Любов з ненавистю, особиста і кишками: у Луцьку письменники показали зв'язок поколінь через міста
У Палаці Культури Луцька українці, білоруси та литовці говорили про національні культури і зв'язок поколінь через призму міста кржного з митців.
Дискусія «Перетин культур: старі зв’язки для нових поколінь» відбулася 7 жовтня в рамках Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Lutsk».
Всі учасники представляли різні регіони. Так, Наста Кудаса з Гомельської області (Білорусь), Іра Цілик з Києва, Олександр Котис із Луцька, Маріанна Кіяновська зі Львова, Олександр Бойченко із Чернівців, Геркус Кюнчус представляв два міста: Каунас і Вільнюс (Литва).
На прикладі Чернівців Олександр Бойченко розповів про багатокоультурність міста.
Він пояснив, що Чернівці до сьогодні мають 5 народних домів. У центрі міста є єврейський дім, румунський, польський, німецький і український дім. Ці доми були збудовані в часи Австро-Угорщини. Всі згадані національності були меншини, які жили в місті. Ніхто з них не становив більшості.
На думку Бойченка, їм було це вигідно. Бо кожна меншина мусила між собою домовлятися заради мирного співіснування і просто заради виживання. Відповідно Чернівці черпали культуру багатонаціональну.
«Я ніколи не наводжу приклад, що якісь народи є ліпші, а якісь – гірші. Бо я бачу цей приклад», – зазначив письменник.
Наступним історією про багатокультурність рідного міста поділився литовський письменник Геркус Кюнчус.
Письменник народився у Вільнюсі, але виріс у місті Каунасі.
Каунас, за спогадами Кюнчуса, доволі націоналістичне місто. Оскільки письменник жив на головній вулиці у націоналістичному середовищі, то часто чув міфи першої незалежності.
«Це місто в мій час було доволі цікавим, культурно насиченим. У 70-му році, в серпні, оскільки євреям було дуже важко виїхати в Ізраїль, вони приїздили в Литву, здебільшого в Каунас і тоді чекали на візи. І ось мої такі дитячі спогади 72, 73, 74 роки, я б сказав у цей час на вулицях можна було почути ідиш», – ділиться спогадами письменник.
Зараз він живе у Вільнюсі. Тут, на його думку, зовсім інша обстановка.
«Вільнюс для митців – це як Єрусалим для євреїв, Святе місце», – відзначив Кюнчус.
Наста Кудаса приїхала в Луцьк із Білорусі. Вона розповіла не тільки про ту багатокультурність міста, яка вже в історії, а й насамперед про сучасну.
«Чималий шмат культури, але до її усвідомлення ми мусимо продиратись. Ми нібито й у себе вдома, але не відчуваємо себе в своїй країні, ми не знаємо своєї історії», - каже дівчина.
Так само, за її словами, у Білорусі тільки починають відкривати культуру ідишу.
Про стосунки ж зі столицею розповіла письменниця Ірина Цілик. Ірина називає стосунки із Києвом Ахіллесовою стопою і каже, що стосунки з цим містом у неї досить складні.
«Насправді, Київ люблю якоюсь такою сліпою любов’ю. Це переважно якась моя особиста історія стосунків з ним. Я вписана в нього всіма кишками», –говорить письмнниця.
Вона пригадує, що її дитинство почало змінюватись, коли бабуся почала її брати до Союзу українок.
Дуже емоційноим і напруженим став виступ Маріанни Кіяновської.
Письмениця народилая у Жовкві. Це місто розташоване поряд із містами, які згодом відійшли до Польщі і досягнули значно вищого розвитку, а Жовкву, натомість, за її словами «просто проср*ли».
«Жовква – це місто, яке я одночасно люблю і ненавиджу», – зауважила писььменниця.
Наприкінці пані Маріанна сказала, що дуже любить Луцьк і людей, які тут живуть.
«Луцьк – для мене страшенно дороге місто. Я сюди багато разів приїзджала і далеко не завжди офіційно. Для мене Луцьк дуже важливий тим, що тут люди понад страхами, понад привласненими територіями, понад маленькими привласненими дискурсами», – зізналася вона.
В свою чергу, луцький краєзнавець Олександр Котис відмітив, що історія про Жовкву йому нагадала історію про Луцьк.
«Важливим, актуальним питанням є не стільки використання якихось старих зв’язків для нових поколінь, скільки взагалі їх поштовх», – зауважив лучанин.
Хоча й, на його думку, Луцьк був схожим на всі інші міста, були і досить несподівані моменти.
«Наприклад, в історії Луцька ніколи не зустрічаються греки. Але одного разу, копаючись в архівах, гортаючи списки луцьких пекарень часів Першої світової війни, я натрапив на неймовірну штуку. Знайшов список умовно 40 пекарень і серед 40 штук 35 власників мали грецькі прізвища», - розповів він.
Згадав Олександр Котис й інші національності, які населяли Луцьк, зокрема караїмів, яких, за легендою, поселив у Луцьк Вітовт.
Антоніна АНДРІЙЧУК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром