Фінал декомунізації і старт дерусифікації: луцькі журналісти просять мерію не зволікати з очищенням міського простору

15 Квітня 2022, 15:15
Копії комуністичних орденів на луцькому Меморіалі 791
Копії комуністичних орденів на луцькому Меморіалі

Завершити декомунізацію Меморіалу вічної слави, назву вулиць, а також очистити топоніму у Луцьку і селах міської громади від слідів радянсько-російського панування місцеву владу якомога швидше попросили представники медіа. 

Відповідне звернення до Луцького міського голови та депутатів міської ради 14 квітня підписали 22 журналістів,  які працюють у луцьких засобах масової інформації та проживають у Луцькій громаді.

Впорядкування Меморіалу вічної слави, а саме демонтаж комуністичних символів, зміна неправильних дат війни, а також заміни численних написів, що є радянськими ідеологічними штампами – це робота, яка «висить» з 2015 року, відколи є чинним закон про декомунізацію.

Медійники підкреслюють, що ініціатива аполітична.

«Ми знаємо, що у влади є багато ідей, в тому числі і хороших,  але не завжди воно доходить, до якогось логічного завершення. Потрібо міняти саму суть Меморіалу, але розпочати треба з очевидного: На замінити ганебний напис «1941» та зображення кремля на шпилі. Після перших кроків важливо справу продовжити до повної дерусифікації публічного простору міста. Ми просимо міську раду інтинсифікувати діяльність комісії з перейменування вулиць», – прокоментував один з ініціаторів звернення Юрій Конкевич.

До внесення на розгляд найближчої чергової або позачергової сесії журналісти пропонують у порядку місцевої ініціативи внести такі проекти рішень:

1)      Про ініціювання реконструкції Меморіалу вічної слави з метою декомунізації меморіального комплексу та приведення його у відповідність до реалій часу

2)      Про завершення процесу декомунізації з перейменування вулиць міста Луцька та інших населених пунктів міської громади»

Що не так з Меморіалом?

Під час зборів виступила історикиня, регіональна представниця Українського інституту національної пам’яті. За її словами, на Меморіалі роботи небагато за переліком, але багато за наявністю. Подаємо її виступ без змін.

«Перше, це напис «1941»,  а друге «1945».  Цей напис не відповідає датам наявних там пам’ятників, тому що останній пам’ятник десантникам був поставлений у 2021 році  і вже закладена основа під пам’ятник героям сучасної російсько-української війни. Тому, бажано у новому проєкті передбачити нову назву і нові написи, бо датування Другої світової туди вже не підходить.

Окрім того, маємо там символи, які є пропагандивними і забороненими законом про декомунізацію. Передусім, це копії орденів. За законом, ордени – оригінали,  а копіє – символи пропаганди. І центр Меморіалу зацяцькований  оцими копіями, на яких зображені  кремль, ленін, сталін та князь олександр невський.

Єдина там  копія ордену Богдана Хмельницького без символу зірки, серпа і молоту, але це копія, тому підлягає демонтажу.

Також там є написи, які прославляють партійні осередки комуністичної партії: від комсомольських до комуністичних, формування тих радянських партизанів, які боролися за незалежність України. І над Батьківщиною там позолочена копія ордену Перемоги з кремлем, написом срср. Тобто над нами досі напис срср, а не Україна. Оце перша частина, що потребує змін. 

Далі, якщо йти біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, там  є напис  партійним та комсомольським працівникам, які загинули 1946-49 роках. До речі, у паспорті меморіалу не зазначено ні про цей напис,  ні списки енкаведистів, що боролись з національно-визвольним рухом. Очевидно це було десь доставлено в радянські часи. Воно не є у паспорті., та прославляє людей, які чинили злочини проти громадян України. Тому я маю пропозицію просто напис зчистити.

Друга частина – там, де пам’ятник невідомому солдату та поховання. Ця частина захищена законом про декомунізацію. Там ніде немає зірки із серпом і молотом і це вже добре, бо не викликатиме запитань.

Там є могили, де поховано дев’ять героїв радянського союзу, солдати, які брали участь у вигнанні нацистів з Луцька і Волині. Відповідно чіпати як декомунізацію цю частину не варто. Чисто по-людськи, ті плити варто привести до кращого вигляду, бо не всі у гарному стані».

Читайте також«Коли люди дізнаються правду, вона їх змінює», – Леся Бондарук про різну пам'ять Перемоги

«Русская сотня» у назвах луцьких вулиць

У Луцьку є 105 вулиць, включно з чотирма, які вже пройшли громадські слухання в рамках декомунізації і до них уже вибрані інші назви. Це Говорова, Нетішина, Боженка та Федорова.

Леся Бондарук під час зборів також пояснила який стан справ з перейменуванням:

«Вже давно були рішення, ставили на порядок денний Луцької міської ради на перейменування, але постійно знімались з розгляду і не голосували, бо не набирали достатньо голосів.

Плюс вулиця Ярощука, яка залізно, за законом про декомунізацію, попадає під  перейменування. Вже двічі відбулися громадські слухання і за останніми слуханнями затверджено назву Сергій Тимошенка, архітектора, який там жив. Є ще його будинок спроєктований.

Спочатку хотілось би завершити процес декомунізації оцих п’яти вулиць. По-перше, це буде і паралельно процес русифікації, бо чотири вулиці російські назви і одна українська. Це обов’язково, бо це те, що недороблено нами ще з 2015. Це те, що закон вимагає завершити.

Є вулиці названі на честь  росіян, але які все ж  таки варто залишити. Наприклад, вулиці Путінцева, Тарасова, Баранова. Справа в тому, що вулиці названі цими діячами, це рядові червоноармійці, які керували та брали участь у вигнанні нацистів із Луцька і Волині. Путінцев та Конякін поховані у нас на меморіалі.

Натомість в районі Балка, є цілий квартал з 12 вулиць на перейменування. Так само на Кічкарівці.

Це складна роботи і я не хотіла би, щоб  ми пішли шляхом Івано-Франківська.  Я дивилась, вони дуже швидко показали, що вони «впереді планєти всєй», але мені не подобається той радянський підхід, типу «Героїв Сталінграда», наліпити ще шість вулиць героїв Харкова, Маріуполя, Донецька, Охтирки. Тому що воно не показує уваги до пам’яті. Воно показує  радянський штама.

Інформацію по вулицях  я брала з книжки Пясецького і Мандзюка «Вулиці та майдани Луцька». Це офіційне видання Луцької міської ради.

У багатьох випадках треба повернути попередні назви вулиць. Є два приклади: за Київським майданом є вулиця, стара назва якої – Золота. В переліку тих  вулиць, які  ми маємо,  є  вулиця Срібна. Можна повернути назву золотої і закрити хоча б один пункт.

Наприклад, вулиця Кутузова мала назву Івана Кожедуба. Уявіть собі, в 1957 році українського героя замінили на російського полководця Кутузова. Одразу видно, що перейменування відбулось за національною ознакою. І на Меморіалі поховано й багато українських червоноармійців, але їхніми іменами не називали вулиць.

Важливо підбирати нові назви осмислено, бо іноді варто дивитись, які вулиці розташовані поруч. Наприклад, там де вулиці Говорова і Нікішева, район Дубенської, ми зумисно вибирали Павла Чубинського і Миколи Вербицького, тому що поруч є вулиці названі іменами митців. Щоб воно не були там, щоб  вулиця Степова впирається у вулицю Крушельницької.

Ми йдемо по тенденції зменшення кількості іменних вулиць, бо коли вулиці нагадують біографічні словники це теж складно і не завжди  додає пам’яті. Проте є й постаті, які заслуговують і такого увічнення, тому не відмовляємось від такої практики, проте звужуємо максимально.  

Треба робити раз і щоб потім наші нащадки не  переймались цими питаннями та перейменуваннями. Щоб їм на цих вулицях жилось комфортно».

Про ініціативу і всі новини пов'язані з нею журналісти будуть інформувати на фейсбук-сторінці Дерусифікація Волині (підписуйтеся!)

Детальний репортаж 14 квітня дивіться у репортажі 12 каналу: 

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром