У луцькій книгарні «Є» розповіли про український постмодернізм

26 Липня 2018, 23:36

4162

Лілія Лавринович

У луцькій книгарні «Є» розмовляли про сутність та ознаки літературного постмодернізму.

Захід відбувся 25 липня. Його організувала команда мистецького об’єднання «Стендаль» в рамках проекту «Мистецтво після зламу: 1918-2018».

Другу лекцію проекту прочитала Лілія Лавринович – кандидат філологічних наук, доцент, викладачка факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки.

На початку заходу лекторка зосередила увагу на витоках постмодернізму та його ключових ознаках.

«Найважливіша теза для постмодерністів: «Світ – це текст». Стираються межі між реальністю і текстом. Існує один величезний текст, в якому є весь світ».

Друга ознака літератури постмодернізму – це смерть автора. Лілія Лавринович стверджує: «Постмодерністський автор втрачає свою владу і перестає бути авторитетом з великої літери». Велика роль надається читачу, який повинен сам відповісти на поставлені автором питання.

Третю ознаку постмодернізму лекторка вбачає у грі: «Постмодерністська література – це гра. Все вже було сказано раніше. Єдине, що залишається, – грати з текстом».

Окреслила пані Лілія постмодернізм у архітекторі, живописі та музиці. А далі – перейшла до літератури. Зародження українського літературного постмодернізму Лілія Лавринович вбачає в химерній прозі. Наступним важливим етапом у формуванні постмодернізму стали літературні угрупування: БуБаБу, ЛуГоСад, Нова дегенерація та інші. До канону українського постмодернізму лекторка зараховує «найпостмодернішого з постмодерністів» Юрія Андруховича, «наймодернішу постмодерністку» – Оксану Забужко та Сергія Жадана.

«Загалом український постмодернізм – потужне явище. Але зараз у літературі почалися зовсім інші процеси, які можна назвати терміном Люка Тернера – «метамодернізм», – вкінці зазначає Лілія Лавринович.