У Луцьку лікується пастор із Маріуполя, який 295 днів був у російському полоні

У перший день повномасштабного вторгнення 65-річний Анатолій Волошин з Маріуполя Донецької області, який був пастором однієї з церков, вступив у тероборону, склав присягу і взяв до рук зброю.

У березні 2022 року чоловік отримав поранення, а у травні того ж року потрапив російський полон, де пробув 10 місяців. Анатолій Волошин, який зараз проходить реабілітацію в одному з госпіталів Луцька, розповів про життя у довоєнному Маріуполі, поранення та перебування у полоні, а також про капеланську місію, яку не покинув після пережитого. Про це йдеться в сюжеті Суспільного. 

«Я українець і серце моє в Україні. Як би там, хто там би не казав, що зрадив Батьківщину. Батьківщина там, де твоє серце», – каже Анатолій Волошин, який народився в Росії, у 5 років з батьками переїхав жити в Україну.

З 1977 року і до повномасштабної війни чоловік жив і працював машиністом бульдозера в Маріуполі Донецької області. 

«Було місто схоже на європейське. Якби не прийшла «визвольна орда», то Маріуполь змінювався б на краще», — говорить він.

З 35 років Анатолій Волошин був пастором однієї з маріупольських протестантських церков.

З 2014 року, за словами Анатолія Волошина, у Маріуполі було чутно вибухи, адже за 20 кілометрів проходила лінія розмежування. 23 лютого 2022 року надвечір після гучної канонади чоловік записався у місцеву тероборону.

«Я розумів, що йде навала, бо ці нелюди прийшли й почали стріляти. Тому вирішив, що буду захищати Україну. 62 роки мені було, як я склав присягу і взяв в руки зброю», — пригадує пастор.

У перші дні та тижні повномасштабної війни чоловік працював на екскаваторі. Каже: під постійні звуки вибухів копав по ночах траншеї на околицях Маріуполя: «Світла взагалі не вмикали й навпомацки копав. Не видно було нічого. Але й страху ніякого не було. За себе не переживав — вб’ють, так вб’ють».

14 березня 2022 року Анатолій Волошин ввечері повертався з завдання, коли біля авто неподалік воріт Азовсталі розірвався снаряд. Він отримав поранення й дивом залишився живим.

«Мені поранило руку, розірвало м'язи, але кістки не пошкодило, — каже чоловік. — Осколок зайшов у груди, зламавши ребра, але зупинився за кілька сантиметрів від серця. Лікарі, коли зробили мені операцію і віддали цей осколок, сказали, що я народився в сорочці».

Після поранення Анатолія Волошина перевезли в бункер Азовсталі. Там пастор пробув до 17 травня, дня, коли потрапив у російський полон.

«Прилітати почали дуже потужні бомби, і підвали, бункери ходили, як корабель на хвилях. 17 травня нам кажуть, що прийшов наказ Головнокомандувача скласти зброю для того, щоб зберегти життя і вийти в полон», — розповідає чоловік.

З 18 травня 2022 року Анатолій Волошин перебував в Оленівці. Через три тижні його перевезли у тюрму Луганської області.

«Там українці працювали, але оці, «перевзуті». Коли ми їхали по Луганській області, я бачив, що там розруха повна і з 2014 року стоять ці будови розбиті. І вони не відновили нічого. Все як було, так і залишилося», — каже експолонений.

У російському полоні пастор був 295 днів. Навіть там, зізнається, не втрачав віри й надії, а ще – морально і психологічно підтримував українців, з якими довелося перебувати у неволі.

З російського полону Анатолія Волошина звільнили торік у березні. Чоловік вже переніс дві операції на руці, зараз проходить реабілітацію у Луцькому госпіталі.

«Ні про поранення, ні про полон не шкодую. Я пішов би все одно. Переоцінки великої в мене немає. Я сприйняв це, як науку, і зрозумів, де є друзі, рідні, а де вороги», — зізнається пастор.

Анатолій Волошин каже: після пережитого пасторської місії не покинув. Тепер у складі капеланського батальйону «Маріуполь» підтримує військових на передовій.

«Торік їздили під Лиман, в той край, де Слов'янськ, Краматорськ. Там допомагали бійцям. Молюсь за всіх хлопців, які захищають Україну. Бажання, щоб все це скінчилося якнайшвидше», – додав Анатолій Волошин.