Навчанням і розвитком дитини займалася всі сімʼя: історія найстаршого вихованця луцької організації «Даун-синдром»

21 Березня 2024, 15:48

445

Сергій Тимощук

Лучанину Сергію Тимощуку – 38 років, він є найстаршим вихованцем громадської організації «Даун-синдром», яка працює у Луцьку майже 20 років.

Як розповіла Суспільному голова громадської організації Олена Мельник, у Луцькій громаді є 60 родин, які виховують дітей із синдромом Дауна.

Матір Сергія Світлана Тимощук каже: про діагноз сина їй повідомили ще у пологовому. Відтоді життя родини змінилося кардинально.

«Спершу мені було важко. Але, коли я взяла його на руки, він маленький, гарненький такий, я відчула, що його треба любити, оберігати, і з того часу ми віддаємо всю любов, яку можемо. Ми його ніколи не ховали від людей, я гуляла з ним по вулицях, бувало, що відчувала всякі погляди зі сторони людей, але не зважала на це», – розповідає жінка.

Нині Сергій самостійно може впоратися із більшістю хатніх справ. Каже: щоранку готує каву собі та рідним. Це – одне з його улюблених занять.

Зі слів Світлани, коли Сергій був маленьким, інформація про синдром Дауна була малодоступною. Навчанням і розвитком сина займалися усією сім’єю.

«Не було ніякої допомоги: ні психологів, ні вчителів, що могли мамі підказати, як це. І я вирішила, що буду його вчити сама. Треба було підмести хату – я гукала Сергія. Казала: «Дивися, в нас сміття, так? Так. Треба підмести». І він біг і приносив віник», – пригадує матір.

Сергій говорить: йому подобається відвідувати громадську організацію «Даун-синдром». там він має змогу малювати, танцювати і займатися спортом.

Як розповіла матір, відвідування громадської організації, численні заняття і спілкування з однолітками допомогли її сину.

«Він мені раніше казав: «Мам, чого в мене немає багато друзів?». Він не повністю закінчив школу, ми до п’ятого класу дійшли, він букви знає, цифри. Потім він дуже почав сліпнути, переніс операції важкі. І коли в організацію я його привела, то він познайомився з багатьма дітьми, і каже: «Мама, вони такі, як я – сонечка», – пригадує жінка.

Одне зі спрямувань роботи громадської організації «Даун-синдром» — допомога повнолітнім, які теж відвідують заняття та мають змогу соціалізуватися.

«Якщо діти шкільного віку у нас ще десь задіяні, то молодь, яка закінчила школу, це вже велика проблема, їм немає куди піти, крім як до нас в організацію. У нас працює програма денного догляду, це коли соціальні працівники працюють з молоддю 4-5 годин декілька днів на тиждень, для них організовані різноманітні заняття, гуртки», – говорить Олена Мельник.