«Поклади руку на серце і посміхнись»: у Луцьку військовослужбовець провів акцію на підтримку військових з ампутаціями
-
-
>
-
>
-
>
913
У Луцьку військовослужбовець 3-ї штурмової бригади Євген Сивопляс провів акцію «Поклади руку на серце і посміхнись», яка має на меті привернути увагу людей до проблеми сприйняття військових з ампутаціями.
На перфоменсі побувала кореспондентка Район. Луцьк.
Під час акції, яка відбулася на Театральному майдані, Євген стояв без милиць із двома плакатами з надписами: «Поклади руку на серце і посміхнись», «Не відвертай обличчя, я не чудовисько».
«Я виходив у місто і побачив, що люди відвертаються від мене, опускають до низу очі, уникають контакту. І почав думати, що я, як якась потвора, чи прокажений. Відчув, що починаю ображатися на людей за те, що вони мене не приймають. Коли повернувся в лікарню, то подумав, що так не має бути. І тоді з’явилася ідея розповісти людям, чому так не варто робити», – каже Євген.
Він пригадує, що перший відеоролик з поясненнями як реагувати на військових з ампутаціями записав у залі реабілітації. Після того, як опублікував його у соцмережах, люди почали писати у коментарях, що просто не знають, як правильно поводитись і їм соромно.
Саме тому у Євгена виникла ідея у вільний від лікування час, організовувати акції на вулицях Луцька, щоб пояснити людям, як реагувати у подібних ситуаціях.
«Сьогодні уже друга моя акція. Першу ми проводили на минулому тижні. І тоді у мене був лише один плакат ««Не відвертай обличчя, я не чудовисько». А сьогодні тримаю плакат, який пояснює, як можна підтримати людей з ампутаціями – покласти руку на серце і посміхнутися. Хочу підняти цю тему на поверхню, аби більше людей звернули на це увагу», – розповів військовий.
Євгену допомагає Андрій Осадчук з дружиною Аллою. Хлопець теж проходить реабілітацію після того, як потрапив у ДТП.
«Підтримав Євгена, бо вважаю, що такі акції потрібно підтримувати, аби люди не опускали очі, коли бачать людей без кінцівок. Для військових дуже важко сприймати таку поведінку. А коли людина їм посміхнеться, обійме вони відчувають підтримку», – каже Андрій.
Перехожі, Сергій та Наталя, які посміхнулися, побачивши Євгена з плакатом кажуть, що для них люди, які втратили кінцівки нічим не відрізняються від інших. Тому не є проблемою обійняти їх, чи посміхнутися їм при зустрічі.
«Акції такі потрібні. Бо вони зближують і не залишають байдужими. Я завжди говорю своїм дітям, що людей з ампутаціями ми будемо бачити більше, адже в країні війна. Вони нічим не відрізняються від нас», – каже Наталя.
«Люди з інвалідністю, з ампутаціями кінцівок мають бути інтегровані у суспільство. Під час війни вони не мають відчувати відчуженості. Якщо говорити на рівні держави, то звісно потрібно створити певні умови для таких людей, налагодити інфраструктуру, працювати над покращенням безбар’єрності», – каже Сергій.
Під час проведення акції до Євгена підходили люди, які обіймали його, усміхалися та висловлювали свою підтримку.
«Я не буду зупинятися. Йтиму далі. Хочу знайти однодумців, небайдужих людей, з якими разом будемо «лупати скелю». І надалі буду влаштовувати подібні акції. Наприклад, планую пройти центральними вулицями Луцька з відеооператором. Будемо знімати відео і оцінювати як реагують на мої плакати, а потім будемо відслідковувати реакції людей», – ділиться планами на майбутнє Євген.
Читайте також: Позивний Дружина: у Луцьку діє проєкт, що допомагає дружинам військових
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
