Загинув на Донеччині: у Луцьку попрощалися із захисником Віктором Степанюком

Лучани віддали останню шану загиблому захиснику Віктору Степанюку. 52-річний військовий загинув, захищаючи Україну на Сході.
У Кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відспівали лучанина Віктора Степанюка. Чин похорону почався о 10:45 у суботу, 25 травня. Попрощалася із захисником і кореспондентка Район.Луцьк.
Віктор Степанюк народився 4 грудня 1972 року, жив та працював у Луцьку, мав сім'ю та близьких. До лав ЗСУ вступив, отримавши повістку, на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 єгерського відділення 3 єгерського взводу 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону. Останнє бойове завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України сержант Віктор Степанюк виконував в районі села Уманське, що на Авдіївському напрямку.
Попрощатися із захисником зібралися рідні, друзі, сусіди та мешканці міста. Знайома загиблого Тетяна розказала, що Віктор був дуже відповідальним і потрібним чоловіком. За її словами, з дружиною Іриною Віктор зареєстрував шлюб після років спільного життя незадовго до своєї загибелі.
«Віктор працював, ростив дітей, жив з Іриною багато років, а як вручили повістку – то вони пішли і одружились. Він казав: «Раптом що зі мною – щоб у Іри та дітей проблем не було». Я тоді сказала, що він наче прощається», – поділилася Тетяна.
За словами знайомих військового, Віктор служив в армії ще за радянських часів, мав звання сержанта. 52-річний військовий місяць проходив підготовку перед відправкою на Авдіївський напрямок. Востаннє був вдома з родиною на Великдень, у короткій відпустці до свята.
Проповідь говорив Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Священнослужитель пояснив, що причиною загибелі Віктора, як і війни в Україні, – є російська ненависть.
«Багато, хто з нас, вивчав в школі та в університеті про три братські народи. Тепер ми вже знаємо, що не брати вони нам – росіяни, сибірський вовк їм брат. Тому, що віроломно прийшли на нашу землю, нищать нашу гідність. Не просто пам'ятки архітектури, не просто будинки, не просто мирне населення, – нищать саму українськість. Їм все українське ненависне. Ось ненависть Росії, вона виражається в смерті наших синів і дочок.
Віктор не мав би лежати в труні, він мав бути з рідними, але через російську ненависть був змушений йти захищати свою сім'ю, нас з вами, нашу Батьківщину. Це наша спільна скорбота, але близьким болить найбільше», – промовив Михаїл.
Проводжали бійця, ставши на коліна. Оркестр Прикордонного Волинського загону виконав Державний Гімн.
Поховали Віктора Степанюка у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Читайте також: Триває збір на дрон Mavic 3t для Шершнів Довбуша
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром