Красне: колишнє село, жителі якого не хотіли, але стали лучанами
Протягом свого існування місто Луцьк росло, його площа збільшилась у 100 разів. Розширюючи свої межі, Луцьк приєднував до себе довколишні села та хутори.
Їх існування уже давно відійшло в історію, – пишуть Хроніки Любарта.
Одне з таких сіл – Красне.
В епоху середньовіччя село Красне було потужним ремісничим центром. Зокрема, тут працювали гончарні та ковальські майстерні. У 1629 році воно належало до Луцького староства та налічувало 8 боярів, а потім у різні часи належало Цитовичу і Колінкам.
У XIX столітті село Красне Луцького повіту Полонківської волості налічувало 425 жителів і 126 будинків. Над дорогою стояла поштова станція, де тримали 8 пар коней.
20 листопада 1891 року Луцька міська дума постановила включити в межі міста Село Красне – у зв'язку з тим, що воно і так фактично було кварталом міста і жили там лучани. Відтоді жителі Красного мусили платити податки в міську казну та виконувати інші повинності. Селяни не хотіли ставати міщанами і процес фактичного приєднання села до міста тривав ще кілька десятиліть.
На початку минулого століття в селі було 160 будинків, де проживали 1128 людей. У селі працювали водяний млин, ливарні майстерні братів Свобод, бровар, майстерні з ремонту сільськогосподарських знарядь, горілчана державна крамниця, винно-горілчані склади.
Деякі давні назви вулиць села Красного – як от Залізна, Товарова, Фабрична - збереглися до наших днів.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром