Вареники на Марсі: донька луцького АТОвця розповіла, як варто відзначати День перемоги

Лучанка, донька героя АТО Вікторія Климчук поділилася у Facebook думками щодо відзначення Дня Перемоги та розповіла про значення цього дня для неї.

Допис дівчина оприлюднила у мережі у вівторок, 8 травня. Текст допису подаємо без змін.

«Останні роки 8-9 травня мене супроводжує одна єдина думка: невже у 2018 (!) році, за 73 роки після закінчення Другої світової, українське суспільство досі живе тим самим нафталінним дискурсом? І я маю на увазі не лише примітивне папєдабєсіє якихось псевдо-ветеранів чи відрижок «русского мира», фільми типу «В бой идут одни старики» цілодобово по Інтеру + концерт з Кобзоном як бонус. Я маю на увазі набагато більш глибинні моменти.

Як те, що сучасне українське суспільство досі ведеться на російську парадигму вічної боротьби комуністів проти нацистів. І ви обов‘язково маєте обрати сторону. Якщо ти партіот і, не дай Боже націоналіст, дуже ймовірно, що на тебе повісять страшний ярлик «нацик» чи «фашик». Тобто будь-яка демонстрація націоналістом своїх поглядів типу маршів Нацдружин чи якоїсь смолоскипної ходи супроводжується оцінками типу «от, і Третій Рейх так починався».

І це не справа в емпатії ти історичній пам’яті, типу «ми все ще не забули жахів концтаборів/сталінських таборів» і зробимо все, щоб «ніколи знову». Це зовсім не про те! Навішування таких ярликів свідчить про те, що їхні «вішальники» зовсім не усвідомлюють масштабів жахів, які робились тоді в Європі. І не треба «це перший крок до...». Це не крок. От взагалі. Бо нині вже зовсім інший історичний контекст. Так само, якщо ви реально думаєте, що ті олігархи, які сиділи колись в Раді в комуняцькій фракції в годинниках за десятки тисяч доларів - це були тру комуністи, то ви теж помиляєтесь. Всього цього вже давно немає. Поняття «комуністи» і «нацисти» існують, але зараз вони абсолютно порожні, бо не мають втілення в реальності. Навіть ті, хто зараз називають себе «комуністами» - просто проросійські і все.

Це вже не про вивчення уроків історії. Всі вже їх давно засвоїли, обсмоктали з усіх можливих боків, написали мільйони наукових праць, побудували сотні музеїв, зняли тисячі фільмів. І після цього всього, якщо за 73 роки окремі суспільства так і не усвідомили, що будь-який тоталітаризм та диктатура (не важливо, нацизм це, фашизм чи комунізм) - це зло, то лишіть їх спокійно деградувати та блокувати Ютуб, Телеграм і Гугл.

Так само недоречними здаються мені порівняння російсько-української війни на Сході і Другої світової. Ну, камон, не те століття, не ті сторони конфлікту, не ті ідеології, не те все. Це як порівнювати сливку і алюмінієву трубу. Взагалі непорівнювані речі. І ті, хто ведеться на російський дискурс «вічна боротьба комуністів проти фашистів», застаріли якраз на 73 роки. Так само, як бажання обов‘язково визнати якусь зі сторін того конфлікту трішки кращою. Там не було кращих. Два рівновеликих зла.

Обсмоктування одних і тих же тем у травні, невже це потрібно культивувати у суспільстві? Коли Tesla летить над землею, в Японії збираються запустити 5G, поряд з вами в кафе сидять молоді фрілансери, які не знають, що таке офіс чи кабінет і які працюють з людьми за тисячі кілометрів від них, коли існує криптовалюта, а ви все ще роздаєте ярлики: «нацики», «комуняки»? Жити поняттями 73-річної давнини означає там і лишитись у своєму розвитку. І те, що поруч з вами досі живуть ностальгуючі за СРСР, не означає, що потрібно вестись на їхні хворобливі фантазії та заглиблюватись у їхній, давно не існуючий, світ. 

Я вважаю, що для розвитку будь-якого суспільства потрібно жити теперішнім і дивитись у майбутнє.

Я впевнена, що колись ми подолаємо російську окупацію Сходу і Криму, це буде перемога, за яку мій тато, серед інших Героїв, віддав життя. Але якщо мої правнуки замість того,щоб летіти на канікули на Марс, будуть натирати орден «За Мужність» мого тата і в якомусь міжпланетному ФБ будуть називати марсіянина «сєпаром», я буду зовсім не рада. Бо ж буду чекати їх на Марсі з баняком вареників, які холонуть», – написала Вікторія Климчук.

Читайте також: Квіти, медалі та ветерани: у Луцьку відзначили День Перемоги.