Найкраща подяка – якби менше смітили: як у Луцьку працює двірниця Світлана Майко

Світлана Майко чотири роки працює двірницею у ЖКП №3. 

Щодня наводить лад у шести дворах на вулиці Генерала Шухевича у Луцьку. Суспільному жінка розповіла: раніше працювала водійкою тролейбуса, а згодом – пекаркою. Має понад 30 років стажу.

Після виходу на пенсію 64-річна жінка вирішила стати двірницею, бо за станом здоров'я не може повернутися на колишні місця роботи. А пенсійної виплати на прожиття, з її слів, не вистачає.

«Зайдеш на базар і за 500 гривень вже нічого не купиш. В торбі немає що нести. А хочеться ж і онукам щось купити», — розповіла Світлана.

У 2005 році Світлана працювала у тролейбусному ДЕПО на посаді водійки тролейбуса, коли почалися проблеми зі здоров'ям. Каже, що після хірургічного втручання на хребет лікарі не рекомендували працювати за кермом. Довго стояти на одному місці жінка теж не може. Каже, щоб добре почуватися, мусить рухатися.

«Заборонили будь-яку вібрацію на хребет. Я пробувала сідати за кермо, але нічого не виходило. Ноги дуже боліли. Тоді в центрі зайнятості перевчилася на пекаря. Працювала пекарем, на кондитерській торти робила», – говорить жінка.

Світлана Майко щодня на роботі із 8 ранку. Каже, що свою дільницю із шести дворів зазвичай встигає прибрати за три години, бо дуже швидко ходить. Щоправда, коли сезон косіння трави, обрізання дерев й кущів або прибирання листя, то на роботі до обіду.

«Я не працюю, а, можна сказати, ходжу на прогулянку. Бо вдома якби так сиділа, то куди? На базар пішла, з базару прийшла. В якийсь магазин заглянула, а далі? День пройде, скучно. Та й сусідка запропонувала, і я пішла», — каже Світлана Майко.

За свою роботу, каже жінка, отримує мінімальну заробітну плату. Жодного разу за чотири роки не отримувала премію. Зізнається, що за цей час «легка прогулянка» дає про себе знати. Після роботи відчуває сильну втому.

«Кожен свою дільницю сам веде. У відпустці через день, чи раз-два на тиждень прибираєш те сміття. В мене відпустка залишилася 14 днів ще за той рік. Немає як їх взяти. То сінокіс, то зима прийшла, і не виходить», — розповіла двірниця.

Найбільше сміття на дільниці, каже Світлана, доводиться прибирати після вихідних. Найчастіше — це фантики з-під цукерок, коробки з-під дитячих соків, цигарок, пляшки з-під пива та горілки.

Зі слів двірниці, видно, що пляшки лучани викидають з вікон чи балконів, бо лежать під будинком. Незвичною знахідкою Світлана називає шприц із невідомою речовиною, який виявила під час прибирання своєї дільниці.

«Я подзвонила в поліцію, приїхали хлопці, і я їм показала, де. Вони той шприц забрали. Там якась ще біла рідина була, пів тюбика», — пригадує жінка.

Ще одна знахідка, після якої двірниця вирішила викликати поліцію — паспорт громадянина України. У ньому було зазначено місце прописки власника на вулиці Кузнєцова, якої в Луцьку давно немає.

«Вони знайшли того мужчину. Він мені дзвонив, що то його паспорт. А вчора ходила на чужу дільницю, то знайшла банківську картку. Буває часто, що знаходжу картки. Тут поруч банк, то я туди заношу», — говорить Світлана Майко.

Під час прибирання у дворі, біля дороги, двірниця знайшла іконки в автомобільному скаті. Припускає, що хтось із власників автомобілів їх туди викинув. Що з ними робити, Світлана поки не знає, бо на смітник виносити не хоче. Залишила на місці.

Світлана каже, що місцеві мешканці з вдячністю ставляться до її роботи. Було, що одна жінка подала письмову подяку в ЖКП №3 за старання двірниці. За це на роботі їй вручили подяку.

«Працює тяжко, що тут казати? Й старається, щоб чистенько було на її дільниці. Дуже дякуємо таким людям, як вона, бо ж не кожен хоче робити таку брудну роботу», — розповіла місцева мешканка Галина Климчук.

Найкращою подякою, розповіла двірниця, для неї було б якби лучани менше смітили й доносили своє сміття до урн.