Військовий кухар, який служить в Луцьку, мріє про власне кафе та кулінарну школу для ветеранів
-
-
>
-
>
-
>
886
Павло Шамрило, який нині служить у волинському підрозділі Національної гвардії України, щодня нагадує побратимам про тепло домашньої кухні. До війни Павло працював кухарем-кондитером у кафе та ресторанах, готував десерти й основні страви, мав досвід і на харчовому виробництві. Із перших днів повномасштабного вторгнення долучився до війська.
Його історію розповідає у соціальних мережах Військова частина 1141 Національної гвардії України міста Луцьк.
Коли командування дізналося про його фах, то за кілька тижнів він став кухарем підрозділу.
«Потрібно було допомогти з вечерею, а потім — з обідом. Так усе й почалося», — згадує він.
Кожен його день починається з п’ятої ранку, а іноді й серед ночі. Готувати треба багато й смачно, в умовах, далеких від ресторанних. Утім, за словами Павла, фантазія, досвід і натхнення — рятують. Продукти видають згідно з нормами, але іноді можна дозволити собі щось «домашнє».
«Додаю спецій, і навіть гречка смакує краще. А якщо є сало чи засмажка — то взагалі свято», — усміхається кухар.
Серед улюблених страв побратимів — борщ, солянка, каші з м’ясом, котлети. Павло дбає не лише про смак, а й про подачу. Каже, що завжди готує з душею, як навчав батько. Саме він був головним на кухні в їхній родині.
«Борщ — то не просто страва. Це цілий набір смакових нюансів. А коли його подаєш красиво, хлопці кажуть, що ніби вдома побували. І заради таких моментів варто працювати», — каже Павло.
Його фраза стала символом: «Сковорідка — наша правиця! Сніданок запускає двигун, обід тримає хід, а вечеря готує до нового старту».
Після перемоги Павло мріє відкрити власне кафе або кулінарну школу для ветеранів. Це буде ще один спосіб підтримати тих, хто знає справжню ціну тепла й домашнього смаку.
Читайте також: У Рованцях на ярмарку учні ліцею зібрали 87 тисяч гривень для ЗСУ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
