Революція Гідності: хроніка вирішальних днів протесту у Луцьку

Десять років – це чималий проміжок часу. Відтоді вирішальні події історії України вже встигли призабутися. Комусь же вони й зовсім мало відомі, адже нинішні юні патріоти тоді були дітьми.

Район.Луцьк пропонує пригадати кульмінацію Революції Гідності у Луцьку. Трагічні й водночас знакові події у відстоюванні української державності.

Революція гідності або Євромайдан – політичні та суспільні зміни в Україні з 30 листопада 2013 року до лютого 2014 року. Події розпочались протестом громадян проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів. Акцію розпочали 21 листопада 2013 року, бо політичне керівництво країни на чолі з президентом Віктором Януковичем відхилилося від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію. 

Читайте також: День, який вшановує жертовність і відвагу: пам'яті Героїв Небесної Сотні

18 лютого

18 лютого – початок завершального і водночас найкривавішого етапу Революції Гідності, коли від рук силовиків «Беркуту» загинуло близько сотні активістів Євромайдану. 

У цей день у Луцьку всеукраїнське обʼєднання «Майдан» оголосило про масові збори чоловіків для участі в Євромайдані.

«Луцький Євромайдан оголошує термінову мобілізацію на Київ! Усі чоловіки, які готові їхати до столиці й брати участь в активній боротьбі за Україну», – йшлося у повідомленні. 

Для активістів у Києві лучани збирали гроші та бронежилети.

Читайте також: Майдан, який не переболів: спогади лучан 

Близько 16:00 на Театральному майдані міста розпочалася акція протесту проти дій силовиків у Києві. Тоді один зі співкоординаторів Майдану Ігор Гузь розповів, що дії всіх сил мають бути скоординовані з київським штабом задля уникнення провокацій.

Ввечері цього ж дня співачка Лама, попри події в країні, виступила у Палаці культури Луцька з концертом, який перервали активісти.

«На майдані вмирають зараз люди, а в вас тут концерт... Просимо усіх розійтись», – заявили вони.

19 лютого 

День 19 лютого 2014 року увійшов в історію Луцька як переломний момент і один із найгарячіших днів під час Революції Гідності у місті.

Саме тоді тисячі людей вийшли на місцевий Майдан, збурені жорстокістю і беззаконням силовиків на столичному Майдані.

Вночі активісти «Правого сектору» та Самооборони, обурені подіями у Києві, розгромили офіси Партії регіонів та Комуністичної партії України у Луцьку.

Потім мітингувальники взяли штурмом управління МВС області. Міліціянти зустріли їх світло-шумовими гранатами, і тоді лучани перейшли до дій: розбирали бруківку просто біля управління і жбурляли її у вікна та фасад. Вже незабаром в хід пішли й коктейлі Молотова: від них загорілося кілька кабінетів у приміщенні.

Протестувальники вимагали відставки тодішнього керівника волинської міліції Олександра Терещука. Після недовготривалого опору міліції, яка намагалася втримати свої позиції газом, травматичною зброєю та шумовими гранатами, люди утворили живий коридор, по якому пройшлися обеззброєні міліціонери.

Трохи згодом у приміщенні управління виявили й чинного на той час голову ОДА Олександра Башкаленка. Його доправили на сцену Майдану, прикували там кайданками та вимагали заяви на звільнення, яку Башкаленко вперто і категорично писати відмовився. Після відмови це зробити його облили водою.

Тодішній міський голова Луцька Микола Романюк закликав роботодавців відпускати своїх працівників на мітинги.

«В час, коли на київських пагорбах проливається кров, звертаюсь до всіх членів територіальної громади із закликом об’єднати свої зусилля на захист національної державності. Керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності прошу не перешкоджати здійсненню лучанами своїх законних прав та надавати їм посильну допомогу і сприяння у виявленні їх громадянської позиції», – написав він.

20 лютого

«Ну що ж, у новий день Луцьк входить більш-менш революційно-мирно. Проїхалась всіма революційними «точками». 

1. Театральний: великий екран, кілька десятків людей, все спокійно, трохи шумить дітвора, є намети, там чергують. 
2. Палац культури: тут автомайданівці й Правий сектор, хлопці в обмундируванні, чекають виїздів на Київ, тут потрібні люди з авто, бо ви знаєте, яка ситуація з бусами, зголошуйтесь, хто має легкові машини, і везіть хлопців, вони готові. 
3. УМВС і прокуратура: кілька десятків хлопців, хочуть бутербродів і чаю (дівчата, підвозьте, вони того варті!), там потрібні люди на чергування, бо хлопців малувато, плюс недавно хтось намагався розібрати ту барикаду перед УМВС, але обійшлося, зараз все добре.
4. Лідавська: дуже гарна атмосфера, в людей є чай і кава, але нема окропу (кип'ятку), підвезіть, будь ласка, плюс на ніч люди є, і на ранок завтра є, але чергування все одно потрібне, і люди теж.
5. Волинська ОДА: є люди, кухня і медики працюють, завтра тут відбуватимуться різні події, про що всіх буде повідомлено, наразі тут спокійно, можете продовжувати записуватись у волонтери на кухню і в охорону.

Під СБУ нема нічого, світло у деяких вікнах світиться», – так написала у фейсбуці про ранок 20 лютого у Луцьку активістка та журналістка Марія Доманська.

Цього дня у Луцьку сталося кілька важливих подій. Тодішній голова Волинської облдержадміністрації Олександр Башкаленко звернувся до громадян.

«Звертаюся до вас у цей складний і напружений для країни час із проханням зберігати спокій і не піддаватися на радикальні заклики до насилля і кровопролиття. Насиллям не можна вирішувати долю країни! Збройне протистояння, до якого провокує опозиція, призведе лише до нових жертв. Треба негайно припинити криваве протистояння!

Досить батькам втрачати на барикадах своїх дітей. Загиблих не повернеш, але ми можемо зупинити подальшу безглузду бійню.

Тому прошу вас, мої земляки, не давайте приводу радикальним силам втягнути мирних людей в громадянську війну. Не їдьте на Майдан у центрі столиці, не йдіть на поводу місцевих політиків, які жертвують життями простих людей заради своїх амбіцій. Не пускайте дітей проливати кров за чиїсь політичні інтереси.

Усі ми вже стали заручниками ситуації, коли радикали палять офіси, адміністративні будівлі, приміщення органів влади. Де гарантія, що завтра не горітимуть машини, житлові будинки, школи? Тому прошу волинян відмовитися від масових акцій протесту, щоб зупинити безглузді сутички.

Закликаю сторони конфлікту до мирного врегулювання і переговорів. Усі радикально налаштовані озброєні протестувальники мусять отямитися і скласти зброю. Не повинні страждати прості українці по обидві сторони барикад. Будь-який конфлікт можна й потрібно врегульовувати лише мирним шляхом, без насильства та кровопролиття», – йшлося в його заяві.

Випереджаючи події, додамо: вже за два дні зʼявиться й інша його заява про те, що Волинський обласний осередок Партії регіонів припинив існування.

Цього ж дня у Луцьку створили комітет громадської безпеки та відновили ГО «Варта порядку», учасники яких патрулювали вулиці міста вже в той же вечір. За день до «Варти порядку» зголосилося вступити майже дві тисячі добровольців.

20 лютого стало відомо про загибель на майдані у Києві двох волинян – 21-річного лучанина Василя Мойсея та 23-річного уродженця Нововолинська Сергія Байдовського. 

Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській Василь Мосей отримав поранення в груди снайперською кулею. Хлопця не врятував цивільний бронежилет. Помер від отриманих травм у київський лікарні №17. Сергій Байдовський загинув теж від вогнепального поранення. 

21 лютого

Ранок 21 лютого у Луцьку розпочався із громадської панахиди за загиблими учасниками Революції Гідності. Тоді у ній взяли участь представники різних конфесій, а службу очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Увечері понад сотня людей прийшли на луцький Майдан і запалили свічки на знак скорботи за полеглими на Майдані у Києві.

22 лютого

22 лютого Луцьк попрощався із нововолинцем Сергієм Байдовським, який навчався у Луцьку. Провести Героя в останню путь прийшли тисячі лучан. Його поховали у рідному місті.  

23 лютого

23 лютого відбувся похорон Василя Мойсея, чиє імʼя зараз носить луцький проспект. 

На Театральному майдані знову зібралися тисячі.

Вулицями міста пройшла похоронна процесія. Під траурні мелодії духового оркестру побратими несли тіло юнака до меморіального комплексу «Вічна Слава», де відбувся траурний мітинг. 

Першому надали слово командирові Волинської сотні, депутату міської ради Павлу Данильчуку. Він не міг стримати сліз співчуття за загиблим побратимом, адже їхня сотня складалася з молодих патріотів, яким належало зробити ще багато добрих справ. Він вибачився перед родиною загиблого за те, що того нещасного дня не міг бути поруч із Василем. Василя Мойсея поховали на меморіальному комплексі «Вічна Слава». 

Цього ж дня луцькі «беркутівці» привселюдно на колінах просили вибачення перед людьми та написали заяви на звільнення.