«Поезія Вільних»: жителі Городищенської громади пишуть вірші про війну
05 Квітня 2022, 16:27
-
-
>
-
>
-
>
1188
Фото ілюстративне
Жителі Городищенської громади поділилися своїми віршами про війну на національному порталі «Поезія Вільних», який запустило Міністерство культури та інформаційної політики.
Журналістів Район.Культура повідомила про це Галина Бакош, головна спеціалістка гуманітарного відділу, гендерна уповноважена Городищенської ТГ.
Жителі Городищенської громади долучаються до культурної спадщини та пишуть вірші про війну, деякі з них опублікувано на порталі «Поезія Вільних». Віршовані рядки мешканців громади розповідають про запеклу боротьбу українського народу проти російської агресії, віру в перемогу та наших воїнів.
Читайте також: Воєнні хроніки у віршах: в Україні створили портал «Поезія Вільних»
Як зазначено на сайті Городищенської громади, перша поезія — один із найболючіших віршів, який висвітлює останні події в громаді — прощання із захисником України.
Світлій пам’яті Михайла Ліщини
Сьогодні всю добу за тебе, Міша, небо плаче,
То Ангели в свій полк Тебе до себе понесуть,
Мій Шклинь за Тебе ворогам ніколи не пробачить
Тим, хто убив Тебе за те, щоб мир в країні був.
Село в скорботі, й тихо так тут стало,
Навіть пташина перестала й та співать,
І небо сумно плаче й хмарами заслало,
Знай, люди й Бог за Тебе їм заплатять у стократ!
Ти жити так хотів під мирним небом,
Що вісім років Україну боронив.
Так мало ти прожив, але своїм життям від себе
Ти заплатив, щоб ворог у спокої наше тут село лишив.
Низький уклін Вам, мамо, що родили,
Спасибі татові, що дав дорогу у життя,
Сестрі, що піклувалася за тебе, Мішо,
Хай пухом стелиться тобі Волинськая земля.
За Тебе побратими Гімн ще заспівають –
Там, москалям, із неба вогненним дощем!
Спи у спокої вічному, я впевнена, Ти із небес побачиш
Ту перемогу, що ми молимо і всі її так ждем.
Помилуй, Господи, і приготуй свою оселю
І Ангели Господні ту Душечку у небо понесуть,
Моє село маленьке і всі навколишнії села,
Тебе, Михайле, в молитвах до Бога проведуть.
01.04.2022. Ваша Надія, Шклинь
***
По полях неораних,
По містах сплюндрованих
Йшла Вкраїна рано-вранці
Господа молити в чорній вишиванці!
Батьку наш Ісусе і Ти, Божа Мати,
Стану на коліна і буду благати,
Зупиніть, молю вас, ворога заклятого,
Щоб не нищив край наш стрілами крилатими.
Господи Всевишній, Мати Пресвятая,
Пошліть військо Ангелів! Бачите, вмирають?!
З голоду і холоду по підвалах діти…
Не дай, Боже, знищити край такий розквітлий!
Господи, пошли нам Ангелів з Майдану!
І тих, що загинули у горах Афгану,
На війні у Чехії, у Чечні, в Анголі
Вся земля омита кров’ю наших воїнів.
Ми всіх захищали, бо така ми нація!
Прагнули ми миру! Господи, пробач нам,
Що не в наших війнах кров ми проливали,
То “старшії браття” нами торгували.
Просим: поможи нам ворога прогнати,
Дай миру і волі і все зло здолати!
Всі провини наші пробач, ми благаєм!
Жити в мирі й з Богом Тобі обіцяєм!
Ваша Надія, Шклинь
***
Не вибираємо собі в житті батьків,
Так само і не вибрать нам дитину.
І рідну землю, де родились ми,
Не можем вибрать ми собі країну!
Бо українці ми від заходу до сходу,
Із півночі до півдня ми одні,
Такі багаті духом і звичаєм,
Народ єдиний! Ми такі одні.
Напевно тим, ми всім такі цікаві,
Що хочуть всі цієї нашої землі
І ділять на частини, як прокляті,
І не питають, чого хочем ми.
Всі розповіді в Бога про одне:
Любить людей, не гніваться, не кривдить…
Та як устоять в мужності такій,
Коли тебе на половини ділять?
Як можна промовчати і стерпіть?
Піддатись, опустити голову?
Не можна так!
Кричить наша душа: покиньте Україну!
Ви нам не потрібні!
Не хочем ми вже вашого “добра”!
В горлянку ситі вашою “любов’ю”!
Ви дайте жити і спокійно працювать,
Майбутнє наше нам, кати, віддайте!
***
Ось так… Розпочалась війна.
Ракети стогін в сонному ще небі.
Чи думав хто, що знов прийде орда,
На нашу стомлену у боротьбі за Незалежність землю?
Та ні, не заспокоївся ще кат,
Віки ідуть, а їм нема спокою.
Що мали свою землю розвивать,
То вони руки тягнуть за чужою.
І плач, і крик, і смерть, і стогін України
вище неба…
Ідіть в свою “московію” назад!!!
І зникніть із планети!!!
Бо так треба!!!
24.03.2022. Наталія Боярчук, Городище
Я – Україна
Ні, я – жива! Я буду вічно жити!
Нескорена, незламна, вольова…
Моїм загарбникам – у полум’ї горіти!
За мною – СИНИ СВІТЛА І ДОБРА.
Ні, я – жива! Я буду вічно жити!
Моя віра сильніша, ніж страх!
Моїм воїнам волю творити!
Окупантів розсиплемо в прах!
Я – жива! Я такою залишусь!
Бо інакшої долі нема!
Бо імення моє УКРАЇНА!
Я в своїх українців – ОДНА!
20.03.2022. Галина Бакош, Городище
24/04/2024
Середа
24.04.2024
17:06
16:32
15:10
15:08
ГАЛЕРЕЯ
Афіша
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Медицина
