Залишилось четверо дітей: Луцьк попрощався із захисником Анатолієм Петруком
-
-
>
-
>
-
>
1321
У Луцьку попрощалися із загиблим бійцем штурмової бригади Анатолієм Петруком.
Відспівали військового у неділю, 28 січня, у Кафедральному соборі Святої Трійці. Церемонія прощання почалася об 11:00. Попрощалася із бійцем і кореспондентка Район.Луцьк.
Лучанин Анатолій Петрук народився 9 жовтня 1980 року. За словами друзів, чоловік мав дружину та чотирьох дітей, працював за кордоном. Та повернувся, аби стати на захист України.
Анатолій служив у лавах ЗСУ на посаді головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону матеріального забезпечення. Побратими з великою повагою ставилися до нього, на прощання до Луцька приїхало багато товаришів по службі.
«Анатолій був взірцем для особового складу штурмової бригади та хорошим командиром. Його основні слова завжди були: «Тримаємо стрій!». Його дуже поважають, всі його знають, ви самі бачите: майже увесь особовий склад сьогодні приїхав на похорон, щоб попрощатися», – сказав побратим Сергій.
Військовий загинув 22 січня неподалік міста Краматорськ на Донеччині.
У Анатолія залишилась дружина Ярина, діти, батьки та багато друзів. Знайомі згадують Анатолія, як дуже доброго, позитивного товариша, який мав здібності до організаторської діяльності.
«Він повернувся з-за кордону, щоб захищати нашу Україну. У нього четверо неповнолітніх дітей, тож він міг взагалі не йти до війська. Але пішов, що має бути прикладом для більшості», – сказав друг Анатолія.
У залі та у дворі собору під час церемонії відспівування стояло багато людей. До закритої труни Анатолія люди принесли багато живих квітів і вінків. На одному з вінків був напис: «З глибоким сумом сину Анатолію від люблячого тата на вічную пам'ять».
«Був дуже позитивний, хороший, мав велику сім'ю. Мав гарні організаторські здібності і відповідальний характер. Ховатимуть його у Львові, адже там живе його вдова», – поділились друзі.
Проповідь говорив Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. У своїх словах він наголошував на важливості вшанування воїнів і вдячності Збройним Силам України.
«На мить зупинивши сьогоднішній наш земний біг, ми стоїмо біля труни нашого Героя, щоби воздати йому останню земну шану за подвиг, який він зробив ради нас і ради України. Наше пошанування воїнів – це прояв нашої великої любові і вдячності, але, в першу чергу, наша сьогодні вдячність, яка виховала, підтримувала нашого героя. Сьогодні вдячність всім нашим Збройним Силам України. Вдячність, що вони тримають в руках зброю і захищають нашу українську землю і нас», – промовив священнослужитель.
Михаїл підкреслив масштаби збройної агресії Росії проти України, нагадав, що війна стосується всієї території України.
«У нас був час, коли ми у 14 році ховали воїнів, і це щось було дивне, ніби це торкалося когось одного. Коли російський чобіт прийшов на українську землю, – і не лише Захід, і не лише Схід, а вся наша Україна палала і палає у вогні – це не проблема Сходу України, це болить все тіло України», – сказав Михаїл.
Оркестр Національної Гвардії виконав Державний Гімн під час прощальної ходи Театральним майданом.
Після церемонії прощання похоронна процесія вирушила з Луцька до Львова, де Анатолія Петрука поховали на Марсовому полі Личаківського кладовища.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
