкільної території.

«Мешканці сусідніх будинків вже починають жалітися, що вихлопні гази автомобілів потрапляють до квартир. Але ж ми живемо в місті і я не думаю, що десь менше вихлопних газів, ніж тут. Взагалі, 55 мікрорайон – не насичений автомобілями. Але скарги такого характеру і прохання впливати є, але як на це можна вплинути – не знаю», – підсумовує Віталій Бондар.

Ще однією проблемою школи є відсутність обмежувачів руху на вулиці Липинського. За словами очільника школи, про допомогу у встановленні «лежачих поліцейських» зверталися до міської ради, бо це питання безпеки дітей.

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

2

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1