У Луцьку розповіли про фатальний Стамбул та Роксолану в долі волинського князя Дмитра Вишневецького

Химерні викрутаси долі Дмитра Вишневецького склалися так, що у 1553 році його гарно прийняли у Стамбулі, однак у 1557-му він вже нападав на османські та кримські володіння на Чорному морі, а у 1563-му султан Сулейман І стратив полоненого отамана. Про ці та чимало інших цікавих фактів з життя князя розповіла у «Домі на Гальшки» Олександра Шутко, дослідниця Османської імперії, знайома читачам Район.Історія як авторка статей та книг про Роксолану, інших султан-українок та дотичних до цього тем.

Напочатку на зустріч взяла слово шеф-редакторка Національної мережі гіперлокальних медіа Rayon.in.ua Наталія Пахайчук. Вона подякувала присутнім за цікавість до історичної тематики та запросила їх стати співтворцями видання, оформивши щомісячну підтримку як Друзі Району.

Як зізналася на початку зустрічі Олександра Шутко, розмова «Дмитро Вишневецький у Стамбулі: запрошення Роксолани» – не випадкова. Оскільки зустріч відбувалася на Волині, то й оповідь вона підібрала відповідну – про сина цієї землі.

Адже історія українських земель у XVI – XVII століттях багата на драматичні події, яскраві постаті та складні міжнародні зв’язки. У цьому контексті ключовими фігурами розмови стали князь Дмитро Вишневецький, засновник фортеці на острові Мала Хортиця, та Роксолана – Хюррем Султан, українка, яка стала дружиною султана Сулеймана Пишного й однією з найвпливовіших жінок того часу.

Їхні історії переплітаються з долею українських земель, Польщі, Османської імперії та викликами міждержавної дипломатії.
Дмитро Вишневецький (Байда), князь гербу Корибут – постать дуже знакова. Він увійшов в історію як засновник першої фортифікованої козацької бази на острові Мала Хортиця – прообразу Запорізької Січі. Його діяльність поклала початок організованому козацькому руху, що згодом відіграв визначну роль у визвольній боротьбі українського народу.

Уславлений як військовий лідер, Вишневецький вів активну боротьбу проти османських і татарських набігів. Його участь у міждержавних конфліктах того часу, а також особисті відносини з польським двором зробили його фігурою міжнародного значення.

Дмитра Вишневецького, за словами Олександри Шутко, називають першим козацьким отаманом. А потреба у Січі, яку він заснував, виникла через набіги на Україну кримських татар, які були васалами османського султана. Сам князь у той час вважався підданим польського короля Сизігмунда ІІ Августа. Однак це не завадило йому влітку 1553 року піти на службу до Сулеймана Пишного.

Історики впевнені, що тут не обійшлося без хитрощів Роксолани, яка у такий спосіб мстила польському королеві за його шлюби з представницями ворожих османам династій. Щоправда, у листах жінка запевняла очільників польського королівства у прихильності. Проте без її впливу на султана перехід Вишневецького на службу до османів не відбувся б. Бо ж Сулейман Пишний дізнався про отамана у 1548 році, коли той завдав османам збитків своєю військовою діяльністю, дуже розсердився на козаків і вимагав від поляків відшкодувань. Тоді ж через Роксолану Сизігмунд ІІ  запевняв султана, що виправить ситуацію та все владнає.
Минуло зовсім мало часу – й усіх вразив перехід українця у 1553 році на службу до турків. Поляки трактували цей крок загрозливим для них.

Це всі відбувалося на фоні низки інших історичних подій, союзів та шлюбів, деталям яких Олександра Шутко присвятила чимало часу.

А щодо Дмитра Вишневецького, то хоч його й купали у розкошах та почестях, проте таке життя йому набридло.
Бо султан Сулейман І був у поході, отаманом та його військом не цікавився. Тоді ж він стратив одного сина, втратив через хворобу іншого, тому йому точно було не до волинського князя.

Цим скористалися конкуренти. До Вишневецького за відсутності  султана їздили поляки. Ці перемовини врешті дали результат: Дмитра Вишневецького переконали, підкріпивши слова дуже хорошими грішми, повернутися на службу до поляків.
Проте знову – не надовго. Бо вже у 1557 році князь стає підданим московита Іван ІV, знаного як Грозний. Натомість турки у той час в листування звуть ватажка козаків «проклятим русином», «капосним заробітчанином», «бунтарем», «нищителем», «наволоччю» і «лиходієм».

Тож коли Дмитра Вишневецького під час чергового збройного протистояння бере у полон молдавський господар, Сулейман Пишний із радістю приймає у дарунок одного зі своїх найбільших ворогів і жорстоко страчує його. Писемних пам’яток щодо способу страти немає. Історія про смерть на гакові – то лише відомості з народних пісень. Проте, найімовірніше, так і було. Бо Роксолана на той час померла, заступитися за українця, який добряче за тих кілька років нашкодив османам, було нікому.

Так Стамбул став у долі Дмитра Вишневецького фатальним містом: тут його приймали з величезними почестями, а через 10 років після цього змусили вмирати на гакові, що було однією з найстрашніших розправ з ворогами того часу.

Загалом за понад годину спілкування Олександра Шутко розповіла чимало цікавих історій та фактів, які, ніби мозаїка, складали картину тодішнього життя. Спілкування у форматі «запитання – відповіді» додало зустрічі теплоти та невимушеності. Звичайно ж, відповідну атмосферу створювало і місце зустрічі.  Бо саме «Дім на Гальшки» – хороша історична локація для розмов при минуле крізь призму сьогодення.

Читайте також: Скриня історій та автентичні сорочки: у Луцьку презентували книгу про традиційне вбрання Волинського Прибужжя