«Зворушлива дитинність»: у Луцьку відкрили виставку ікон Тетяни Думан-Скоп

23 Січня 2022, 16:40
Левко Скоп 672
Левко Скоп

В Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку львівської художниці Тетяни Думан-Скоп «Понад часом: національне».

Охочих побачити унікальні роботи української іконописиці виявилося дуже багато, серед них була й журналістка Район.Культура.

Презентували виставку чоловік художниці Левко Скоп та кураторка проєкту Галина Хорунжа, модерувала подію Зоя Навроцька.

Галина Хорунжа, Зоя Навроцька, Левко Скоп
Галина Хорунжа, Зоя Навроцька, Левко Скоп

Ще до початку презентації, присутні оглядали презентовані на виставці твори. Відвідувачі поволі переходили від однієї картини до іншої, уважно приглядалися до кожної деталі, промальованої пензлем мисткині, захоплено перешіптувалися зі своїми друзями. Усі ділилися враженнями, фотографували ті роботи, які найбільше припали до душі. Окрім картин, не залишилися без уваги й привезені на виставку декілька незвичних дерев’яних скульптур, в яких чітко видно релігійні та національні мотиви української культури.

Під час розмови, її учасники зачепили багато мистецьких тем, проте найбільше говорили про Тетяну та її талант, початок її звернення до творчості, особливості робіт, а також волонтерську діяльність, тісно пов’язану з іконописанням.

Від початку свого навчання у Львівській академії мистецтв Тетяна Думан показала себе як наполеглива й здібна художниця. Там вона почала вивчати національну культуру, Риботицьку школу іконопису. Почала з ними «говорити», за словами Левка Скопа.

«Таня точно почула, що треба робити. Та штука – це бакалаврська робота четвертого курсу. Це «Видіння святих, яких шанують в Україні». Там всі конфесії. Православна, римо-католики, греко-католики. Дивіться – це мислення четвертого курсу!», – із захопленням розповів чоловік художниці.

Посередині «Видіння святих, яких шанують в Україні»
Посередині «Видіння святих, яких шанують в Україні»

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька, відзначила, що львівська мисткиня демонструє дуже цікавий підхід до іконопису, до біблейських сюжетів, здавалося б канонічних, традиційних. Але вирішує їх дуже сучасно, як сучасний художник. 

Загалом уся виставка складалася з авторських ікон, проте в експозиції є й ті картини, які не стосуються релігійної тематики. Під час свого навчання Тетяна Думан-Скоп долучилася до студентської групи «Кактус», створеної Левом Скопом, і там вона творила роботи, присвячені різним знаковим особистостям.

«Тут не тільки ікони. Це було ще перед Танею. Я зробив художню лабораторію, яка називалася «Кактус» і ми завжди комусь присвячували виставки: Шевченкові, Павлу Жолтовському та іншим. І тут сюди вривається Таня. Однією з перших наших виставок була «Кактус – Стефанику». Тут є декілька робіт. Ми робили цілий ряд таких робіт. І коли ми такі виставки робили всі приходили й дивилися: «Це ікони, це Стефаник, це Бруно Шульц?», – розповів Лев Скоп.

За словами художника, через Тетянину неординарність, нестандартність та інше бачення світу, прихильники класичного іконопису, академіки не сприймали її творчість.

«На Таню вся академія наїхала, що це не візантійське, це не ікони. А підходили до мене з церкви і казали, що це шедеври. Викладачі на виставках переставляють ногами – cтрашно. З переглядів знімали її роботи», – додав Лев Скоп.

Більшість присутніх помітили деяку дитячість і душевність у творах Тетяни Думан-Скоп, з цим погодилася й Зоя Навроцька, яка зауважила в роботах художниці «видиму наївність, зворушливу дитинність і цих образів, і нашого українського іконопису». Лев Скоп пояснив витоки цієї наївності й дитинності національним кодом, закладеним у творчість його дружини.

За допомогою своїх ікон Тетяна займалася волонтерством на сході України. Разом зі своїм чоловіком вона створила аукціон «Митці – воїнам», на якому продавала свої твори, а отримані кошти передавала на потреби українського війська. 

Серед гостей виставки був художник Сергій Корсай, добрий знайомий родини Скопів, який поділився своїми спогадами про Тетяну та її сім’ю, а також подякував її чоловіку Леву за сприяння розвитку творчості мисткині.

«За цією сім’єю я слідкую багато років. Бачив всю їхню трагедію життя, але за цією трагедією стоять фантастичні люди – Левко і Тетяна Скоп. Це найгарніший роман в моєму житті, я багато романів читав. Я бачив, як Тетяна почала допомагати Левкові малювати на дошках ікони, як вони почали возити їх на передову до людей, як передавали військовим. Все це пройшло крізь моїх людей, крізь мене. Я бачив, що люди так живуть. Вони для мене – герої. 

Мені дуже подобається, що я потрапив на цю виставку, що я маю змогу долучитися, все це бачити зсередини, доторкнутися. З моєї сторони подяка Вам, Левку, що ви все це робите, так живете, нам показуєте приклад. Подяка за те, що ви допомагали Тетяні, займалися нею», – зауважив Сергій Корсай.

Поділилася своїми враженнями й художниця Олена Бурдаш.

«Ікони зараз для мене – найбільша таємниця, тому що вже другий рік я цікавлюся їхньою духовною суттю, чому їх так багато, чому їх назви різні, чому Христос як дитя зображений по-різному, чому Богородиця теж по-різному зображена і одяг її, і її жести, і її дотик до обличчя Ісуса, ніжки, ручки і знаки, які подає Богоматір та її дитя. Все це дуже цікаво. На виставці мене зацікавили ранні роботи, в них є душа. Мабуть, сама художниця мала якусь таємницю, тому що в її роботах відчувається її відношення, її бачення і колористика: така яскрава, така темпорна, така глибока. Дуже вдячна, що у нас, в Луцьку, є така виставка», – розповіла художниця.

На завершення розмови із завершальним фаховим словом виступила Зоя Навроцька, оцінивши підготовку експозиції.

«Як фахівець скажу трошки про експозицію, яку готував пан Левко. Експозиція дуже цілісна, експозиція як єдиний організм. Я це відчитую, коли лишень заходжу до виставкової зали зазвичай. Я бачу, чи просто знічев’я твори збудовані і розміщені, як білизна чи ще щось таке, на стінах, чи справжній такий мистецький твір. Пан Левко зробив дійсно ось це, він зробив такий цілісний ряд, який охоплюється одним поглядом. І вже конкретика, підхід і контакт з кожним твором просто увиразнюють художницю, увиразнюють тему і дають свої камертони цій виставці», – сказала Зоя Навроцька.

Опісля від імені Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Галині Хорунжі і Левку Скопу вручили подарунки.

«Я вперше почула про цю художницю, не була раніше знайома з її творчістю. Дуже класно, що зала поділена на дві частинки: з одного боку ікони, з іншого – «Кактус – Стусу», «Кактус – Стефанику», тобто зовсім інші роботи. У них передана така дитяча зачудованість. Маю на увазі, що це настільки близько й трепетно – ти забуваєш, що ти доросла й що тобі багато років. Дивишся на ці картини й тобі якось так приємно по-дитинному. Щодо ікон – у них дуже багато цікавих деталей і розумію, що там немає нічого зайвого, все в цілому виглядає дуже органічно», – поділилася враженнями відвідувачка виставки Олена.

Виставка картин Тетяни Думан-Скоп «Понад часом: національне» триватиме до 20 лютого 2022 року, тож усі, хто не встиг прийти на відкриття, зможуть побачити її роботи в Музеї Корсаків.

Читати більше:  «Це пошук – де ми праві, а де ні»: Влодко Кауфман та Олекса Фурдіяк відкрили виставку в Луцьку

ДовідковоТетяна Михайлівна Думан-Скоп народилася 8 листопада 1981 року у Миколаєві Львівської області – українська художниця, мистецтвознавиця, активістка Помаранчевої революції та Євромайдану, багаторічна учасниця творчого об’єднання «Кактус», організаторка благодійних і мистецьких проєктів, координаторка постійного аукціону «Митці – воїнам».

Представниця хвилі відродження сучасного українського сакрального мистецтва. Роботи художниці зберігаються в державних збірках і численних приватних колекціях в Україні та світі (Польща, Німеччина, Іспанія, Литва та інші). Близько десятка робіт художниці відібрав для фондів Львівської галереї мистецтв Герой України Борис Возницький.

Освіта: У 2003 році вступила на графіку в Українській академії друкарства у Львові, але паралельно кілька років поспіль подавала документи у Львівську академію мистецтв, оскільки хотіла навчитися різних жанрів і технік, спробувати свої сили в різних напрямках образотворчого мистецтва. У 2005 покинула друкарську академію і з третьої спроби все ж стала студенткою ЛНАМ.

В академії познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Левом Скопом, який у неї викладав. Під його впливом і за його підтримки сформувала свою індивідуальну авторську манеру, а також захопилася науковими дослідженнями давнього українського іконопису. Зокрема, захистила магістерську роботу про Риботицьку школу живопису XVIII століття.

Наприкінці літа у 2019 році у художниці діагностували рак – гліосаркому головного мозку. Внаслідок важкої хвороби у 2020 році 29 жовтня померла в лікарні в Любліні.

Читайте також: Розмова з Романою Патик в Музеї Корсаків

***

Підписуйтесь на Район.Культура в соцмережах, щоб не пропустити інтерв'ю з Левом Скопом в рамках передачі «Розмова в Музеї Корсаків» на нашому ютуб-каналі.

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром