Яких великодніх традицій дотримувалися предки лучан
-
-
>
-
>
-
>
3201
Джерело: rik-2016.pp.ua
Колись на Великдень наввипередки бігли з церви, пускали шкарлупи від крашанок на воду та розганяли дзвонами злих духів.
Про те, як святкували Пасху на Волині, розповіла завідувач музею етнографії Волині та Полісся Світлана Чибирак.
Дотримуватися певних традиційних обрядів волиняни починали ще зі всенощного богослужіння у храмі.
«Після того, як закриваються царські ворота треба було обов’язково простежити, чи ніхто не лишився в храмі і не доторкнувся до того замка, яким закрили церкву. Вважалося, що так нечисті сили хотіли зняти з себе гріхи», – розповідає Світлана Чибирак.
Крім того, вважалося, що злі духи намагалися не дати священику пройти тричі навколо церкви. Тому батюшка ні в якому разі не мав оглядатися позаду себе. Для знищення нечисті палили ритуальні вогнища біля церков.
Після всенощної незаміжні дівчата дуже поспішали додому, бо вважалося, на скільки швидко дівчина йтиме, на стільки до неї спішитимуть свати.
Обов’язковим було вмивання родини крашанкою, щоб бути «красним» як яйце. А господар зі шматочками паски обходив все своє господарство, сповіщаючи про прихід Великодня та пригощав тварин.
Шкарлупи від яєць викидати заборонялося, адже вони були освячені. Їх або закопували на городі, або викидали на воду. Предки вважали, що пливучи по воді, шкарлупи досягнуть країни, де живуть рахмани і всі люди, які не мають календаря, дізнаються про те, що нарешті настав Великдень.
На саму Паску традиції ходити в гості не було. Переважно свято зустрічали в сімейному колі.
«Був такий звичай «першого стрічного». Хорошим знаком вважали, якщо до хати першим у гості заходив чоловік. Якщо ж завітала жінка – це не віщувало добра. Найбільше боялися, аби у двері першою не зайшла хвора людина, адже вірили, що у такому випадку хвороби переслідуватимуть господаря впродовж всього року», – зауважує Світлана Чибирак.
Проте у перший день Великодня обов’язково в гості до своїх хрещених батьків приходили похресники. Такий звичай, залежно від локальності, різнився. В деяких регіонах Волині навпаки хресні батьки ходили до своїх хрещеників і несли подарунки, які називали «волочебне».
На другий день Великодня обов’язково варили зелений борщ. Крім того, цей день називали «поливальним понеділком». Кожен хлопець «мав за честь» облити дівчину, особливо ту, яка подобається, водою з відра.
Ще однією особливістю було те, що на великодні свята прохід на дзвіницю був відкритим. Кожен охочий міг прийти і подзвонити в дзвони, вірячи, що таким чином розганяє нечисту силу.
Міщанська ж культура була трохи іншою. У Луцьку в ХІХ столітті була велика кількість населення єврейського та польського походження, в яких число святкування Пасхи не співпадало з православними. Тому кожна община святкувала по-своєму.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі