«Монтеккі чи Капулеті»: лучанин розповів про оригінальні відвідини Верони

Лучанин Володимир Павлік поділився в мережі читанням оповідання «Монтеккі чи Капулеті» зі збірки «Овації, або замальовки з натяком».

«– Що таке щастя? –  чи не риторичне питання?

Ми не раз чуємо, що сенс життя у тому, щоб бути потрібним людям, родині, досягати вершин у самовдосконаленні, а також у справах бізнесово-локальних, та й у глобально-світових процесах розвитку людства...

Інтерпретацій безліч, особливе місце серед них посідає тема кохання, але безперечно, що важливою складовою цього філософського поняття для особистості є заняття улюбленою справою, що дає можливість самоутвердження, відчуття незалежності та творчого повноцінного самовираження...

Пригадую, що у випускному класі писав твір на тему – «Ким я хочу бути?» І що думаєте – ким я планував стати? Цілком серйозно мріяв займатись організацією виставок наших досягнень нашої країни, тобто, Радянського Союзу, за рубежем...  Якось так сформулював свою мрію.

Легендарний співак-поет Володимир Висоцький колись відповів на питання – чи хоче бути знаменитим? – «Хочу і буду!». Щось подібне можу сказати й про себе: займаюсь усе життя тим, чим хотів! Про чисельні проекти, які мені щастило (бо дуже хотів!) втілювати у реальність, поділюсь іншим разом: це і оздоровчі, і туристичні, і спортивні, і спілкувальні, і культурні, рекреаційні і бізнесові...

Найцікавіша ж та найпривабливіша, як на мене, сфера діяльності – це народна дипломатія, результати якої  інколи результативніші від офіційної... Саме ця діяльність надає простір для творчого вдосконалення і дає найбільше задоволення! Один з найпотужніших проектів сформатувався як Міжнародний проект культурно-професійних обмінів.

Наступного разу довідаємося про цікавинки цього унікального у своєму роді проекту, який живе ось уже... п'ятнадцятий рік!!! і завдяки якому три тисячі українських фахівців познайомились з колегами та їх діяльністю у 17 країнах! Судді і адвокати, нотаріуси і юристи, стоматологи і фармацевти, архітектори і ветеринари не просто набувають професійного досвіду та діляться фаховою інформацією, вони отримують гарні емоції від суто людського спілкування, від пізнання традицій та звичок інших народів, зрештою, взаємоінтегруються у загально-цивілізаційний мультикультурний простір... У рамках цього проекту відбувається, вірніше, проживається багато різних історій, але, яким би серйозним не був проект, цікавих історій, про які можна згадувати з посмішкою, відбувається також немало. Це й не дивно, адже в подорожах проходить якась частинка життя, тому тут є місце і відкриттям, і пізнанню нового досвіду, і дружнім стосункам, романтичним проявам і побутовим приколам... ну, і, звичайно ж, гумору.

Зовсім недавно у рамках мегапроекту було заплановано три поїздки з відвідуванням колег юристів у Іспанію. Одного разу цікавий формат дружніх зустрічей запропонували у Колегії адвокатів Барселони, іншого разу нас запросили до Верховного суду Каталонії, а у завершальному третьому юридичному десанті нас уже чекали в Адміністративному суді... Сформувалась перша делегація для поїздки у Барселону досить оперативно, тим більше програмою було передбачено після ділових зустрічей відпочинок на морі... літо ж!

 Зазвичай, листами інформую учасників проекту про терміни поїздки та складаю програму перебування, пересування, споглядання, відпочинку й таке інше. Маршрут до іспанського узбережжя Адріатичного моря Коста-Брава (Дикий Берег) і до Барселони обіцяв приємно захопити туристів.

Розробляючи його, подумав, що варто відвідати найромантичніше місто у світі, яке є меккою для закоханих... Верона притягує до себе романтичним магнетизмом та духом кохання... «Немає повісті сумнішоі у світі, ніж повість про Ромео та Джульєтту» – писав Вільям Шекспір.

Отож, вношу у програму зупинку у Вероні, екскурсію містом та відвідування легендарного дворика зі знаменитим балкончиком, на який вибігала Джульетта до свого коханого Ромео... Передбачаючи специфічний ефект від занурення в атмосферу романтики, від знайомства з історією кохання, подумалось: чи не підсилити ефект живим спілкуванням з людьми цього міста, котрі гіпотетично могли би бути нащадками відомих аристократичних родин чи хоча би їх представниками, описаних у бесмертному творі? А чому ні?

 Зазначаю у програмі, що після екскурсії Вероною у вільний час буде смакування кави з представником роду Капулетті і подумав – може, краще Монтеккі? Порадився з товаришем, який сказав, що йому краще звучить Капулетті. Гаразд, нехай буде Капулетті . Так і записав у програмі.

І ось ми в дорозі. 35 юристів, представників різних областей, виїхали зі Львова, погуляли Будапештом, освіжились в озері Балатон, пообідали в австрійських Альпах і третього дня в'їхали в сонячну Італію. Верона зустріла прекрасною погодою та п'янким ароматом літа. Тисячі людей, прогулюючись, немов пливуть площами і вулицями Верони, насолоджуючись середньовічною архітектурою, амфітеатром-ареною з прекрасною акустикою, на якій до сьогодні виступають гранди «бель канто» та світові зірки шоу бізнесу. Але майже усі маршрути обов'язково приведуть вас у дворик Джульєтти. Мільйони людей читають, переймаючись палким коханням юних італійців, і вірять! І правильно! Закохані та просто романтики з усього світу пишуть листи Джульеті, передають записки, просять поради, отримують відповіді... і вірять! Десятки тисяч приїздять щороку і залишають свої послання та прохання, протискуючи їх у спеціальну щілину в будинку, записками також завішені усі стіни дворика. Це щось неймовірне, справжня феєрія почуттів та сподівань!

Бронзова ж Джульетта, встановлена у дворі під балконом, витримує неймовірні навантаження від бажаючих сфотографуватись «разом з нею». Треба бачити це дійство, коли ледь не кожен норовить «на щастя» потерти ії бронзові груди та обов'язково покласти руку на тендітне плече аби зробити селфі, в обіймах легендарноі Джулі. Отак, погостювали – немов Ромео у Джульетти, та йдемо далі.

Оголошую нашій групі, що збір біля автобуса та виїзд до Мілана через дві години. А поки – самостійне знайомство з містом, сувеніри, кава. І тут підходить до мене суддя із Харківської області і запитує: «Володимир, а що нам скажеш з приводу кави?» «Сергію, усе нормально» – відповідаю і повторюю: «Ми маємо 2 години вільного часу, можна погуляти, поїсти, попити кави». Сергій не задовольнився і каже «То ми п'ємо каву з представником роду Капулетті чи ні?» І по його вигляду я зрозумів, що поступив необачно, коли вирішив пожартувати та анонсував каву з Капулетті. На мої пояснення, що це був такий мій гумор, що, дійсно у Вероні ми могли би навіть випадково натрапити на когось із нащадків або Монтеккі або Капулетті, Сергій відповів: «Володя, а ти не маєш бажання піти це нашим жінкам пояснити, я тебе розумію, але судді прочитали у програмі про спільну каву і чекають на Капулетті». Звісно, я ВИБАЧИВСЯ, пояснив, як міг, що невдало пожартував, а у самого думка вже про наступну подорож, яка пройде тим же маршрутом і там у програмі... правильно ви подумали – «Кава з Капулетті», адже програма уже давно розіслана.

Запитую гіда про гарну кав'ярню і прошу свого приятеля Анатолія порадитись щодо ситуації за горнятком кави. Побачивши, що я не на жарт розгублений, гід на всяк випадок порекомендувала нам одну гарну оригінальну винну лавку, де продаються прекрасні вина від виробників. Я був дуже вдячний йому за вчасну рекомендацiю!!! По-перше, вигляд цього магазинчика – як на старовинних листiвках, складалось враження, що перемiстився у часi рокiв так на 200 назад, по-друге, вина можна куштувати разом з гастрономічними смаколиками до вина, а якщо купуєш після дегустації, то дегустацію не оплачуєш, по-третє, власник магазину, він же і сомельє, і гарний співрозмовник.

Ми з Анатолієм та ще з двома колегами із делегації ні на мить не пожалкували, що завітали до «винного раю».

Ми підняли собі настрій, пожартували з власником, придбали кожен по парочці пляшок елітного напою і тут мені прийшла ідея: «Франческо, – звертаюсь до веселого, семидесятилітнього підтягнутого сомелье. – Ти ж, мабуть, із роду Капулетті?» Той здивовано глянув на мене і в його очах майнуло питання: з чого я це взяв? «Ну, це ж теоретично можливо, що тут хтось може бути представниками роду Капулетті чи Монтеккі? Яким чином вони його представляють та у якій якості, то вже інше питання»...

Після недовгої паузи та... ще одного келиха прекрасного італійського вина кажу Франческо, що через два тижні буду знову у Вероні з групою, то могли би відвідати його заклад, організувати дегустацію, та й вина придбаємо і підморгую йому: «То що, зможеш бути Капулетті?»

Красень-італієць думав недовго в передчутті гарного виторгу, та й зустрічі з гарними українськими жінками. Впевнено відповів – «Сі!», тобто, ОК по-нашому. Ось так, несподівано Франческо відкрив нову сторінку у своїй «біографії». Наступні ж відвідини нашими делегаціями його унікального магазинчику приносили взаємну користь і задоволення від спілкування.

Спільні фото на згадку з представником роду Монтеккі, чи то Капулетті, жарти, уроки італійськоі у винний лавці, історичні екскурси, визнання дружби і гарні компліменти та побажання надовго залишаться у спогадах!

І хоча натякалося, що Капулетті наш – вигаданий, все ж усім хотілося вірити у нього справжнього, як вірять у Ромео і Джульетту, настільки емоційно і оригінально Франческо вписувався у нашу програму...»

Читайте також: «Туристи – нудисти»: як волинян розхвилювали оголені угорські дівчата

Активний лучанин вже два десятиліття організовує «народну дипломатію». ІНТЕРВ'Ю