У Луцьку попрощалися з капітаном Національної гвардії Сергієм Овчаруком

Ірина Дімітрова

Автор(ка)

27 Листопада 2024, 17:01

552

Прощання з Сергієм Овчаруком

У Луцьку відспівали лучанина, офіцера, капітана Національної гвардії України Сергія Овчарука, який більшу частину життя присвятив захисту України. Церемонія прощання відбулася у середу, 27 листопада в храмі Преподобного Іова Почаївського.

Попрощалася із захисником кореспондентка Район.Луцьк.

Сергій Овчарук народився 26 жовтня 1992 року. Він розпочав військову службу в Луцьку у військовій частині Нацгвардії. Сергій закінчив Національну академію Національної гвардії України в Харкові. Після чого був розподілений у військову частину 3028. Захищав Україну під час проведення Антитерористичної операції.

Сергій Овчарук

На прощанні з воїном

«Чесний, справедливий воїн, завжди себе покращував. З перших годин повномаштабного вторгнення і до останньої секунди свого життя залишився вірний присязі, слову офіцера, що в нас час велика рідкість», – розповів брат захисника Василь Овчарук.

Однокласник військового Іван Савич розповів, що знає Сергія більше половини життя та зазначив, що він був надзвичайно добрий, справедливий, чуйний.

«Ми з ним п’ять років сиділи за однією партою і дружили. Він ніколи нікого не кидав у біді, перший пропонував допомогу. Тому у 2014 році він став на захист батьківщини і весь цей час присвятив службі, брав участь в АТО та здобув офіцерських фах. Нам не вистачатиме Сергія, але пам'ять про нього ми збережемо навіки», – розповів Іван.

Сергій Овчарук помер у лікарні Дніпра 21 листопада.

Вінки від друзів та родичів

Побратими простилися з Сергієм Овчаруком

Проститися із воїном прийшли побратими, друзі, однокласники, сусіди. Біля труни стояли згорьовані мати, батько, рідний брат, бабуся. На віці труни стояв коровай. В останню дорогу люди проводжали Сергія квітами, сльозами та молитвою.

Поряд з хрестом Сергія Овчарука стояли вінки зі скорботними написами: «Від хрещеного», «Від друзів», «Від брата» та інші.

«Зазвичай діти проводять батьків в останню дорогу. Так заведено, що молодший мусить ховати старшого. І зовсім неприродньо, коли батьки хоронять своїх дітей. Ми всі винні перед воїнами, бо вони роблять все, аби ми тут жили мирно. Якби не Сергій, не воїни на фронті, то ворог би вже топтав нашу землю. Перед кожним воїном на передовій ми мусимо схилити голову, особливо перед тими, хто віддав за нас життя. Ми сумуємо разом із родичами, побратимами і будемо молотися за його безсмертну душу. Сергій робив все для того, щоб ми були живі, а ми будемо молотися за те, щоб він жив в оселях Господніх», – промовив священник у своїй проповіді.