Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Вальдорф, вода і Цюрих: Юлія Марушко про альтернативну освіту в Швейцарії

18:00 06.11.2017
1345

Вальдорфська вчителька Юлія Марушко поділилась тим, як запрацювала у Цюриху альтернативна школа, в Китаї діють вальдорфські садки, а в Луцьку з'явилась група ентузіастів, яка хоче бачити інакшу школу з гармонійним розвитком дитини.

«Розкажи мені, любиш ти чи ні. «Тиша навкруги» Тріо Мареничів

«Пісня про Цюрих. Місто – індикатор внутрішнього стану. Я знала, що Швейцарія – країна для латання внутрішнього стану. «Лікуй душу в Швейцарії, де на кожному кроці – пейзажі, сир, шоколад», – прочитавши мою статтю радить подруга Лілія. Я ж п’ю місцеве пиво, і константую: країна створена для душевної рівноваги, з одного боку, і розвитку психічних захворювань – з іншого. У воєнний та післявоєнний час тут знаходили притулок багато моїх улюблених митців: один з них – Олексій фон Явленський.

Для багатьох мирна Швейцарія була не рятунком, а смерттю, наприклад Ернст Людвін Кірхнер. В перший же вечір в Швейцарії моя подруга Уляна забрала мене на лекцію в швейцарський мистецький архів, в якому досліджують творчість художників, які творили в клініці для душевнохворих. Доцент університету Цюріху Роджер Фаєт розповів, що Швейцарія – перша країна, яка зацікавилася мистецтвом душевнохворих. Ще в 20-30 роках тут почали ґрунтовно досліджувати мистецтво в психлікарнях. Кого цікавить тема – може лишитись на піврічну практику в архіві. Я ж більше трьох тижнів у Швейцарії не протягну, та й задачу маю іншу – розвиток альтернативної педагогіки в Луцьку.

Вперше я приїхала в Цюрих у травні 2012-го. Тоді я була вчителькою німецької мови у київській вальдорфській школі «Софія». Навчаючись на Київському вальдорфському педагогічному семінарі я прихистила вальдорфську випускницю, студентку східноєвропейської історії і літератури з Швейцарії, яка приїхала в Україну. Ми не бачилися п'ять років, Ліза досі студентка, її сестра, закінчивши вальдорфську школу, навчається на вчительку, але не вальдорфську, суто з матеріальних роздумів: у вчителів державних шкіл більша зарплатня.

Свою подорож у Луцьк 27-річна Ліза запам’ятала так: «Найбільше вразили темні вулиці міста, це романтично, бо такі яскраві зорі, але така темрява».

Пам’ятаю, як ми виходили з квартири батьків на вулиці Світлій і Ліза, з країни, де в селі працює сенсорна підсвітка, з надією в голосі запитала, чи в під’їзді ввімкнеться світло, я лише засміялася і роки по тому таки вкрутила лампочку, яка досі сяє.

Через Лізу я познайомилася з її мамою Регулою, вальдорфським класним вчителем і вчителем мистецтва, яка, в свою чергу, запросила мене в 2012-му на практику. Я жила в старому центрі Цюріха, відразу поруч школи, це був чудовий час – зранку школа, після обіду – я з акварелями повзала на дах (в Швейцарії у всіх є столики на даху), сідала малювати і починався дощ. І так щодня, три тижні поспіль.





«В птахів не мокне пір’я, а у мертвого птаха, чи як вирвати – пір’я страшне», – спостереження Регіни

«Мій дідусь був ініціатором школи Рудольфа Штайнера в Цюриху, – розповідає Регіна, класна вчителька 5-го класу. Цього року школа святкуватиме 90-ий день народження. А починалося все з дідуся Регули, який був інженером, познайомившись з антропософом, захотів щоб і його четверо дітей ходили в вальдорфську школу. Знайшовши юриста, шкільного лікаря та вчителя він познайомив усіх і… раптово помер. Йому було 35. Друзі продовжили справу дідуся Регули, вальдорфський вчитель пізніше переїхав в Норвегію, де заснував вальдорфську школу.


Ми розмовляли з Регулою в оточенні лебедів і чайок поруч Цюрихського озеру.


Я, розповідаючи їй про розвиток вальдорфу в Луцьку, сказала про ймовірний варіант експерементального класу в державній школі. Вона вважає це чудовим, адже в Швейцарії держава не підтримує приватних шкіл, за все платять батьки. Багато вчителів в державних школах працюють за вальдорфською методикою, приховуючи це. Регула щойно повернулася з Китаю, де дозволені лише вальдорфські садки. Всі школи в Китаї мають були державні – така система, існує лише одна школа, яку заснували німці.

Регула відмовилася від життя і роботи в Шанхаї, але погодилася через рік-два провести семінар в Луцьку. А поки побажання Луцькій вальдорфській ініціативі і тим, хто цікавиться альтернативною педагогікою.

Відео побажання ініціативі:

Дні в Швейцарії розтопили лід, який я набула, живучи чотири роки в північній Німеччині. Живучи в селі (якщо язик підніметься назвати так місце, де живе моя подруга Уляна і найвідоміший тенісист світу – Роджер Федерер), усі вітаються, мова лоскоче, звучить як дзвіночок на шиях корів, я усміхаюся у відповідь й усіма відчуттями вбираю в себе красоти. Все тут красиво: природа, авто, люди, корови – останній вводять мене в медитативний стан, а фермерки пробуджують – маючи 35 корів, (я рахувала) жінка поганяє їх з французьким манікюром !

Думаю про Волинь – край лісів і озер. В Цюриху немає пісень про красу міста чи озера. Порівняння недоречні. Ти про це не співаєш. Ти вдихаєш. Все просякнуто багатством і достоїнством.

«Любити – це дієслово», – каже Уляна, а вона знає, має люблячого чоловіка, двох діток та будинок з виглядом на Цюрихське озеро.

«А в очах сія, я навік твоя». «Тиша навкруги» Тріо Мареничів

Щовечора я дивилися на воду очима Федерера в швейцарському селі, маючи всі зорі біля моїх ніг, і думала про вальдорфську школу в Луцьку. «Ви як майбутні вчителі», – саме ця фраза відвела мою подругу Уляну від професії вчителя. Студенка державного педагогічного університету кинула навчання, але ще у 18 років вирішила, що її діти будуть ходити у вальдорфську школу. Їй дали реферат про вальдорфську педагогіку, і вона його презентувала так, що доцентка за 60 років життя нічого схожого не бачила, а Уляна була щаслива, коли дізналася що існує педагогіка, в якій враховується душа і тіло людини. І хоч вальдорфський садок за 1,5 години від дому, Уляна возитиме туди своїх малеч.

Покидаючи місто, я побачила на вокзалі зібрання незрячих людей. В Європі вони можуть пересуватися самостійно. Але кожен має свого поводиря. Розірвавши відносини я усвідомила – це як нове взуття, за яким треба стежити і берегти. Самотня і в новому взутті я намагаюся стояти на своїх ногах. Так і поводирю легше.

З 2012-го року, коли я вперше приїхала в Цюрих, ми виросли. За цей час і в Луцьку зросла і працює група ентузіастів, які зробили вибір на здоровий, гармонійних розвиток людини.

Повернувшись у Гамбург, я побачила, що птахи сушать крила, а човни готові до води».

Долучайтеся до Луцької вальдорфської ініціативи у фейсбуці, щоби вчасно отримувати всі новини:

Вальдорф-Луцьк
Освітній центр „Коло“
Домашній міні-садок. Луцьк
www.waldorf-lutsk.org

Юлія Марушко, журналістка, вальдорфська вчителька, ідейниця вальдорфської ініціативи у Луцьку, художниця, громадська активістка, засновниця культурного об'єднання «ArtMaidan» у Гамбурзі.

Читайте також: «Колишніх вчителів, як і хлопців не буває», – Юлія Марушко про стосунки і вальдорфську школу

«Я вірю, що альтернативна педагогіка в Луцьку матиме все більше красивих, чоловічих облич», – Юлія Марушко про вальдорфську школу

«Перейти від мрії заснування вальдорфської школи в Луцьку до дії», – Юлія Марушко

Юлія Марушко журналістка, вальдорфська вчителька, ідейниця вальдорфської ініціативи у Луцьку, художниця, громадська активістка, засновниця культурного об'єднання «ArtMaidan» у Гамбурзі.

;
Загрузка...
Коментарі
20 вересня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин