В Луцькому замку кликун щодня сурмить Гімн України
-
-
>
-
>
-
>
833
У Луцькому замку музикант Андрій Єдинак щодня опівдні підіймається на в’їзну вежу Луцького замку, аби сурмити Гімн України.
Про це пише Суспільне.
Андрій Єдинак – фронтмен одного з гуртів, викладач музичної школи, який зобов'язався виконувати функції міського кликуна, незалежно від погоди та інших обставин. Перед сурмленням чоловік одягає спеціальний костюм, проходить 126 сходинок вежі, робить декілька тренувальних акордів і виконує гімн України на кожному куті вежі.
«Завжди виконував гімн Волині – Волинь моя, а зараз в нас такий стан в Україні, то я виконую гімн України. Дуже мрію, щоб Україна перемогла в цій війні нелегкій, переживаю за наших хлопців, які захищають нашу країну, вірю в нашу перемогу», – каже лучанин.
На замковій площі щодня люди чекають сурмління кликуна. Послухати Андрія Єдинака приходять гості міста з різних областей України, які приїхали на Волинь з місць, де тривають бойові дії.
Зі слів киянки Марії Дєткової, до Луцька приїхала вперше і прийшла до замку послухати гімн разом із батьками і маленьким братиком.
«Ми приїхали сюди з Києва, мені дуже подобається. Багато церков, замок, монастир цей дуже гарний», – каже жінка.
Кликуна люди знімають на мобільні телефони і аплодують. З Донецької області приїхала на Волинь Ірина. Жінка говорить: Україна єдина і неподільна, і приємно, що люди зберігають патріотизм, незважаючи ні на що.
«Я з невеличкого містечка під Волновахою. Так сталось, що ми змушені пару днів вже знаходитись в Луцьку. Коли підходили сюди на площу, почули, що хтось грає гімн України», – розповіла жінка.
Як додав луцький кликун, нині найбільша його мрія – зіграти гімн України на честь перемоги.
Довідково:
Кликун (або глашатай) – давня професія, яка полягала в інформуванні жителів міст доби Середньовіччя (XV-XVII ст.). Кликуни повідомляли населенню найрізноманітнішу інформацію: про вшанування уславлених полководців, про прибуття в місто чужоземних послів, про чергову роздачу хліба. У Луцькому замку кликуни, окрім іншого, стояли на нічній варті та «кликали» – постійно перегукувалися, а в разі пожежі чи нападу ворогів били на сполох.
