Високі бордюри, рівчаки та калюжі: як у Луцьку дістатися від Театрального майдану до залізничного вокзалу
-
-
>
-
>
-
>
ВІДЕО
1249
У Луцьку відбулася «Хода безбар'єрності», під час якої люди з інвалідністю та небайдужі лучани випробували доступність центральної частини міста. Вони вирушили від Палацу культури через Театральну площу, вздовж вулиці Винниченка, проспекту Грушевського до залізничного вокзалу. Ходу організували активісти ГО «Зруш Скелю», яку очолює ветеран, радник міського голови з питань інклюзії та мобільності на громадських засадах Євген Сивопляс.
На акції, покликаній продемонструвати лучанам рівень доступності міста для людей з інвалідністю, побувала кореспондентка Район.Луцьк.
Біля Палацу культури зібралися не тільки люди з інвалідністю, а й лучани, які згодилися взяти участь у соціальному експерименті та випробувати на собі, як це щодня долати перешкоди, і вирішили на майже дві години сісти у колісне крісло.
Як розповів Євген Сивопляс, мета акції – створити запит у суспільстві на підвищення рівня доступності міського простору.
«Ми хочемо показати ті, проблеми, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю, аби влада, люди, бізнес звернули на це увагу», – додав він.
Маршрут обрали невипадково. Вулиця Лесі Українки та окремі ділянки Театрального майдану є частиною міського маршруту безбар’єрності, який в лютому презентувала міська рада.
«Ми пройдемо вздовж Винниченка та Грушевського до обласної клінічної лікарні, де лікуються поранені військові, а далі –до залізничного вокзалу – місця, в якому часто бувають люди з інвалідністю і покажемо, з якими проблемами на цьому відрізку їм доводиться стикатися», – пояснив Євген Сивопляс.
Він розповів, що проспект Грушевського у минулому році тестували на доступність і виявили багато проблем.
Хода розпочалася з подолання високого бордюру біля ЦУМу, шлях до нього пролягав через велику калюжу.
Не всі, хто пересувався на колісному кріслі, могли подолати таку перепону самостійно, їм допомагали інші учасники акції. Таких перешкод на вулиці Винниченка виявилося чимало. Ще однією проблемою на цьому відтинку маршруту стали лівньовки, через які майже неможливо переїхати на кріслі та круті пониження тротуару.
Лучанка Олена, яка перший раз сіла у колісне крісло, зізналася, що це доволі складно, а місцями неможливо без сторонньої допомоги.
Голова програмного відділу ГО «Семиярусна гора» Богдан Сімонов також взяв участь у соціальному експериментів.
«Мені допомогло те, що руки міцні. Важко уявити, як людям з інвалідністю та й просто мамам з маленькими дітьми щодня приходиться долати такі «пониження» чи рівчаки», – розповів він.
Майже всім учасникам акції, які вперше сіли на колісні крісла, доводилося просити про допомогу, щоб переїхати бордюр чи канаву.
За словами лучанки, спортсменки Богдани Караванської, яка часто пересувається містом на колісному кріслі, пониження тротуарів іноді такими не є, їхати по них дуже складно.
«На Соборності, де я живу, та й на Винниченка, як бачимо, є такі перешкоди, які я самостійно, без допомоги не можу подолати. Іноді, на пониженнях тротуарів паркують автомобілі і проїхати неможливо. Тобто, є над чим працювати. Однак, за останні декілька років Луцьк став більш доступним», – розповіла вона.
Учасниця акції пані Наталія розповіла, що ще однією з проблем, з якими стикаються в Луцьку люди з порушенням зору – відсутність метрономів у соціальних закладах, звукового сповіщення на світлофорах та в автобусах.
За словами голови ГО «Генерація успішної дії» Віталія Ткачука, якщо порівняти місто 20 років тому і зараз, то Луцьк став доступніший для людей з інвалідністю. Однак, деякі проблеми все ж залишаються.
«Можна їхати в автобусі і чути звукове сповіщення, а через пів години в цьому ж автобусі його не ввімкнуть. Тактильна плитка в соціальних закладах не завжди є», – додав він.
Це не перший соціальний експеримент, організований ГО «Зруш Скелю». Ветерани, люди з інвалідністю та студенти досліджували доступність Луцька разом з директором департаменту житлово-комунального господарства міської ради Миколою Осіюком.
Як розповів Євген Сивопляс, практика, коли чиновники сідають у колісні крісла – ефективна. Тоді вони на собі відчувають, що пониження бордюрів до чотирьох сантиметрів, не дозволяє людям з інвалідністю і навіть мамам з дитячими візочка без перепон пересуватися по Луцьку.
«Якщо подивитися відео наших експериментів, то можна побачити, що Миколі Осіюку доводилося підводитися з крісла та переставляти його, щоб здолати перепону та заїхати на тротуар. А якщо на кріслі людина з подвійною ампутацією ніг, як вона подолає бордюр?», – додав він.
Євген Сивопляс розповів, що в Луцьку планують організовувати «Ходу безбар'єрності» щомісяця за різними маршрутами.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
